Ухвала суду № 9825296, 22.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-а-3518/09/2/0170

22.02.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Горошко Н.П. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКовінська Т.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 13.05.09 по справі №2-а-3518/09/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом" (вул. Севастопольська, 45, оф. 408,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом»(далі ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі Інспекція) № 0001732301/0 від 17.02.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 5255957,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.05.2009позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки будівництво споруд для здійснення рекреаційної діяльності, дозволи на яке отримані згідно з вимогами чинного законодавства, здійснювалось позивачем з метою його подальшого використання у межах своєї господарської діяльності, матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які були не менш сум його зобовязань з податку на додану вартість у зазначений звітний період, то позивач правомірно включив до сум бюджетного відшкодування за грудень 2008 року 5255957,00 грн., тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, судом не прийнято до уваги, що ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом»не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих та сплачених у звязку з придбанням послуг по проектуванню та будівництву обєкту «Еколого-Туристичний центр в Парковом»з моменту проведення діяльності, як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку, оскільки позивач здійснював діяльність без дозвільних документів.

В судовому засіданні 25.01.2010 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважая рішення суду законним та обґрунтованим. По справі оголошувалась перерва до 22.02.2010.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2008 за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2008 по 30.11.2008, за результатами якої 12.02.2009 складений акт № 1306/23-4/35003031. В акті перевірки зафіксоване, що позивач в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В результаті перевірки значення податкового кредиту за грудень 2008 зменшено на 5255957,00 грн. На порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 , п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 на 5255957,00 грн.

На підставі акту перевірки від 12.02.2009 №1306/23-4/35003031 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2009 № 0001732301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 на 5255957,00 грн.

Позивач оскаржує вказане рішення Інспекції в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так й для фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, регламентується п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Положеннями статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

За положеннями статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Статуту позивача, зареєстрованого Виконкомом Сімферопольської міської Ради Автономної Республіки Крим №18821020000011670 від 13.03.2007 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.10.2008 №18821050008011670) учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом»є Товариство з обмеженою відповідальністю «РИССКО»(пункт 1.1 Статуту). Метою діяльності позивача є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу позивача (пункт 2.1 Статуту).

Рішенням Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №304 від 10.07.07 позивача визначено, як замовника з проектування та будівництва «Еколого-Туристичного центру»в смт. Паркове. Рішенням Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №390 від 20.09.07 позивачу наданий дозвіл на будівництво обєктів «Еколого-Туристичного центру»в смт. Паркове на переданих в оренду земельних ділянках загальною площею 19,47 га та дозвіл на продовження роботи підготовчого періоду будівництва. Позивачем отримана згода в Сімєїзської селищної ради АР Крим на забудову території загальною площею 19,47га (вих. №02-14 840 від 09 червня 2008). Крім того, матеріали справи містять копії дозволів на виконання будівельних робіт, наданих інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, яки свідчать про перереєстрацію дозволів, раніше виданих інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Ялти. Доказів, які б підтверджували скасування дозволів, суду не надано.

У довідці про загальну інформацію щодо позивача та результати його діяльності за період з 01.11.2008 по 30.11.2008 зазначено, що у періоді, який перевірявся, позивач здійснював закупівлю робіт по будівництву еколого-туристичного центру за адресою смт. Паркове. Будівництво ведеться на двох суміжних ділянках площею 9,97га та 9,5га, на яких позивачу дозволено роботи з проектування і будівництва об`єкту відповідно до заяви в Державну адміністрацію з будівельного контролю міста Ялта від Товариства з обмеженою відповідальністю «РИССКО»- користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, зареєстрованих у книзі записів 19.12.2003 за №№00145, 00146. Підставою для проектування є рішення Сімеїзської селищної Ради Автономної Республіки Крим, місто Ялта, №304 від 10.07.2007. Згідно з рішенням Сімеїзської селищної Ради Автономної Республіки Крим, місто Ялта, №390 від 30.09.2007 позивачу дозволено на земельній ділянці загальною площею 19,47га будівництво еколого-туристичного центру в Парковом. Об`єкти будівництва зареєстровані в Державній архітектурно-будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим), термін дії дозволів до 01.01.2009.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того факту, що позивачем відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»отримані дозволи на будівництво, які відповідно до цієї норми, є підставою для замовника - позивача - для отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно - вишукувальних робіт, виконання будівельних робіт, а також з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість, та, відповідно, до заявлення його до відшкодування з бюджету.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вірно встановив, що прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є необґрунтованим та, відповідно, задоволення позовних вимог є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в звязку чим, керуючись статтями 195,196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 по справі № 2а-3518/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2010 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно Головуючий суддя М.А. Санакоєва