Постанова № 9824569, 03.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 р. № 2-а- 1387/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузіковій Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Гаврилової Л.О.

відповідача - Тімонова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Бест"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

провизнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко Бест" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, винесені відносно нього, а саме: № 0002432305/0 від 22.07.2009р., № 0002432305/1 від 02.10.2009р., № 0002432305/2 від 30.11.2009р., № 0002432305/3 від 18.02.2010р. про донарахування податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 63012 грн. та № 0002422305/0 від 22.07.2010р., № 0002422305/1 від 02.10.2009р., № 0002422305/2 від 30.11.2009р., № 0002422305/3 від 18.02.2010р. про донарахування податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 68264,30 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В ході перевірки встановлено, що позивач відповідно до договору купівлі продажу №10-07/06 від 10.07.2006 насіння соняшника перерахував передплату на адресу постачальника - ЗАТ «Анграм Україна» на загальну суму 339900,0 грн., в тому числі ПДВ 56650,0 грн., що підтверджується банківськими виписками. Суму сплаченої передплати в розмірі 283250,0 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат у відповідності до п. п. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР, з урахуванням змін і доповнень.

Також позивач вказав, що надалі ЗАТ «Анграм Україна» частково повернуло передплату: 28.11.2006р. у сумі 18000,0 грн., 16.05.2008р. у сумі 13550,0 грн., 10.06.2008р. у сумі 56300,0 грн., що підтверджується банківськими виписками, і що саме у звязку з цим позивач робив відповідні коригування валових витрат. Підставою для виключення суми передплати з валових витрат позивача стала ліквідація підприємства продавця ЗАТ «Анграм Україна».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5, п.п.11.2.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем були віднесені до складу валових витрат суми передплати за договором купівлі-продажу. Позивач стверджує, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» чітко визначені випадки, коли платник податку (покупець або продавець) зобовязаний здійснити корегування валових витрат, однак, такого обовязку у разі ліквідації підприємства, якому було здійснено передплату, законом не передбачено.

Крім цього позивач не погоджується з встановленими відповідачем в ході перевірки порушення п. п 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З цього приводу позивач зазначив, що відповідно до п.п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач вважає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, просив у задоволенні позову відмовити вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та вказує, що згідно п.5.1, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати - це сума будь яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані чи виготовлені таким платником податків для їх використання у власній господарській діяльності. На думку відповідача, якщо платник податку відносить до складу валових витрат суму здійсненої передплати за товар (по першій з подій яка сталась раніше), обовязковою умовою є здійснення другої події отримання товару. Якщо це не відбувається та настає момент, коли здійснення другої події стає неможливим, понесені підприємством витрати (сума передплати) перестають відповідати вимогам п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині використання в господарській діяльності товарів.

Також представник відповідача посилався на п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими передбачено, що якщо платник податку придбаває матеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту. У звязку з цим представник відповідача вважає, що позивач завищив податковий кредит у листопаді 2008 року на суму 42008 грн.

Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову зі слідуючих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова в період з 16.06.2009 по 07.07.2009 року проведено планову виїзну перевірку позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Бест», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт № 3517/2305/32436606 від 10.07.2009 року.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Алко Бест» п. п 7.4.1, п. п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у листопаді 2008 року на суму 42008 грн.; п.5.1, п. п.5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2008 року на суму 52511 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0002432305/0 від 22.07.2009р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 63012,00 грн. (42008 грн. - основне зобовязання, 21004 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення рішення №0002422305/0 від 22.07.2009р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 68264,30 грн. (в т.ч. 52511,00 грн. - основний платіж, 15753,30 грн. - штрафні санкції).

Не погодившись з винесеним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргами до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України, за результатами розгляду яких податкові повідомлення рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0002432305/1 від 02.10.2009р. та 0002422305/1 від 02.10.2009р.,№ 0002432305/2 від 30.11.2009р., 0002422305/2 від 30.11.2009р., №0002432305/3 від 18.02.2010 р., № 0002422305/3 від 18.02.2010 р.

