Рішення № 98264950, 02.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2021Справа № 910/5122/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 32744172)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661

про стягнення 663 927, 51 грн

Представники сторін:

від позивача: Гнидка М.В.

від відповідача: Барський А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача у зв`язку із простроченням виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 за травень 2020 заборгованість в загальному розмірі 663 927, 51 грн, а саме, пеню: за прострочення виконання зобов`язань зі справи орендної плати - 455 249, 34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі справи додаткової плати - 110 311, 34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 5 616, 34 грн; 3 % річних: за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 53 802, 72 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041, 91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 460, 36 грн; інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 14 787, 25 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041, 91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості комунальних послуг - 5 616, 34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви із приведеною у відповідність прохальною частиною та ціною позову;

- доказів доплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 125, 34 грн.

15.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву із приведеною у відповідність прохальною частиною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

28.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 задоволено клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі № 910/5122/21 призначено на 26.05.2021.

У судовому засіданні 26.05.2021 оголошено перерву до 04.06.2021.

27.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що складає 96 555, 72 грн.

У судовому засіданні 04.06.2021 оголошено перерву до 11.06.2021.

07.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

10.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача з виправленням описки.

11.06.2021 у судовому засіданні представником відповідача було подано доповнення до відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.06.2021 оголошено перерву до 02.07.2021.

У судовому засіданні 02.07.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд про їх задоволення, також просив суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні також заперечив щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 02.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 між ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" (далі - орендодавець) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"(далі - орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 13.09.2019 за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 10 231, 7 мІ, (далі - об`єкт оренди), які знаходяться в Адміністративній будівлі літ. А, за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд 22-24, а саме:

- нежитлові приміщення площею 577,8 (п`ятсот сімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 591,6 (п`ятсот дев`яносто одна ціла шість десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 589,2 (п`ятсот вісімдесят дев`ять цілих два десятих) квадратних метрів, на 9-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,8 (п`ятсот вісімдесят цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 10-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,4 (п`ятсот вісімдесят сім цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 11-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,8 (п`ятсот вісімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 12-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 585,9 (п`ятсот вісімдесят п`ять цілих дев`ять десятих) квадратних метрів, на 13-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 209,4 (двісті дев`ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 484,4 (чотириста вісімдесят чотири цілих чотири десятих) квадратних метрів, в підвалі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 593,1 (п`ятсот дев`яносто три цілих одна десята) квадратних метрів, на 5-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 593,6 (п`ятсот дев`яносто три цілих шість десятих) квадратних метрів, на 6-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 818,8 (вісімсот вісімнадцять цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 21 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 81,7 (вісімдесят один цілий сім десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 21 грудня 2019 року;

- нежитлове приміщення площею 347,9 (триста сорок сім цілих дев`ять десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 27 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 525,5 (п`ятсот двадцять п`ять цілих п`ять десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 856,5 (вісімсот п`ятдесят шість ціла п`ять десятих) квадратних метрів, на 2-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 594,6 (п`ятсот дев`яносто чотири цілих шість десятих) квадратних метрів, на 3-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 594,5 (п`ятсот дев`яносто чотири цілих п`ять десятих) квадратних метрів, на 4-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 147,1 (сто сорок сім цілих одна десята) квадратних метрів, (далі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання-передачі від 04 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 68,0 (шістдесят вісім цілих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 12 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 89,7 (вісімдесят дев`ять цілих сім десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 12 лютого 2020 року.

Згідно п. 10.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23.07.2022 (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом № 1 закінчується в дату сплину строку договору (п. 10.2. договору).

Підпунктом 2.3.6. п. 2.3. договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що оскільки, відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 за травень 2020 року, зокрема, щодо сплати орендної плати, додаткової плати та компенсації вартості комунальних послуг, то за таких, обставин, у зв`язку із порушенням договірних зобов`язань, позивачем було нараховано пеню: за прострочення виконання зобов`язань зі справи орендної плати - 455 249, 34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі справи додаткової плати - 110 311, 34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 5 616, 34 грн; 3 % річних: за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 53 802, 72 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041, 91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 460, 36 грн; інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 14 787, 25 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041, 91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості комунальних послуг - 5 616, 34 грн, суму яких й просить стягнути з відповідача.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи наступне:

- про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" штрафних санкцій за травень 2020 у вигляді пені, 3% річних та інфляційних витрат (період з 21.05.2020 по 28.07.2020) відкрито провадження у справі № 910/11161/20. Також відкрито провадження у справі № 910/12641/20 про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" штрафних санкцій за травень 2020 (період з 28.07.2020 по 31.07.2020). Рішеннями Господарського суду міста Києва позовні вимоги ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" задоволені частково. Дані рішення оскаржуються в апеляційному порядку.

- виникнення заборгованості у відповідача за період з 2019 по 2021 роки пов`язане не з власного діяльність, а діяльністю підприємств, які мають монопольне становище на ринку електроенергії, що свідчить про незалежні від ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обставини, які впливали на своєчасність розрахунків.

- розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно ЗУ "Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов`язань" не зважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені;

- на думку відповідача, додаткові стягнення у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, які можуть бути стягнуті з у даній справі, створять додаткові фінансові навантаження, та як наслідок можуть призвести до затримки у фінансуванні планових робіт на АЕС, що безпосередньо вплине на процес вироблення електроенергії та зростання ще більших фінансових наслідків для останнього, які можуть призвести до настання негативних наслідків для ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" , що в послідуючому може вплинути і на споживачів електроенергії.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 23.08.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 3.3. якщо інше не передбачено договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.

Відповідно до п. 3.4. договору орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка № 2 до цього договору не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 договору та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Згідно п. 1.2. додатку № 2 до договору плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати.

Пунктом 3.8. договору визначено, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі з виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 договору та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Згідно пп. 2.3.6. п. 2.3. договору сторони дійшли згоди, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору.

Як про це вказує позивач, та що у свою чергу встановлено судом, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виставлення, орендодавцем орендарю наступних рахунків:

- № 160011080 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату орендної плати за травень 2020 на суму 6 623 556, 22 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- № 160011082 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату додаткової плати за травень 2020 на суму 2 005 660, 64 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 160011083 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату компенсації комунальних послуг за травень 2020 на суму 102 115, 22 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Крім того, орендарю були надані: акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011080/2020 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг з оренди приміщень за травень 2020 на суму 6 623 556, 22 грн, в т.ч. ПДВ 20%, акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011082/2020 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг додаткової плати за травень 2020 на суму 2 005 660, 64 грн, в т.ч. ПДВ 20% та акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011083/2020 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо компенсації комунальних послуг за травень 2020 на суму 102 115, 22 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Водночас, із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідачем було здійснено сплату орендної плати за травень 2020 в порушення п. 3.3. та 3.8. договору з порушенням строку здійснення такої оплати.

Зокрема, як встановлено судом, орендар здійснив оплату орендної плати, додаткової плати та компенсації комунальних послуг за виставленими позивачем рахунками декількома платежами, відповідно до платіжних доручень, а саме: № 1683 від 01.09.2020 на суму 1 698 649, 24 грн, № 1971 від 15.10.2020 на суму 4 4116 723, 65 грн, № 2477 від 03.12.2020 на суму 508 183, 33 грн, часткову оплату додаткової плати за травень 2020, в т.ч. ПДВ 20% згідно платіжних доручень № 1843 від 24.09.2020 на суму 194 149, 64 грн, № 1844 від 24.09.2020 на суму 1 811 511, 00 грн та № 1845 від 24.09.2020 на суму 102 115, 22 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 23.08.2019 та допущено прострочення виконання обумовлених договірних зобов`язань в даному випадку грошових, у зв`язку з чим, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних на інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, судом враховано зауваження відповідача стосовно того, що нарахування пені здійснено позивачем без урахування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язань зі справи орендної плати - 455 249, 34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі справи додаткової плати - 110 311, 34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 5 616, 34 грн, то суд вказує наступне.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем було допущено помилку, зокрема, й в періодах її нарахування.

З врахуванням встановлених судом вище дат здійснення відповідачем оплат, та зважаючи на те, що позивачем не представлено суду доказів здійснення зарахування таких оплат в інші дати, аніж ті, що наводилися вище, беручи до уваги положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд дійшов висновку що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 183 851, 49 грн., яка була розрахована з таких сум та за наступні періоди:

- несвоєчасно оплачена частина орендної плати за травень 2020 року на суму 1 698 649,24 грн період нарахування з 01.08.2020 по 20.08.2020;

- несвоєчасно оплачена частина орендної плати за травень 2020 року на суму 4 416 723,65 грн період нарахування з 01.08.2020 по 14.10.2020;

- несвоєчасно оплачена частина орендної плати за травень 2020 року на суму 508 183,33 грн період нарахування з 01.08.2020 по 02.12.2020;

- несвоєчасно оплачена додаткова плата за травень 2020 року на суму 2 005 660,64 грн період нарахування з 01.08.2020 по 23.09.2020;

- несвоєчасно оплачена компенсація комунальних послуг за травень 2020 року на суму 102 115,22 грн період нарахування з 01.08.2020 по 23.09.2020.

Відтак, вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 183 851, 49 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних: за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 53 802, 72 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041, 91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 460, 36 грн та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 14 787, 25 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041, 91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості комунальних послуг - 5 616, 34 грн, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, здійснивши розрахунок 3% річних виходячи із вказаних вище сум та визначених судом періодів, дійшов висновку, що обґрунтованою сумою 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 45 962, 87 грн.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за повні місяці, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 26 514, 89 грн.

Відтак, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача, як 3% річних, так й інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Що стосується посилань відповідача про те, що щодо стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" штрафних санкцій за травень 2020 у вигляді пені, 3% річних та інфляційних витрат (період з 21.05.2020 по 28.07.2020) відкрито провадження у справі № 910/11161/20, також відкрито провадження у справі № 910/12641/20 про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" штрафних санкцій за травень 2020 (період з 28.07.2020 по 31.07.2020), рішеннями Господарського суду міста Києва, які оскаржуються в апеляційному порядку, позовні вимоги ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" задоволені частково, то суд вказує наступне.

В справах № 910/11161/20 та № 910/12641/20 за наслідками їх розгляду та при винесенні рішень питання щодо стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором № 1ГЖМК190004 / 10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 за травень 2020, але період прострочення виконання яких розраховано саме з 01.08.2020 та до моменту здійснення оплат не розглядалось, адже, даний період позивачем не заявлявся. Означене також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями позовних заяв по вказаних справах.

Що стосується посилань відповідача, про зменшення 3% річних, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, то в даному випадку суд не вбачає правових підстав для такого зменшення.

Стосовно практики, на яку посилається відповідач щодо зменшення 3% річних, а саме постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, то суд відзначає, що обставини, що досліджувались та встановлювались у справі № 902/417/18 є відмінними від обставин, що досліджувались та встановлювались у даній справі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 96 555, 72 грн.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вказує, що позивачем до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 28/07/2020 від 28.07.2020 укладений між адвокатом Гнидкою Мирославом Васильовичем та ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат", ордер на надання правничої (правової) допомоги від 23.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 005768 від 14.07.2016.

Разом з тим, 27.05.2021 позивачем разом із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було подано акт приймання передачі наданих послуг № 1 від 27.05.2021 в якому визначено, що вартість послуг складає 96 555, 72 грн, також надано звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 27.05.2021.

У свою чергу відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому останній вказує, що витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також не підтверджені жодними доказами. Крім того, відповідач вказує про відсутність доказів фактично сплачених адвокату з боку позивача витрат.

Що стосується тверджень відповідача стосовно ненадання доказів фактично сплачених адвокату з боку позивача витрат, то суд вказує наступне.

В п. 6.5. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено правову позицію: "Об`єднана палата не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового стягнення спірних витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що ухвалюючи рішення і постанову у справі в оскарженій частині (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) суди допустили неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 126 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень у відповідній частині.

Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат".

Таким чином, суд вказує, що оскільки позивачем були надані докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості саме на суму 96 555, 72 грн, то за таких обставин, врахувавши позицію, що викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, такі витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Так, в п. 6.1. вказаної вище постанови від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, як про це уже вказувалося вище, позивачем було подано акт приймання передачі наданих послуг № 1 від 27.05.2021 в якому визначено, що вартість послуг складає 96 555, 72 грн, також надано звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 27.05.2021.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Так, із наданого в матеріалах справи звіту про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару на надану професійну правничу допомогу від 27.05.2021 вбачається, що сторонами погоджено надання адвокатом послуг пп. 1.1. правовий аналіз справи, збір доказів, розробка концепції захисту, складання та подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви (з додатками) по стягненню пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат нарахованих у зв`язку з простроченням зобов`язання зі сплати орендної плати, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат), компенсації вартості комунальних послуг за травень 2020 за договором № 1ГЖМК190004 / 10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 послуга надавалася в період з 26.03.2021 по 29.03.2021 включно - загальна вартість 40 000, 00 грн; пп. 1.2. участь у судових засіданнях по справі № 910/5122/21 послуга надавалась 26.05.2021 загальна вартість 50 000, 00 грн. Крім того, п. 2 звіту сторони погодили, що відповідно до п. 4.3. договору розмір гонорару адвоката збільшено на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми, а саме на 6 555, 72 грн.

Втім, що стосується вартості послуги участь у судових засіданнях по справі № 910/5122/21 в сумі 50 000, 00 грн, то суд вказує, що адвокат Гнидка М.В. брав участь у трьох судових засіданнях 26.05.2021, яке тривало близько 20 хв., 04.06.2021, яке тривало близько 5 хв. та 02.07.2021 тривалістю близько 4 хв. Разом з тим, суд зазначає, що судове засідання у справі, що розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом призначено виключно за клопотанням представника позивача. Перерви у судових засіданнях оголошувались фактично у зв`язку з необхідністю представника позивача виправити допущенні у позовній заяві описки.

Отже, з огляду на викладене, суд вказує, що заявлена сума в розмірі 50 000, 00 грн за участь у судових засіданнях є необґрунтованою, та відповідно неспівмірною з обсягом наданих послуг під час участі у судових засіданнях. На переконання суду обґрунтованою сумою за участь у судових засіданнях є 3 000, 00 грн.

Разом з тим, суд вказує, що оскільки, позовні вимоги ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" було задоволено частково, то відповідно розмір гонорару адвоката збільшено на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми, що становить 2 563, 30 грн.

Відтак, на переконання суду, співмірною з позовними вимогами сумою витрат на професійну правничу допомогу є 45 563, 30 грн.

Водночас, оскільки, позовні вимоги ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" судом було задоволено частково, то за таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу розраховуюся пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом даної в сумі 17 815, 30 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 32744172) пеню в розмірі 183 851 (сто вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят один) грн 49 коп., 3 % річних в розмірі 45 962 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят два) грн 87 коп., інфляційні втрати в розмірі 26 514 (двадцять шість тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 89 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн 94 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 815 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 30 коп.

3. В іншій частині позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 09.07.2021

Суддя Д.О. Баранов