Ухвала суду № 9823339, 27.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р. м. КиївК-21644/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 у справі № 22а-3206 (14/218) Господарського суду Закарпатської області

за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»

до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 28.09.2007 № 3118/23-01/274157/22416 про зменшення ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року на 5767,47 грн., січень 2007 року на 1331,76 грн., лютий 2007 року на 13954,09 грн., березень 2007 року на 24710,42 грн., квітень 2007 року на 29872,64 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований тим, що задекларована позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних за наявності факту повної оплати придбаного товару.

В касаційній скарзі Мукачівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст. 1, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), а також на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що сплата податку постачальниками товарів (робіт, послуг) в ланцюгу поставок є передумовою правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих в податкових декларація з податку на додану вартість за серпень 2006 року, січень квітень 2007 року, на загальну суму 75636,38 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.09.2007 № 692/23-01/00274157, про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, з посиланням на факт не підтвердження сплати до бюджету контрагентами постачальника товару позивачу приватного підприємства (ПП) «Петрун», що є посередником в ланцюгу поставок, а саме: малим підприємством (МП) «Фабі»та ТОВ «Спецтехсервіс»При цьому контролюючий орган виходив із встановлених обставин стосовно того, що МП «Фабі ЛТД»ліквідовано згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2006 у справі № 10/201, державна реєстрація підприємства скасована 25.01.2007, а податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2006 року до податкового органу цим підприємством не подавалась; провести перевірку ТОВ «Спецтехсервіс»не можливо у звязку із не встановленням його місцезнаходження, податкові декларації з податку на додану вартість товариством подавались із прочерками.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення правовідношення, з приводу реалізації прав та обовязків сторонами в якому виник спір) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Товарність операцій з поставки позивачу ПП «Перун»товару (лісоматеріалів) ОДПІ не оспорюється.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 та постанову Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підпис А.О.Рибченко

підписМ.О.Федоров

підписТ.М.Шипуліна