Ухвала суду № 9825241, 16.04.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2010 р.Справа № 2-а-543/09/2170 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді-доповідача - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

при секретарі - Коєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року за адміністративним позовом Горностаївського районного споживчого товариства до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив визнати податкове повідомлення-рішення Великолепетиської міжрайонної ДПІ Херсонської області від 29.12.2008 року №00006922301/0 нечинним.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року позов було задоволено.

Судовим рішенням визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Великолепетиської міжрайонної ДПІ Херсонської області від 29.12.2008 року №00006922301/0 про визначення Горностаївському районному споживчому товариству податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 61361, 50 грн., у тому числі основний платіж 40001 грн., штрафна санкція 21360, 50 грн.

У поданій апеляційній скарзі Великолепетиська міжрайонна ДПІ Херсонської області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Горностаївське районне споживче товариство є юридичною особою, платником податків, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ анульовано з 19.06.2007 року на підставі заяви товариства. 07.07.2008 року позивач зареєстрований платником ПДВ за його заявою.

Податковим повідомленням-рішенням Великолепетиської міжрайонної ДПІ Херсонської області від 29.12.2008 року №0000692301/0 позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 61361,50 грн., у тому числі - за основним платежем 40 001грн., штрафні санкції у розмірі 21360, 50 грн. за порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", пп. 10.2 ст.10 п,п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість". Рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки від 24.12.2008 року № 421/2301/01777452. Фахівцями ДПІ встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 58 057 грн., завищення податку на додану вартість на суму 18 056 грн., неподання декларацій з податку на додану вартість з жовтня 2007 року по травень 2008 року.

Відповідач мотивував заниження податкових зобовязань тим, що Горностаївське районне споживче товариство повинно було зареєструватися знову платником ПДВ з 01.10.2007 року, а не з 07.07.2008 року, так як від здійснення господарської діяльності за останні від цієї дати дваннадцять місяців отримало доход більш ніж 300000 грн. Податківцями в якості бази для оподаткування та визначення об'єму оподаткованих операцій для обов'язковій реєстрації платником ПДВ були враховані кошти, які отримує підприємство як орендодавець від орендарів за спожиту електроенергію.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку у тому числі з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п. 2.3.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Неплатнику ПДВ, яким був в спірному періоді позивач, слід було враховувати в підрахунку ті оподатковувані операції, що відповідають визначенням “поставка товарів” або "поставка послуг" згідно з пунктом 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», і які відображені в бухгалтерському обліку у відповідному порядку як такі, щодо яких або надійшла оплата, або відвантажено товари, або виконано роботи, або надано послуги покупцю (замовнику).

У розумінні п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір про постачання електричної енергії №1126 від 08.09.2003 року з ВАТ «Херсонобленерго». Відповідно до додатка №5а до договору визначено перелік обєктів споживача. Серед цього переліку зазначені у тому числі обєкти, які підприємством передано у операційну оренду.

В свою чергу, відповідно до р.3 типового договору здачі в операційну оренду основних засобів, які укладено позивачем, зазначено розмір орендної плати та окремо наведено умову відшкодування орендарем орендодавцю вартості комунальних та інших послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний звязок, тощо) у сумі фактичних затрат орендодавця за діючими цінами та тарифами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Беручи до уваги наведені положення Закону, за договорами оперативної оренди позивач не може виступати у ролі постачальника електроенергії, оскільки він не продає енергію, а компенсує витрати підприємства - орендодавця, тому суми такої компенсації не потрібно включати до оподатковуваних операцій ПДВ. Кошти, які надходять на розрахунковий рахунок товариства є транзитними і позивач не має права власності на такі кошти. Такі кошти не можуть вважатись виручкою від реалізації і не можуть оподатковуватись податком на додану вартість.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим повідомленням-рішенням Великолепетиської міжрайонної ДПІ Херсонської області від 29.12.2008 року №0000692301/0 неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування позивачеві, а тому, вказане податкове повідомлення-рішення слід визнати нечинним.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм процесуального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року за адміністративним позовом Горностаївського районного споживчого товариства до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Суддя-доповідач:

Судді: