Ухвала суду № 9823247, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р. м. КиївК-13516/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 у справі № 7/204-3216 господарського суду Тернопільської області

за позовом державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2006 позов ДП «Ковалівський спиртовий завод»задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Бучацької МДПІ № 0000112301/0 від 12.07.2006 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 59973,00 грн., в т.ч. за вересень 2002 року на 26832,00 грн., січень 2003 року на 12913,00 грн., лютий 2003 року на 12448,00 грн., березень 2003 року на 7780,00 грн. з тих підстав, що перевірку проведено поза межами 1095 днів; податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних; закон не забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в наступному за звітним періоді.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено з посиланням на порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), що виразилося в тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість не в періоді, коли у нього відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 цього Закону виникло право на податковий кредит; позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування у звязку з несплатою продавцем товару до бюджету відповідної суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

В касаційній скарзі ДП «Ковалівський спиртовий завод»просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2007, залишити в силі постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2006, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення ДП «Ковалівський спиртовий завод»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказаний період слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 11.06.2006 № 9-23/00375059, про порушення підприємством пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок несплати продавцем товару ТОВ «Стронг-Кривбас»суми податку на додану вартість до бюджету у відповідному податковому періоді, що свідчить про невідповідність податкових накладних вимогам Закону № 168/97-ВР та безпідставність включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІV, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, Закон № 168/97-ВР не містить застережень у вигляді заборони включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в разі за інший звітний період. Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону не ставлять в залежність виникнення права у платника податку на додану вартість на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»а винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Це правило поширюється і на прийняття податковим органом рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки йдеться фактично про стан виконання платником податку податкового обовязку.

Податковим повідомленням-рішенням, стосовно правомірності якого виник спір, зменшено суми бюджетного відшкодування за періоди, які знаходяться поза межами вказаного строку, що, в свою чергу, виключає правомірність такого зменшення.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»задовольнити, скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2007, залишити в силі постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2006.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписО.В.Карась

підпис М.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак