Ухвала суду № 98236845, 12.07.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 2-5809/11

провадження 6/201/287/2021

УХВАЛА

12 липня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря – Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву старшого державного виконавця Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гречихіної Анастасії про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 20 жовтня 2010 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2010 року позовну заяву задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» загальний борг по кредитному договору від 06 червня 2008 року в сумі 122656 гривень 89 коп. (основний борг, відсотки і пеня), витрати на судовий збір 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 124476 грн. 89 коп.

По справі також вирішувалися процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення по справі, у зв`язку з чим поставновлялися різні ухвали суду.

Старший державний виконавець Кремінського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гречихіна Анастасія 30 червня 2021 року звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа по цій справі.

Заяву передано судді Антонюку О.А. для розгляду 05 липня 2021 року у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. З урахуванням зазначеного суд вважає можливим розглядати вказане питання за відсутності цих осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (редакція від 15.12.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Частиною 1 ст. 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) виконавчі документи, видані на підставі судових рішень, можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його винесення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Перевіривши матеріали справи, заяви та оцінивши обставини справи, а також надані та добуті докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” загальний борг по кредитному договору від 06 червня 2008 року в сумі 122656 гривень 89 коп. (основний борг, відсотки і пеня), витрати на судовий збір 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 124476 грн. 89 коп..

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказане вище рішення суду (рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2011 року) у встановленому законом порядку набрало законної сили та судом у встановленому законом порядку видано виконавчі листи по справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року заяву публічного акціонерного товариства «ОТП Факторинг Україна» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання та про видачу дублікатів виконавчих листів по справі – задоволено та поновлено публічному акціонерному товариству «ОТП Факторинг Україна» строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання по цивільній справі № 2-5809/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат. Видано публічному акціонерному товариству «ОТП Факторинг Україна» дублікати виконавчих листів, по цивільній справі № 2-5809/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат.

Також встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження по цивільній справі № 2-5809/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 40326297.

Судом встановлено, що інших відомостей відносно місцезнаходження чи примусового виконання або відомостей та належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий лист, який видано судом, було втрачено, суду не надано, а також не надано відомостей щодо дублікатів виконавчих листів, що були видані 14 березня 2016 року, про що є відмітка в матеріалах цивільної справи.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання заявника, що виконавчий лист втрачено під час пересилання, оскільки зазначене не підтверджено належними та допустими доказами, таким чином та з урахуванням вище викладеного та зазначеного, заява не обґрунтована, не підтверджена та безпідставна, передбачених законом підстав на даний час для її задоволення немає.

З урахуванням наведеного та встановленого судом при розгляді вказані заявником у заяві обставини не свідчать про втрату виконавчого листа, і лише є його припущенням, на чому не може ґрунтуватися судове рішення, а тому підстав та доказів, що виконавчі листи були втрачені не надано.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної заяви, оскільки вона не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення немає, а тому вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 76,77, 81, 84, 89, 258, 259, 260, 261, 353, 443, п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Старшому державному виконавцю Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гречихіній Анастасії про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 12 липня 2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -