Рішення № 98264949, 08.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2021Справа № 910/5118/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 749 086,92 грн.,

за участі представників:

позивача: Гнидки М.В.;

відповідача: Барського А.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2021 року приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2019 року між ним та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 (від 13 вересня 2019 року № 10-125-08-19-00660), за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано нежитлові приміщення в адміністративній будівлі (літера А), загальною площею 10 231,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 22-24. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання по сплаті орендних платежів, додаткових платежів, компенсації комунальних послуг виконав несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 11, 15, 509, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 626, 629, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) просив суд стягнути з відповідача 495 203,46 грн. пені, 40 700,33 грн. трьох процентів річних та 213 183,13 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 квітня 2021 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5118/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 квітня 2021 року.

У засіданні 29 квітня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 10 червня 2021 року.

7 травня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву, в якому останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що вимога щодо нарахування пені у розмірі 0,1 % за прострочення грошових зобов`язань суперечить приписам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини 2 статті 343 ГК України, оскільки перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який обрахована пеня. Крім того, Підприємство у зв`язку з його скрутним фінансово-економічним становищем просило суд зменшити розмір трьох процентів річних до 0,1 % від заявленої суми.

Ухвалою суду від 10 червня 2021 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 24 червня 2021 року.

У судовому засіданні 24 червня 2021 року оголошено перерву до 8 липня 2021 року.

У судовому засіданні 8 липня 2021 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. Крім того, представник позивача не заперечував проти застосування подвійної облікової ставки НБУ при нарахуванні пені.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 січня 2021 року в справі № 910/16804/20 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 9 216 737,24 грн. заборгованості по орендним платежам за вересень 2020 року за договором оренди нежитлового приміщення від 23 серпня 2019 року № 1ГЖМК190004 (від 13 вересня 2019 року № 10-125-08-19-00660) вимоги позивача задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь позивача 6 966 477,80 грн. орендної плати за вересень 2020 року, 2 109 499,78 грн. додаткової плати за вересень 2020 року, 140 759,66 грн. компенсації комунальних послуг за вересень 2020 року, а також 138 251,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Крім того, рішенням Господарського осуду міста Києва від 26 травня 2021 року в справі № 910/988/21 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 654 388,34 грн. пені, 645 171,61 грн. штрафу, 298 052,41 грн. інфляційних втрат та 53 638,40 грн. трьох процентів річних, нарахованих на вказану суму основного боргу за вересень 2020 року в період з 21 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року, вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Товариства 217 575,44 грн. пені, 322 585,81 грн. штрафу, 203 846,58 грн. інфляційних втрат, 53 638,40 грн. трьох процентів річних, 16 803,48 грн. судового збору, а також 30 528,64 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На час розгляду даного спору вказані судові рішення набрали законної сили.

Вищенаведеними рішеннями Господарського суду міста Києва було встановлено, що 23 серпня 2019 року між Товариством та Підприємством було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 (від 13 вересня 2019 року № 10-125-08-19-00660) відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався передати відповідачу в тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення, загальною площею 10 231,7 кв.м, які знаходяться в адміністративній будівлі (літера А), розташованій за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 22-24, згідно з переліком, визначеним у цьому пункті договору.

Зазначений правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендар зобов`язався вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та строки обумовлені, цією угодою.

Пунктом 3.2 даного правочину передбачено, що плата за оренду нараховується з дати підписання сторонами акта № 1 (акта приймання-передачі).

Відповідно до пункту 3.3 цієї угоди якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.

За умовами пункту 3.4 договору (у редакції додаткової угоди від 5 лютого 2020 року № 2) орендодавець формує рахунок на оплату за оренду, розраховану відповідно до додатку № 2 до договору, останнім днем першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об`єктом оренди, та передає його орендареві не пізніше 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним. Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказану в розділі 14 цієї угоди, та вручає представнику орендаря в приміщеннях об`єкта оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказану в розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Згідно з пунктом 3.5 даного правочину загальний розмір плати за оренду складав суму плати за оренду, розрахованої відповідно до пункту 1.2 додатку № 2 до договору за весь строк оренди об`єкта оренди, та на 23 серпня 2019 року становив 280 672 724,35 грн., у тому числі ПДВ 20 %.

Відповідно до пункту 3.7 договору орендар зобов`язався перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 40 робочих днів з моменту його підписання першу частину забезпечувального платежу в розмірі 6 354 148,14 грн. з ПДВ та протягом 20 робочих днів з дати прийняття приміщень за актом приймання-передачі другу частину забезпечувального платежу в розмірі 1 811 511,00 грн. з ПДВ. Загальна сума грошових коштів становила 8 165 659,14 грн. з ПДВ, що виконували функцію забезпечення та були гарантією належного виконання грошових зобов`язань орендаря протягом дії цього правочину.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, відповідно до показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказану в розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в приміщеннях об`єкта оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказану в розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

За змістом пункту 3.16 цієї угоди зобов`язання щодо здійснення платежів вважаються виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця.

У пункті 3.17 даного правочину сторони погодили, що по закінченню кожного календарного місяця оренди орендодавець протягом 5 робочих днів складає акти наданих послуг щодо оренди об`єкта оренди (у тому числі щодо комунальних послуг), підписує, засвідчує своєю печаткою та надає представнику орендаря або надсилає листом поштою на адресу орендаря. Орендар, отримавши вищезазначені акти, повинен підписати, засвідчити печаткою і повернути їх орендодавцю протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання в оформленому належним чином вигляді або надати мотивовану відмову від їх підписання. Непідписання орендарем зазначених у цій статті актів не звільняє його від обов`язків по оплаті цих послуг (крім випадків надання орендарем орендодавцю мотивованої відмови у вищевказаний строк). При цьому, акт наданих послуг вважається підписаним орендарем у вигляді, направленому орендодавцем, на 7 календарний день з моменту його відправлення останнім на адресу орендаря (або вручення представнику орендаря), крім випадків, коли орендар протягом цього часу надасть орендодавцю мотивовану відмову від його підписання.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23 липня 2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з його умовами.

У додатках № 1 та № 2 до договору сторони погодили план об`єкта оренди і розмір плати за оренду та порядок розрахунків.

Згідно з пунктом 1.2 додатку № 2 до договору плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати.

7 жовтня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони погодили етапи передачі об`єкта оренди, у зв`язку з чим внесли зміни до договору та виклали пункт 1.5 договору в новій редакції.

У додатковій угоді від 19 березня 2020 року № 3 до договору сторони погодили з 1 квітня 2020 року збільшити площу об`єкта оренди за цією угодою шляхом передання орендодавцем у тимчасове платне користування (оренду) орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 кв.м, у зв`язку з чим внесли зміни до пункту 1.1 договору та виклали його в новій редакції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення: площею 4 316,9 кв.м, площею 1 671,1 кв.м, площею 900,5 кв.м, площею 347,9 кв.м, площею 2571,1 кв.м, площею 147,1 кв.м, площею 157,7 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 22-24. Дана обставина підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі: від 13 грудня 2019 року № 1, від 18 грудня 2019 року, від 21 грудня 2019 року, від 27 грудня 2019 року, від 1 лютого 2020 року, від 4 лютого 2020 року та від 12 лютого 2020 року, які наявні в матеріалах справи.

