Ухвала суду № 9825061, 08.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Могильницький М.С.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року справа №2а-429/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Василенко Л.А., Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.

за участю представників відповідача Валентір О.В., Руденко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 10 лютого 2010 року

по адміністративній справі № 2а-429/10/0570

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2009 року з податку на прибуток № 0000401312/2/13793/10/15-16-23/3 на суму 34862,80 грн. та №0000391312/2/13794/10/15-16-23/3 на суму 1 359108,74 грн.

В обґрунтування позову зазначалось, що за 3-й квартал 2008 року підприємство згідно декларації № 12864 від 07.11.2008 року нарахувало податкове зобов'язання у сумі 11 798 431 грн., у т.ч. до сплати за 3-й квартал 2008 року 6 890 498 грн. Декларацією по податку на прибуток за 11 місяців 2008 року № 15520 від 29.12.2008 року підприємство задекларувало від'ємний об'єкт оподаткування - 16 089 235 грн. Також, позивач зазначає, що як вбачається з акту перевірки, податкове зобов'язання за 3-й квартал 2008 року у сумі 6 890 498 грн. погашається за рахунок від'ємного об'єкту оподаткування за 11 місяців 2008 року - 11 798 431 грн. та за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання нараховуються штрафні санкції.

Позивач зазначив, що зарахування суми, на яку зменшено податкове зобов'язання відповідного податкового періоду, яка не сплачена до бюджету, та зобов'язання сплати якої відмінена самим фактом зменшення не свідчить про факт сплати та відповідно не дає право відповідачу нараховувати штрафні санкції.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що платіжними дорученнями від 30.12.2008 року підприємством фактично було проведено сплату податкового боргу по податку на прибуток за договором про реструктуризацію основного податкового боргу від 29.05.2006 року, а не сплату податку на прибуток по зазначеним деклараціям, тому позивач вважає, що відповідачем нарахування штрафних санкцій було здійснено неправомірно та необґрунтовано.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі № 2а-429/10/0570 позов задоволено в повному обсязі.

Відповідачем подана апеляційна скарга на зазначену постанову, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

30 січня 2009 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» по декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року від 07.11.2008 року № 12864, по податковому повідомленню-рішенню від 26.11.2008 року № 0005291312/1/42414/10/15-16-23/3, результати якої викладені у акті перевірки № 126/15-16-23/3-33161769 від 05 лютого 2009 року.

05.02.2009 року позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку були подані заперечення щодо акту перевірки № 126/15-16-23/3-33 161769 від 05 лютого 2009 року, на які відповідач 09.02.2009 року надав позивачу відповідь № 4101/10/1516-23/3.

20.02.2009 року позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надана скарга на податкові повідомлення-рішення від 17.02.2009 року № 0000401312/0/5451/10/15-16-23/3, № 0000391312/0/5452/10/15-16-23/3, в якій просив скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення. Відповідачем за результатами розгляду первинної скарги прийнято рішення від 06.03.2009 року № 7573/10/25-013, яким податкові повідомлення-рішення від 17.02.2009 року залишені без змін, а скарга - без задоволення.

06.03.2009 року відповідач за результатами оскарження прийняв податкові повідомлення-рішення за №№ 0000401312/1/7686/10/15-16-23/3, 0000391312/1/7687/10/15-16-23/3.

16.03.2009 року позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до Державної податкової адміністрації у Донецькій області зі скаргою № 7-183 від 13.03.2009 року, в якій просив повністю скасувати податкові повідомлення-рішення: від 17.02.2009 року № 0000401312/0/5451/10/15-16-23/3, № 0000391312/0/5452/10/15-16-23/3 та від 06.03.2009 року за № 0000401312/1/7686/10/15-16-23/3, №0000391312/1/7687/10/15-16-23/3.

22.04.2009 року за результатами розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією у Донецькій області було прийнято рішення № 6925/10/25-013-5, яким у задоволенні скарги № 7-183 від 13.03.2009 року відмовлено.

27.04.2009 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на підставі акту перевірки № 126/15-16-23/3-33161769 від 5 лютого 2009 року та за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.02.2009 року та від 06.03.2009 року, були прийняті податкові повідомлення-рішення за №№ 0000391312/2/13794/10/1516-23/3 на суму штрафу в розмірі 1 359108,74 грн. (20% за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 6 795 543.73 грн.) та № 0000401312/2/13793/10/15-16-3/3 на суму штрафу в розмірі 34862,80 грн. (10% узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 348 628.00 грн., сплаченого з затримкою до 30 календарних днів граничного строку).

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Отже, штраф застосовується у випадках не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та нараховується після погашення такого податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач 07.11.2008 року до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подав декларацію з податку на прибуток підприємства № 12864, відповідно до якої підприємством було нараховане податкове зобов'язання за III квартал 2008 року у сумі 11 798 431 грн., у тому числі сума податку до сплати за III квартал 2008 року склала 6 890 498 грн.

Згідно поданої декларації з податку на прибуток підприємства 29.12.2008 року № 15520 за 11 місяців 2008 року, позивачем було задекларовано від'ємний об'єкт оподаткування «-16 089 235 грн.».

Отже, станом на 29.12.2008 року податкове зобов'язання за декларацією з податку на прибуток підприємства № 12864 відмінено самими підприємством шляхом подання декларації з податку на прибуток підприємства № 15520, якою зменшено податкове зобов'язання.

Згідно акту перевірки, податкове зобов'язання підприємства за 3-й квартал 2008 року у сумі 6 890 498 грн. відповідачем погашається за рахунок від'ємного об'єкту оподаткування за 11 місяців 2008 року - 11 798 431 грн., та за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання нараховуються штрафні санкції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2006 року начальником СПДІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку за результатами розгляду заяви ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» прийнято рішення № 3/24-013 про реструктуризацію основного податкового боргу, яким позивачу надано реструктуризацію сплати основного податкового боргу на період з 29.05.2006 року по 28.04.2016 року за платежами - частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до державного бюджету (усього 1561816,2 грн.) та податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (усього 15542268,21 грн.).

29 травня 2006 року між СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (ДГП) та державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (Платник) укладено договір про реструктуризацію основного податкового боргу № 10, відповідно до п. 1.1 якого ДПІ надає Платнику реструктуризацію сплати основного податкового бору на загальну суму 17104084.41 грн. терміном з 29 травня 2006 року по 28 квітня 2016 року. Крім того, сторонами складені та узгоджені графіки сплати сум реструктуризованого основного податкового боргу.

Згідно платіжних доручень № 34523 від 30.12.2008 року на суму 49442,10 грн. та № 34524 від 30.12.2008 року на суму 121842,80 грн., з призначенням платежу «Погаш. налог. Долга по нал. на приб. с-но закона 2711 по дог. 10. Переч. в бедж. по ср.», позивач підтвердив своєчасність сплати податкового боргу з податку на прибуток підприємств за договором про реструктуризацію основного податкового боргу, а не сплату податку на прибуток за зазначеними вище податковими деклараціями, як це зазначено відповідачем в акті перевірки від 05 лютого 2009 року.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Норми Закону № 2181-ІІІ передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Пунктом 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, пп. 3.1.1 ст. З Закону № 2181 -III передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ, з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону, не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Право податкового органу скеровувати кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань іншого податкового періоду, не передбачено нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами з питань оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не мав права розподіляти суму, яка призначалась позивачем на погашення податку на прибуток відповідно до рішення № 3/24-013 від 29.05.2006 року та договору № 10 від 29.05.2006 року, оскільки підприємством у вище наведених платіжних дорученнях вказано конкретне призначення платежу і, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути змінено чи скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі № 2а-429/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі № 2а-429/10/0570 залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі з 11.06.2010 року.

Головуючий

Судді