Рішення № 98259554, 12.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8305/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря судового засідання Химинець О.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`яqqqдо Гейці Єлизавети Дежівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я», в інтересах якої діє голова правління Качко В.С. звернулись до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 02.06.2008р. між Позивачем- Ужгородською філією №1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» (Код ЗКПО 33142091) в особі виконавчого директора, ОСОБА_4 , і позичальником - Відповідачем №1 ОСОБА_5 , поручителем - Відповідачем №2- ОСОБА_1 та поручителем - Відповідачем №3- ОСОБА_2 , був укладений договір кредиту-поруки №219\1, згідно якого отримано кредитні кошти у розмірі - 30 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості (річний процент -45%; зі сплатою відсотків за користування ним), терміном на 36 місяців з 02.06.2008р. по 01.06. 2011р. Видатковим касовим ордером №1341 стверджується повне виконання обов`язку кредитодавця за договором видати кредит, а також отримання позичальником суми 30 000,00 грн., що підтверджується підписом останнього.

Як вказує позивач, за даними карточки платежів по гривневому кредиту за договором кредиту-поруки №219\1 від 02.06.08р. вбачається, що останній платіж по кредиту був 31.10.2008р. в сумі - 1600.00грн.

Кредитна заборгованість станом на 04.12.2018 згідно договору кредиту-поруки №219\ 1 від 02.06.08р. становить — 151 812,54 гривень, з них: по тілу кредиту - 27381,32 грн., по відсотках за користування кредитом - 124 431.22 грн., (151 812,54гривень. = 27381,32 грн. + 124 431,22грн.); відсотки за користування кредитними коштами (тіло кредиту 27381,32 грн.) в періоді з 31.10.2008р.- по 04.12.2018р. становлять 3686 дні (3686днів*27381,32 *45%/365= 124 431,22грн.)

Позивач зазначає, що згідно договору кредиту-поруки №219\1 від 02.06.08р., п.1.3. за користування КРЕДИТОМ сплачуються відсотки зазначені в розрахунку (п.2.3 ДОГОВОРУ) із розрахунку 45 відсотків річних, а також інші відсотки, у випадках передбачених ДОГОВОРОМ, або законом. Відсотки нараховуються до повного погашення кредиту (ч.1 ст.1048 ЦК України). Відповідно до п. 5.1. договору ПОРУЧИТЕЛЬ поручається перед СПІЛКОЮ за виконання ПОЗИЧАЛЬНИКОМ обов`язків за ДОГОВОРОМ та відповідає перед кредитодавцем за порушення ПОЗИЧАЛЬНИКОМ зобов`язань у повному обсязі (включаючи сплату всіх відсотків, збитків у тому числі - упущеної вигоди) солідарно терміном на десять років з дня укладення ДОГОВОРУ але не раніше виконання всіх зобов`язань за ним. Поручитель поручається також своїм вкладом (у разі наявності) у спілці у повному обсязі та надає СПІЛЦІ право при тримання зазначеного вкладу. Відповідно до 11.7.1. Договору суперечності за договором вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до договору кредиту-поруки №219\1 від 02.06.08р. пункту 4.5. за кожен випадок існування обставин визначних пунктом 4.4. ДОГОВОРУ ПОЗИЧАЛЬНИК відшкодовує СПІЛЦІ упущену вигоду, яка, зокрема, визначається як сума відсотків, що їх могла б отримати СПІЛКА у разі,' надання такої своєчасно неповернутої суми коштів іншій особі на таких самих умовах, на яких, станом на день виникнення зазначених вище обставин, СПІЛКА надає кредити іншим особам. Відповідно, при діючій кредитній ставці -45% річних, СПІЛКА, могла здійснити кредитування фізичних осіб (на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості).

Згідно позовної заяви кредитна заборгованість станом на 04.12.2018 згідно договору кредиту-поруки №219\1 від 02.06.08р. становить 151 812,54гривень,.з них: по тілу кредиту - 27381,32 грн., по відсотках за користування кредитом — 124 431,22грн.(відсоткова ставка - 45 % примінена незмінна, стала, базова, вказана в умовах договору кредиту-поруки), що підтверджується долученими до позов)- копіями: договору кредиту-поруки, карткою платежів по гривневому кредиту.

