Ухвала суду № 9824956, 23.03.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2010 р.справа № 2а-2549/08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання:Гулая О.Г.

за участю представників:

позивача:- Земляний О.Ю. дов від 08.02.10

Кривошеїна І.О. дов від 26.11.09 № 250/2-64

відповідача:- Кожемяка Д.В. дов від 19.01.10 № 1161/10/08-10-19

Коваль В.В. дов від 28.12.09 № 41048/10/08-10-19

Логойда Т.В. дов від 19.01.10 № 1158/10/08-10-19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.08

у справі № 2-а-2549/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області

про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 8084293,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського»звернулося до суду позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість по декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року в сумі 8084293,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податку зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на бюджетне відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.08 в задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до державного бюджету від продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем в ціні товару. Окрім того, судом першої інстанції за клопотанням відповідача застосовано ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивачем пропущений законодавчо встановлений строк звернення до суду, що стало самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не встановив жодного порушення вимог закону з боку відповідача, які б позбавили позивача права на отримання бюджетного відшкодування. Позивач виконав всі встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги для отримання бюджетного відшкодування. Жодним податковим повідомленням або іншим рішенням податкового органу сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування з бюджету за лютий 2006 року, зменшена не була, тобто є підтвердженою податковим органом в повному обсязі. Суд першої інстанції відмовив в позові в повному обсязі, виходячи лише з неправомірності віднесення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених на користь ТОВ «Компанія «Ресурс», не досліджуючи правомірність нарахування іншої частини бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції посилався на непідтверджені та невстановлені дані. Крім того, суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст.21 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Представники позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, в поданих письмових запереченнях відповідач зазначає, що позивач посилається лише на довідку відповідача від 19.04.06 № 88/08-02/3-46-05393056, якою було підтверджено суму бюджетного відшкодування, але відповідачем була складена також довідка від 23.10.06 № 295/1/08-02/3-46-05393056, якою було скасовано підтвердження суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року. Крім того, з урахуванням проведених підприємством коригувань позивач станом на день розгляду позову втратив право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість у сумі 8084293,00 грн. Суд першої інстанції правомірно зазначив про неприпустимість застосування до спірних правовідносин пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 20.03.06 позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську (відповідача) подана декларація з податку на додану вартість за лютий 2006 року, в якій позивачем задекларована сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 8084293 грн. За даними Розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, - 8084293 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду 71686082 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), - 8084293 грн.

Сума 8084293 грн. є залишком відємного значення попереднього податкового періоду (різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість січня 2006 року).

Відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за лютий 2006 року, про що складено довідку від 19.04.06 №88/08-02/3-46-05393056.

В ході камеральної перевірки розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року) порушень не встановлено Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), відповідає платіжним дорученням.

Відповідачем встановлено, що причиною виникнення відємного значення в лютому 2006 року та декларування до відшкодування в цьому періоді сум податку на додану вартість з бюджету є результат здійснення передплат в адресу основного постачальника товарів позивачу - ТОВ «Компанія «Ресурс»в січні 2006 року в сумі 250132096,80 грн., крім того, ПДВ 50026419,36 грн.

23.10.06 відповідачем за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань визначення достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року складена довідка № 295/1/08-02/3-46-05393056, відповідно до якої з урахуванням отриманої інформації по зустрічних перевірках по ланцюгу постачання основного постачальника підприємства позивача ТОВ «Компанія «Ресурс», його контрагента ТОВ «Вікторія Плюс»у звязку з судовим оскарженням угод по постачальниках товарів, придбання яких є причиною виникнення у позивача відємного значення податку на додану вартість у січні 2006 році, що привело до декларування податку на додану вартість до відшкодування з бюджету у лютому 2006 року, та не встановленням факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів в ланцюгах постачання відповідач зробив висновок, що з метою упередження безпідставного відшкодування податку на додану вартість, заявлену до відшкодування по декларації за лютий 2006 року суму податку на додану вартість у розмірі 8084293 грн. слід вважати непідтвердженою.

Відповідно до положень п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до пп.7.7.7 п.7.7. ст.7 вказаного Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на вказані правові норми, а також зроблений відповідачем в довідці від 23.10.06 № 295/1/08-02/3-46-05393056 висновок про не підтвердження заявленої позивачем суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету по декларації за лютий 2006 року в розмірі 8084293 грн., колегія суддів вважає, що у відповідача не виникло зобовязання щодо надання відповідачем органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, як підстави для перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача.

Невиконання відповідачем вимог пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 наведеного вище Закону не свідчить про виникнення у позивача права на фактичне отримання бюджетного відшкодування в розмірі 8084293 грн.

По суті зроблених відповідачем висновків про відсутність факту надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача виданої йому продавцем по факту оплати за товар податкової накладної, оформленої з дотримання вимог чинного законодавства, не є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного позивачем з його постачальником - ТОВ компанія «Ресурс»договору № КV 342-05 від 07.11.05 (т.3 а.с.96) поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати. В січні 2006 року за вказаним договором позивачем перераховано на рахунок ТОВ компанія «Ресурс»грошові кошти в загальній сумі 210445000,02 грн., крім того, ПДВ 42088999,98 грн. При цьому станом на 01.01.06 заборгованість постачальника перед позивачем склала 290381800,00 грн., що свідчить про те, що позивачем систематично здійснювались авансові платежі незважаючи на невиконання контрагентом в повному обсязі договірних зобовязань з поставки товарів і відсутність намірів такого виконання, про що свідчить подальше повернення частини грошових коштів контрагентом позивача, внаслідок чого позивачем здійснювались відповідні коригування в податковому обліку.

Виходячи з правовідносин, які фактично склались між позивачем та ТОВ компанія «Ресурс», колегія суддів вважає, що операції із здійснення та повернення передоплат не повязані з господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вказані вище операції позивача за відсутності розумних економічних мотивів мають ознаки регулювання рівня податкових зобовязань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету. За відсутності таких операцій позивач не мав би права на бюджетне відшкодування, оскільки податкове зобовязання у певних періодах мало б позитивне, а не відємна значення.

Стосовно висновку суду першої інстанції про пропущення строку для звернення до суду, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування річного строку для звернення до суду з огляду на наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений строк звернення до адміністративного суду, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Згідно з п. 15.3.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», спеціального закону з питань оподаткування, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з п.19.6 ст.19 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Положення пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині встановлення 1095-денного строку для звернення з заявою про повернення надмірно сплачених податків розповсюджуються і на випадки звернення до суду з позовною заявою про стягнення переплати з дня отримання права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави, передбачені ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування постанови суду першої інстанції відсутні, внаслідок чого постанова суду першої інстанції від 11.11.08 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу позивача - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.08 у справі № 2-а-2549/08 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 28.05.10

Головуючий: І. Ю. Добродняк Судді:Н. А. Бишевська А. О. Коршун