Судом встановлено, що між ТОВ «Алко Бест» та ЗАТ «Анграм Україна» було укладено договір купівлі продажу насіння соняшника №10-07/06 від 10.07.2006.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

11.07.2006 р. позивачем на виконання умов договору № 10-07/06 від 10.07.2006р. перераховано ЗАТ «Анграм Україна» грошові кошти у сумі 258900,00 грн., в т.ч. ПДВ 43150,00 грн. в якості передплати за насіння соняшника. 19.09.2006 р. позивачем перераховано ЗАТ «Анграм Україна» грошові кошти у розмірі 81000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13500,00 грн. в якості передплати за насіння соняшника за договором №10-07/06 від 10.07.2006 р.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що суми сплаченої передплати відображені позивачем у складі валових витрат у відповідності до п.п.11.2.1., п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

16.05.2008 р. ЗАТ «Анграм Україна» частково повернуто позивачеві грошові кошти у розмірі 42711,25 грн., в т.ч. ПДВ 18410,21, сплачені позивачем в якості передплати за насіння соняшника згідно договору №10-07/06 від 10.07.2006 р. У звязку з частковим поверненням передплати за насіння соняшника, позивачем зроблені відповідні коригування валових витрат та податкового кредиту.

На момент укладення договору купівлі-продажу насіння соняшника №10-07/06 від 10.07.2006 р., а також на момент відображення позивачем суми передплати за насіння соняшника, сплаченої ЗАТ «Анграм Україна» у складі валових витрат, позивач як і ЗАТ «Анграм Україна» пройшли процедуру державної реєстрації, перебували на обліку в органах державної податкової служби як платники податків та платники податку на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність відображення позивачем у складі валових витрат сум передплати, сплаченої позивачем ЗАТ «Анграм Україна» за договором №10-07/06 від 10.07.2006 р. у відповідності до п.п.11.2.1., п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

03.11.2008 року запис про державну реєстрацію ЗАТ «Анграм Україна» скасовано у звязку з його ліквідацією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права та обовязки платників податків визначені Законом України «Про систему оподаткування», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» тощо.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обовязок платника податку на прибуток проводити коригування валових витрат у разі ліквідації його контрагента продавця.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2008 року на суму 52511,00 грн.

Також в акті перевірки міститься висновок про порушення позивачем п. п 7.4.1, п. п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у листопаді 2008 року на суму 42008,00 грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивачем на підставі п. п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відображені суми сплаченої передплати ЗАТ «Анграм Україна» у складі податкового кредиту.

В акті перевірки міститься висновок про порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отримання чи неотримання товару підприємством від свого постачальника є власним ризиком цього підприємства і жодним чином не впливає на право віднесення суми передплати до валових витрат чи податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Алко-Бест" п п. п 7.4.1, п. п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1, п. п.5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова спірні податкові повідомлення-рішення № 0002432305/0 від 22.07.2009р., № 0002432305/1 від 02.10.2009р., № 0002432305/2 від 30.11.2009р., № 0002432305/3 від 18.02.2010р. про донарахування податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 63012 грн. та № 0002422305/0 від 22.07.2010р., № 0002422305/1 від 02.10.2009р., № 0002422305/2 від 30.11.2009р., № 0002422305/3 від 18.02.2010р. про донарахування податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 68264,30 грн. є протиправними і повинні бути визнані недійсними та скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Бест" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Бест", а саме: № 0002432305/0 від 22.07.2009р., № 0002432305/1 від 02.10.2009р., № 0002432305/2 від 30.11.2009р., № 0002432305/3 від 18.02.2010р. про донарахування податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 63012 грн. та № 0002422305/0 від 22.07.2010р., № 0002422305/1 від 02.10.2009р., № 0002422305/2 від 30.11.2009р., № 0002422305/3 від 18.02.2010р. про донарахування податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 68264,30 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Бест"( 61000, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, к. 516, р/р 2600206161974 в ПАОКБ "Правекс-банк", МФО 321983) витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 (двадцять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

У повному обсязі постанова виготовлена 08 червня 2010 року.

Суддя Заічко О.В.