Позивач просить суд: стягнути на користь Перечинської районної кредитної спілки „Тур`я” (88000, Україна,Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Фединця,62 код ЄДРПОУ-25438482; р/ НОМЕР_1 в AT “А-БАНК” МФО 307770) солідарно з : ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідент.код НОМЕР_2 ; мешканки: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 Ідент.код НОМЕР_3 ; мешканки: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 ,( ІНФОРМАЦІЯ_3 Ідент.код НОМЕР_4 ;мешканця: АДРЕСА_2 ) заборгованості в сумі 151 812,54 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2019 року відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

27.01.2020 від позивача в особі Голови правління Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» Качко В.С., надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме зменшення суми боргу, в якій він просить суд при розгляді справи врахувати уточнену суму позовної заяви (на планову дату закриття 02.06.2011) за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 59 248,68 гривень.

12.11.2020 від представника відповідача ОСОБА_6 , адвоката Кузьми К.І., надійшла заява про застосування строків давності. У зяаві вказано на те, що як випливає із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зокрема Договору кредиту — поруки №219/1 від 02.06.2008 року, кредит було видано із 02 червня 2008 року по 01 червня 2011 року, а додаткові угоди та заяви про продовження дії договору відсутні (п. 1.2 Договору), а також те, що згідно до Картки платежів, що долучена до позовної заяви, - останній платіж внесено 31.10.2008 року, а згідно до п. 4.7 Договору у Позивача виникло право дострокового розірвання договору, якщо відбулося прострочення платежу понад 30 календарних днів, що зроблено не було, позивач звернувся до суду із даним позовом у 2019 році, аж через 8 років після закінчення терміну дії Договору, що свідчить про пропущення Позивачем строку позовної давності звернення до суду із даним позовом. Адвокат зазначає, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. ОСОБА_7 , просить суд: у задоволенні позову Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 151 812 грн. 54 коп. за договором кредиту - поруки №219/1 від 02.06.2008 року, - відмовити у повному обсязі у зв`язку із сплином строку позовної давності звернення до суду.

12.11.2020 від представника відповідача ОСОБА_6 , надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке мотивовано тим, що ОСОБА_5 не підписувала Договір кредиту – поруки №219\1 від 02.06.2008 року.

11.12.2020 від позивача в особі Голови правління Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» Качко В.С., надійшло заперечення на заяву про застосування строків давності, вважає що строки не пропущено, відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання. Вказує на те, що відповідно до п.8.1 Договору кредиту-поруки №219/1 від 02.06.2008 року сторони домовилися про встановлення десятирічного строку позовної давності.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Кузьми К.І., у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Закарпатського відділення Львівського науково — дослідного інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 88000, вул. Гойди, 8, м. Ужгород. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

17.05.2021 на адресу суду надійшов висновок експерта судово-почеркознавчої експертизи від 12.05.2021 №9334, проведеного за ухвалою від 22.12.2020 за матеріалами цивільної справи №308/8305/19.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2021 року поновлено провадження у цивільній справі 308/8305/19 за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату та час судового засідання належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, від її представника адвоката Кузьми К.І., надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином по причини нявки не повідомляли, заяв не подавали.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Позивач по справі відповідно до ст.3 Закону "Про кредитні спілки"кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону. За правилами ст. 5 Закону "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших Законів та виданих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідно до п.1 ч.1ст.1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", кредитні спілки належать до фінансових установ виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. Згідно з п. 3 ч. 1 ст.1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"фінансовий кредит - кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Як визначено в ч. 1 ст.1 Закону "Про кредитні спілки"кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Частиною 5 ст.8 Закону "Про кредитні спілки" передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність щодо залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"та ч. 5 ст.8 Закону "Про кредитні спілки"діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов`язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст.34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до норм матеріального права, що діяло під час укладення вказаного договору кредиту, КС «Туря» повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності для видачі кредиту на зазначених у ньому умовах.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 02.06.2008р. між Позивачем- Ужгородською філією №1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» (Код ЗКПО 33142091) в особі виконавчого директора, ОСОБА_4 , і позичальником - Відповідачем ОСОБА_5 , поручителем - Відповідачем №2- ОСОБА_1 та поручителем - Відповідачем №3- ОСОБА_2 , був укладений договір кредиту-поруки №219\1, згідно якого отримано кредитні кошти у розмірі - 30 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру викоритання, платності та забезпеченості (річний процент -45%; зі сплатою відсотків за користування ним), терміном на 36місяці, з 02.06.2008р. по 01.06. 2011р. Згідно з видатковим касовим ордером №1341 кредитодавець за договором видав кредит, а позичальник отримав суму 30 000,00 грн.

На підтвердження позовних вимог до позову додано в тому числі і копію договору кредиту-поруки і копію видаткового касового ордеру, зі змісту яких вбачається, що такі підписано відповідачем ОСОБА_5 . В договорі кредиту-поруки наявні підписи поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно договору кредиту-поруки №219\1 від 02.06.08р., а саме п.1.3. за користування КРЕДИТОМ сплачуються відсотки зазначені в розрахунку (п.2.3 ДОГОВОРУ) із розрахунку 45 відсотків річних, а також інші відсотки, у випадках передбачених ДОГОВОРОМ, або законом. Згідно п.2.2. КРЕДИТ надається ПОЗИЧАЛЬНИКУ для споживчих потреб та підлягає поверненню разом з відсотками за користування ним у відповідності до розрахунку, визначеного пунктом 2.3. ДОГОВОРУ та іншими положеннями ДОГОВОРУ, якими визначається плата за користування КРЕДИТОМ (зокрема, але не виключно пп 4.4.). Згідно п.2.4. Додаткові відсотки за користування кредитом нараховуються і сплачуються і після закінчення строків, визначених у пункті 2.3. ДОГОВОРУ у разі якщо у ПОЗИЧАЛЬНИКА існує прострочена заборгованість з відповідного платежу. Згідно п.3.2. зобов`язання за даним договором припиняються після сплати у повному обсязі: додаткових відсотків (у разі настання випадків, визначених ДОГОВОРОМ), відсотків за користування кредитом та повернення суми кредиту. Згідно п.4.4 Плата за користування КРЕДИТОМ визначена пунктами 1.3, 2.3 ДОГОВОРУ та, крім цього, даним пунктом, відповідно до якого СТОРОНИ домовилися про наступне: а) у випадку несвоєчасної сплати місячного платежу виникає прострочена заборгованість, зростають ризики неповернення КРЕДИТУ, а отже і плата за користування КРЕДИТОМ- у такому разі позичальник, додатково, за кожен день користування кредитом з підвищеним ризиком неповернення, сплачує 0,5% від суми простроченого кредиту; б) для цілей ДОГОВОРУ поняття прострочений кредит та кредит з підвищеним ризиком неповернення є тотожним. Прострочений кредит виникає у випадках, визначених, зокрема підпунктом (а) пункту 4.4. договору; Згідно п.4.5. за кожен випадок існування обставин. Визначних пунктом 4.4. ДОГОВОРУ ПОЗИЧАЛЬНИК відшкодовує СПІЛЦІ упущену вигоду, яка, зокрема. Визначається як сума відсотків, що їх могла б отримати СПІЛКА у разі надання такої своєчасно неповернутої суми коштів іншій особі на таких самих умовах, на яких, станом на день виникнення зазначених вище обставин, СПІЛКА надає кредити іншим особам.

Відсотки нараховуються до повного погашення кредиту (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1. договору ПОРУЧИТЕЛЬ поручається перед СПІЛКОЮ за виконання ПОЗИЧАЛЬНИКОМ обов`язків за ДОГОВОРОМ та відповідає перед кредитодавцем за порушення ПОЗИЧАЛЬНИКОМ зобов`язань у повному обсязі (включаючи сплату всіх відсотків, збитків у тому числі - упущеної вигоди) солідарно терміном на десять років з дня укладення ДОГОВОРУ але не раніше виконання всіх зобов`язань за ним. Поручитель поручається також своїм вкладом (у разі наявності) у спілці у повному обсязі та надає СПІЛЦІ право при тримання зазначеного вкладу.

Відповідно до 11.7.1. Договору суперечності за договором вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до договору кредиту-поруки №219\1 від 02.06.08р. пункту 4.5. за кожен випадок існування обставин визначних пунктом 4.4. ДОГОВОРУ ПОЗИЧАЛЬНИК відшкодовує СПІЛЦІ упущену вигоду, яка, зокрема, визначається як сума відсотків, що їх могла б отримати СПІЛКА у разі,' надання такої своєчасно неповернутої суми коштів іншій особі на таких самих умовах, на яких, станом на день виникнення зазначених вище обставин, СПІЛКА надає кредити іншим особам. Відповідно, при діючій кредитній ставці -45% річних, СПІЛКА, могла здійснити кредитування фізичних осіб (на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості).

Відповідно до п.8.1 вказаного договору: За даним договором сторони домовилися яро встановлення десятирічного строку позовної давності.

З картки платежів по гривневому кредиту видно, що заборгованість згідно з договором кредиту-поруки (розрахунку боргу) станом на 04.12.18 становить суму у 151812,54 грн., з них по тілу кредиту 27381,32 грн.; по відсоткам 124431,22 грн.

З картки платежів по гривневому кредиту, наданому до заяви позивача від 27.01.2020 (в якій позивач просить при розгляді справи врахувати уточнену суму позовної заяви (на планову дату закриття 02.06.2011р.) за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 59 248,68 грн., загальна заборгованість станом на 24.01.2020 становить 59248,68, з них 27 381,32 по тілу кредиту, 31 867,36 грн. по відсоткам.

Вказаними розрахунками зафіксовано, що останній за часом платіж на погашення заборгованості за договором кредиту-поруки здійснено 31.10.2008 у загальній сумі 1600 грн.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності то слід зазначити, що:

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Разом з тим, в силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Угодами є вольові акти поведінки людей, при цьому вольовий характер угод виявляється у тому, що сторони, укладаючи угоду, мають намір досягнути певного правового результату. Внутрішнє бажання особи укласти ту чи іншу угоду й тим самим досягнути певного правового результату іменується волею. Однак наявність внутрішньої волі особи недостатньо для укладання угоди. Зовнішнє вираження внутрішнього бажання особи є волевиявлення.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Належною формою для договору про надання банківських послуг згідно з положеннями ст. 1055 ЦК України є письмова форма, яка передбачає підписання угоди. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

У ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до висновку за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 12.05.2021 №9331, підписи від імені ОСОБА_5 у графі “Позичальник” на першій, другій сторінках, та під реквізитами “Позичальник” на третій сторінці договору кредиту-поруки №219/1 від 02.06.2008 - виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою.

Друге і третє питання ухвали: “Чи підпис у графі “Підпис” на податковому касовому ордері 1341 виконаний ОСОБА_11 , або іншою особою?” та “Чи рукописний текст у графі “Одержав” та рукописні цифри під даною графою на видатковому касовому ордері 1341 виконані ОСОБА_12 , або іншою особою?” не вирішувалися, оскільки на дослідження оригінал даного документу не був наданий.

Висновок експерта у розглядуваній справі суд вважає таким, що відповідає вимогам ст. 76 ЦПК України, тобто є належним та допустимим доказом по справі, протилежного в ході розгляду заявлених позовних вимог не встановлено.

Згідно заяви Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» від 17.02.2021 року у відповідь на клопотання експерта про надання оригіналу видаткового касового ордеру №1341 зазначено про відсутність у позивача оригіналів вказаного документа. У зв`язку з чим було надано виключно копію такого.

З огляду на вказане, суд вважає, що правових підстав для покладення на відповідачів відповідальності за договором, який ОСОБА_13 не підписувала не має.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до частини 2 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов`язання, кредитор має право вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Як вбачається зі змісту ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до загальних умов, забезпечення виконання зобов`язань, виходячи з його акцесорності, повинно здійснюватися лише відносно дійсного зобов`язання.

За нормою ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, судом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 , яка є боржником за договором кредиту-поруки, які містяться у графах «позичальник» у договорі кредиту – поруки від 02 червня 2008 року вчинені іншою особою, а не відповідачем. Вказане підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між Ужгородською філією №1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» (Код ЗКПО 33142091) в особі виконавчого директора, ОСОБА_4 , і позичальником - Відповідачем ОСОБА_14 , 02.06.2008р. договору кредиту-поруки №219\1, позивач суду не надав, а висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_6 не підписувала спірного правочину, та враховуючи похідний характер поруки, з поручителями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який залежний від основного зобов`язання, у даному випадку вбачаються порушення зокрема вимог ст.ст. 203, 207, 208, 547, 638 ЦК України, що в сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає у зв`язку з недоведеністю позивачем укладення з відповідачем ОСОБА_6 02.06.2008р. договору кредиту-поруки №219\1.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Перечинської районної кредитної спілки «Тур?я» не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.

При зверненні з розглядуваним позовом Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» в особі Голови правління Качко В.С. подала клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на те, що при зверненні до суду судовий збір Перечинською районною кредитною спілкою «Тур`я» не сплачено, суд вважає за необхідне витрати із сплати судового збору в сумі, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з розглядуваним позовом, стягнути з позивача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 13,76,81,89,141,223,258,263-265,273,280-284,289,354,355 ЦПК України, ст.ст. 509,526,554,610-612,625,629,1048-1050,1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ

В задоволені позовної заяви Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Стягнути з Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» (код ЄДРПОУ 25438482, місцезнаходження м. Ужгород, вул. Фединця, 62) на користь держави 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн.) гривню судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.