Ухвала суду № 9826766, 02.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2010 р. К-60155/09

м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача ОСОБА_4

відповідача Філімоненка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 р.

у справі № 2-а-17914/09/0570

за позовом Приватного підприємства «Спецавтотранс»

до 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька,

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 р., позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період червень, липень, серпень 2009 року у загальній сумі 17166218 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 1700 грн.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.8 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зазначаючи, що у даному випадку відсутня можливість встановити факт включення підприємствами –постачальниками у ланцюгу постачання до виробника до податкових зобов’язань податку на додану вартість та надходження такого податку до бюджету через відсутність матеріалів зустрічних перевірок у ланцюгу постачання, що позбавляє платника податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Також посилається на порушення судами норм процесуального права: ч. 4 ст. 11, ч. 1 ст. 86, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

ПП «Спецавтотранс»подало до податкового органу декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2009 року, у яких заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку 4908517 грн., 5882611 грн. та 6375090 грн. відповідно.

Довідкою від 26.10.2009 р. № 5039/23-313/32939674 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2009 року зафіксовано відсутність порушень.

Підставою для ненадання висновку на бюджетне відшкодування податкова інспекція визначає відсутність матеріалів зустрічних перевірок інших підприємств –постачальників у ланцюгу постачання до кінцевого виробника з питань включення останніми сум податку на додану вартість до податкових зобов’язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

За виникненням від’ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від’ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Як було правильно зазначено судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зокрема п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV), уповноважує податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних, і у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі виявлення податковим органом за наслідками такої перевірки невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону зобов’язує податковий орган надіслати платникові податку відповідне податкове повідомлення.

Отже, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов’язаний діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування шляхом надіслання відповідного податкового повідомлення.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган утримався від виконання таких дій, обґрунтовуючи неможливість відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум відсутністю висновків зустрічних перевірок постачальників товару у ланцюгу постачання щодо надмірної сплати податку до бюджету.

При цьому, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Довідкою перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від обов’язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

До того, ж як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган не надав будь-яких доказів, які б свідчили про порушення контрагентами позивача податкового законодавства щодо формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та сплати такого податку.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Карась

М.І. Костенко

О.А. Степашко