У той же час судом встановлено, що Підприємство взятий на себе за спірним договором обов`язок щодо оплати орендних платежів, додаткових платежів та компенсації комунальних послуг за вересень 2020 року, передбачений цією угодою, в установлений строк виконало неналежним чином, сплативши позивачу: 1 362 543,86 грн. орендної плати - 12 лютого 2021 року; 381 238,93 грн. орендної плати - 16 лютого 2021 року; 1 400 000,00 грн. орендної плати - 24 лютого 2021 року; 3 822 695,01 грн. орендної плати - 25 лютого 2021 року; 2 109 499,78 грн. додаткової плати - 3 березня 2021 року; 140 759,66 грн. компенсації комунальних послуг - 12 лютого 2021 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Підприємством передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов`язку щодо сплати орендних платежів, додаткових платежів та компенсації комунальних послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 495 203,46 грн., з яких: 57 226,84 грн. - пеня, нарахована на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 1 362 543,86 грн. за період з 1 січня 2021 року по 11 лютого 2021; 17 536,99 грн. - пеня, нарахована на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 381 238,93 грн. за період з 1 січня 2021 року по 15 лютого 2021 року; 76 600,00 грн. - пеня, нарахована на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 1 400 000,00 грн. за період з 1 січня 2021 року по 23 лютого 2021 року; 210 248,23 грн. - пеня, нарахована на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 3 822 695,01 грн. за період з 1 січня 2021 року по 24 лютого 2021 року; 128 679,49 грн. - пеня, нарахована на суму заборгованості з додаткової плати у розмірі 2 109 499,78 грн. за період з 1 січня 2021 року по 2 березня 2021 року; 5 911,91 грн. - пеня, нарахована на суму заборгованості з компенсації комунальних послуг у розмірі 140 759,66 грн. за період з 1 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору оренди передбачено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів передбачених цією угодою, на користь орендодавця, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань з яких пропущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

Водночас преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок вказаної штрафної санкції, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з Підприємства на користь позивача, є пеня в загальному розмірі 162 806,60 грн., з яких: 18 814,30 грн. - пеня, нарахована у період з 1 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року на суму заборгованості з орендної плати в розмірі 1 362 543,86 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ; 5 765,59 грн. - пеня, нарахована у період з 1 січня 2021 року по 15 лютого 2021 року на суму заборгованості з орендної плати в розмірі 381 238,93 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ; 24 854,79 грн. - пеня, нарахована у період з 1 січня 2021 року по 23 лютого 2021 року на суму заборгованості з орендної плати в розмірі 1 400 000,00 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ; 69 122,70 грн. - пеня, нарахована у період з 1 січня 2021 року по 24 лютого 2021 року на суму заборгованості з орендної плати в розмірі 3 822 695,01 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ; 42 305,58 грн. - пеня, нарахована у період з 1 січня 2021 року по 2 березня 2021 року на суму заборгованості з додаткової плати в розмірі 2 109 499,78 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ; 1 943,64 грн. - пеня, нарахована у період з 1 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року на суму заборгованості з компенсації комунальних послуг в розмірі 140 759,66 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин, у задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача пені у розмірі 332 396,86 грн. слід відмовити.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати орендної плати, додаткової плати та компенсації комунальних послуг, позивач також просив суд стягнути з Підприємства три проценти річних у загальному розмірі 40 700,33 грн. та 213 183,13 грн. інфляційних втрат, нарахованих за вищевказані періоди на зазначені суми прострочених останнім платежів.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми цієї компенсаційної виплати підлягає задоволенню.

Водночас здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства є 194 092,73 грн., тоді як у задоволенні вимог останнього про стягнення з відповідача 19 090,40 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обгрунтовючи дане клопотання, Підприємство посилалося на приписи статті 233 ГК України, частиною першою якої передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічні за змістом приписи містяться у статті 551 ЦК України.

Однак за змістом частини 2 статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

З огляду на зазначене, три проценти річних не відносяться до неустойки, а тому до цієї компенсаційної виплати не застосовуються положення статі 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15; ідентифікаційний код 32744172) 162 806 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот шість) грн. 60 коп. пені, 194 092 (сто дев`яносто чотири тисячі дев`яносто дві) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 40 733 (сорок тисяч сімсот тридцять три) грн. 33 коп. трьох процентів річних, а також 5 964 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 липня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко