Ухвала суду № 9825386, 27.05.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10778/09/2/0170

27.05.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіШереніна Ю.Л.,

суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. при секретарі судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю: сторони, їх представники явку не забезпечили,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 02.12.2009 у справі

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до відповідача - Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, місто Сімферополь, 95053)

про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ДПІ в місті Сімферополі АРК про визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкового повідомлення-рішення №0007451702/0 від 31.07.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, зроблені перевіряючими в ході перевірки та зафіксовані в Акті перевірки №7047/17-2/276261036 від 28.07.2009, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

На думку позивача, отримані ним на розрахунковий рахунок від Приватного підприємства "Ніколь-Крим" грошові кошти в загальній сумі 2321300,00грн. є поворотною фінансовою допомогою, яка надавалась раніше позивачем підприємству та була оформлена договором про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 24.12.2006. Надання поворотної фінансової допомоги також підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів та перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Крім того, позивач наполягав на тому, що при проведенні перевірки перевіряючи перевищили свої службові повноваження, оскільки чинним законодавством України не передбачено проведення будь-яких перевірок органами податкової служби щодо осіб, які не є субєктами підприємницької діяльності. Оскільки за приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, позивач вважає, що відсутність затвердженого належним чином порядку проведення перевірок фізичних осіб, які не є підприємцями, робить таку перевірку неможливою, а тому незаконною.

Постановою суду першої інстанції від 02.12.2009 позов задоволений, податкове повідомлення-рішення №0007451702/0 від 31.07.2009 визнано протиправним та скасовано (а. с. 75-76).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нової постанови про відмову у позові.

На думку заявника апеляційної скарги, судове рішення є незаконним, оскільки прийнято при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

В підтвердження незаконності судового рішення відповідач в апеляційній скарзі фактично надав доводи, приведені в Акті перевірки позивача №7047/17-2/276261036 від 28.07.2009.

В судове засідання 27.05.2010 позивач явку не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, своєчасно.

Відповідач явку представника в судове засідання також не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється на основі наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками ДПІ в місті Сімферополі АРК, ДПА в АРК проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_2 за період з 27.12.2006 по 27.07.2009.

За результатами перевірки складений Акт перевірки №7047/17-2/276261036 від 28.07.2009 (а. с. 10-15).

В розділі 4 "Висновок" Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення пункту 1.2 статті 1, підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 N889-IV, тобто позивачем занижено податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 348195,00грн.

Такий висновок зроблений перевіряючими, виходячи з наступного.

На підставі матеріалів кримінальної справи №1090855030075, порушеної 27.02.2009, висновку від 18.11.2008 №25/35-1 Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПА в АРК, первинних документів Кримської регіональної філії ВАТ "Кредобанк" встановлено перерахування грошових коштів в виді поворотної фінансової допомоги з рахунку Приватного підприємства "Ніколь-Крим" физічній особі ОСОБА_2 за період з 09.02.2007 по 28.12.2007 в сумі 2321300,00грн. (а. с. 10, з зворотного боку).

В ході перевірки встановлено, що за фактом підробки документів по діяльності Приватного підприємства "Ніколь-Крим" у лютому 2009 року було порушено кримінальну справу №1090855030075. Обвинуваченою за даною кримінальною справою була ОСОБА_4, яка постановою Київського районного суду міста Сімферополя від 12.06.2009 була звільнена від кримінальної відповідальності за частинами другою, третьою статті 358 Кримінального кодексу України у звязку з амністією. Вивченням матеріалів кримінальної справи відповідачем встановлено, що директор Приватного підприємства "Ніколь-Крим" ОСОБА_5 фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не мав, договорів не підписував, документів бухгалтерського та податкового обліку не вів, звітність до податкових органів та інших установ не подавав та не підписував. За результатами проведеної по кримінальній справі почеркознавчої експертизи встановлено, що надані для проведення експертизи документи ОСОБА_5 не підписувались, сама ОСОБА_4 визнала, що підписи ОСОБА_5 вона підробляла сама, а також готувала та подавала до податкових органів та інших установ звітні документи.

Протягом перевірки були використані дані Акту виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства "Ніколь-Крим" за період з 27.12.2006 по 26.02.2008, проведеної працівниками ДПІ в місті Сімферополі АРК (Акт перевірки №1534/23-7/34835549 від 29.02.2008). З даного Акту перевірки вбачається, що фактів надання, повернення поворотної фінансової допомоги фізичним особам не встановлено, про що свідчить відсутність в матеріалах перевірки відокремленого додатку № 3 "Перелік субєктів господарювання, з якими СГД перебував у господарських відносинах" до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених вищевказаним наказом.

На думку відповідача, отримана з рахунку Приватного підприємства "Ніколь-Крим" поворотна фінансова допомога в сумі 2321300,00грн. є доходом позивача, у зв`язку з чим підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Позивач в порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не задекларував отриманий у 2007 році дохід у розмірі 2321300,00грн., що призвело до заниження ним податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 348195,00грн., та не представив до ДПІ в місті Сімферополі АРК декларації про доходи за 2007-2008 роки.

Крім того, в ході перевірки ОСОБА_2 перевіряючими встановлено, що договір про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 24.12.2006 не може бути доказом надання ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги підприємству, оскільки в органах державної влади Приватне підприємство "Ніколь-Крим" зареєстровано тільки 27.12.2006, тобто цей договір не має юридичної сили, оскільки юридична особа на той час ще не існувала.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що отримана ОСОБА_2 фінансова допомога, не повернута ним Приватному підприємству "Ніколь-Крим", є доходом вказаної фізичної особи та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

На підставі Акту перевірки відповідач виписав податкове повідомлення-рішення №0007451702/0 від 31.07.2009 про визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов`язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 348195,00грн. (а. с. 16).

ОСОБА_2, заперечуючи проти наявності правових підстав для проведення щодо нього документальної невиїзної перевірки як фізичної особи, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та визначення податкового зобов`язання за результатами такої перевірки, звернувся до суду з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення №0007451702/0 від 31.07.2009 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N509-XII (із змінами і доповненнями) на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 N889-IV (із змінами і доповненнями).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004 №326 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 за №803/9402) затверджений "Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами".

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку цей Порядок розроблено для використання посадовими особами органів державної податкової служби при проведенні документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами. Термін "платник податків" у цьому Порядку вживається в значенні фізична особа, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності (суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа).

Таким чином, перевірка фізичної особи, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, органом державної податкової служби є правомірною у тому разі, якщо на дану фізичну особу згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з Актом перевірки позивач порушив підпункт 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким регулюється питання оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом. Тобто, за висновками перевіряючих, Приватне підприємство "Ніколь-Крим" у взаємовідносинах з ОСОБА_2 по наданню поворотної фінансової допомоги в розмірі 2321300,00грн. діяло як податковий агент.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 цього Закону встановлено, що особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

У цьому разі за нормами підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону).

Разом з тим, відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

В Акті перевірки №7047/17-2/276261036 від 28.07.2009 вказано, що поворотна фінансова допомога була отримана ОСОБА_2 у 2007 році від Приватного підприємства "Ніколь-Крим" (а. с. 14). Вказану фінансову допомогу позивач Приватному підприємству "Ніколь-Крим" не повернув, у зв`язку з чим вона вважається доходом позивача та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Однак, правомірність вказаного доводу відповідача спростовується наявними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2006 Приватне підприємство "Ніколь-Крим" (як позичальник) та ОСОБА_2 (як позичкодавець) уклали письмовий договір б/н про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (а. с. 17).

За умовами вказаного договору позичкодавець-позивач надає, а позичальник отримує на розрахунковий рахунок або в касу підприємства на закупівлю товарів безвідсоткову поворотну фінансову допомогу. Після реалізації товару позивачеві повертається сума безвідсоткової поворотної фінансової допомоги протягом 30 днів з моменту отримання позики шляхом перерахування грошових коштів на грошову картку позикодавця-позивача.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою Приватного підприємства "Ніколь-Крим".

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належних доказів того, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є нікчемним чи у встановленому законом порядку визнаний судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Факт виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів, якими оформлялось внесення позивачем до каси Приватного підприємства "Ніколь-Крим" грошових коштів поворотної фінансової допомоги (а. с. 18-22) та перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно зі статтею 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

Згідно зі статтею 833 Цивільного кодексу України користувач зобов'язаний у тому числі повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до статті 831 Цивільного кодексу України якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Позичка характеризується такими ознаками, як тимчасовість та поворотність.

Таким чином, позичка не може розцінюватися як доход громадян, оскільки отримання позички передбачає обов`язок щодо її повернення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Тобто, в розумінні даного пункту, доходом є збільшення майнової сфери платника, в той час як в даному випадку майнова сфера позивача не збільшилась, а поновилась внаслідок повернення раніше переданих за договором сум поворотної фінансової допомоги.

Виходячи із встановлених обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що отримані позивачем грошові кошти за договором б/н про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 24.12.2006 не є його доходом, оскільки умова цього договору передбачає обовязкове повернення отриманих сум грошових коштів, що фактично і мало місце за період з 09.02.2007 по 28.12.2007.

Висновок відповідача стосовно того, що відсутність повернення поворотної фінансової допомоги позивачеві з боку Приватного підприємства "Ніколь-Крим" підтверджується відсутністю в матеріалах перевірки Приватного підприємства "Ніколь-Крим" за період з 27.12.2006 по 26.02.2008, проведеної працівниками ДПІ в місті Сімферополі АРК (Акт перевірки №1534/23-7/34835549 від 29.02.2008), відокремленого додатку № 3 "Перелік субєктів господарювання, з якими СГД перебував у господарських відносинах" до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, не приймається судовою колегією до уваги з тих підстав, що в Акті перевірки №7047/17-2/276261036 від 28.07.2009 позивача податковим органом був зроблений висновок про здійснення саме Приватним підприємством "Ніколь-Крим" переказів зі свого банківського рахунку Кримської регіональної філії ВАТ "Кредобанк" на рахунок фізичної особи ОСОБА_2 сум поворотної фінансової допомоги в розмірі 2321300,00грн. за період з 09.02.2007 по 28.12.2007 (а. с. 10, з зворотного боку).

За таких обставин не можна вважати обґрунтованими доводи відповідача про те, що донарахування ДПІ в місті Сімферополі АРК позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 348195,00грн. є правомірним та відповідає діючому законодавству.

Доказування правомірності свого рішення за приписами статті 71 КАС України покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2009 у справі №2-а-10778/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України з дати складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 червня 2010 р.

Головуючий суддяпідписЮ.Л.Шеренін

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Ю.Л.Шеренін