Ухвала суду № 9822852, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р.                               м. Київ                                        К-19142/07

“13” травня 2010 року                     м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.

при секретарі Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 року

у справі №2-27/435-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»(надалі –ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»)

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим (надалі –ДПІ у м.Ялта АР Крим)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос»( надалі –ТОВ «Еліта-Ялос»)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001052301/0 від 30.03.2006 року, №0001052301/1 від 23.06.2006 року, №.0001052301/2 від 28.08.2006 року, №0001052301/3 від 14.11.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не правомірно донараховане податкове зобов’язання по земельному податку на земельну ділянку пансіонату «Криворізький гірник», оскільки відсутні рішення компетентних органів про зміну цільового використання земельної ділянки. Відшкодування новим власником пансіонату витрат позивача на оплату земельного податку не є комерційною діяльністю, тому що дані витрати не передбачають отримання прибутку, оскільки позивач за даною операцією має нульовий результат.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0001052301/0 від 30.03.2006 року, №0001052301/1 від 23.06. 2006 року, №.0001052301/2 від 28.08.2006 року, №0001052301/3 від 14.11.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 85,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що з моменту переходу права власності на пансіонат до третьої особи позивач є неналежним платником податку, а тому не має обов’язку сплачувати податок на земельну ділянку, на якій розташований пансіонат «Криворізький гірник»та нести відповідальність за порушення податкового законодавства. Крім того, висновки відповідача про зміну цільового призначення земельної ділянки не підтверджуються матеріалами справи.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м.Ялта АР Крим звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу представник третьої особи, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства пансіонатом «Криворізький гірник»ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у зв’язку з ліквідацією за період з 01.02.2003 року по 31.01.2006 року, про що складено акт 618/23-0/20671274/40 від 03.03.2006 року.

Проведеною перевіркою податковим органом, зокрема, встановлено заниження платником податку на землю за вище вказаний період в сумі 347997,32грн., в тому числі за 2004 рік –264042,08грн. та за 2005 рік –на 83955,24грн. А саме, встановлено, що в порушення ст.15 Закону України «Про плату за землю»в податкових розрахунках земельного податку, наданого у ДПІ у м.Ялта АР Крим, позивачем задекларована грошова оцінка функціонального використання земельно-оцінного району №73 –рекреація, а не ставка комерційного призначення земель. Так як позивачем земельна ділянка використовувалась у комерційній діяльності, а саме, надавалась іншим суб’єктам підприємницької діяльності як послуга на землях, які використовують її у комерційних цілях. Тобто, платником податку неправомірно було застосовано ставку функціонального використання рекреація.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052301/0 від 30.03.2006 року, яке було оскаржене позивачем в адміністративного порядку. За результатами оскарження ДПІ у м.Ялта АР Крим було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001052301/1 від 23.06.2006 року, №.0001052301/2 від 28.08.2006 року, №0001052301/3 від 14.11.2006 року, якими позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на землю у сумі 653868,56грн., в тому числі за основним платежем 347923,09грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 305945,47грн.

Як вбачається з матеріалів справи, пансіонату «Криворізький гірник», на підставі рішення 12-ї позачергової сесії 22-го скликання Сімеїзької селищної Ради народних депутатів від 14.04.1997 року, виданий державний акт на право постійного користування землею ІІ-КМ №001569 від 14.04.1997 року. Земельна ділянка віднесена до категорії земель оздоровчого призначення, її площа складає 7,5534га та надана пансіонату для проведення оздоровчої діяльності.

Згодом, між ТОВ «Криворізький залізорудний комбінат»(продавець) та ТОВ «Еліта-Ялос» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №360 від 21.11.2003 року (а.с.65-66 т.1), відповідно до якого, позивач передав у власність третій особі майно цілісного майнового комплексу пансіонату «Криворізький гірник»на земельній ділянці площею 7,5534га. Згідно п.1.2, право власності на ЦМК переходить до покупця з моменту посвідчення цього договору в бюро технічної інвентаризації. Відповідно до п.п.5.1.4 зазначеного договору, після підписання акту прийому-передачі покупець зобов’язаний відшкодувати продавцю витрати пов’язані з оплатою податку на землю за весь термін переоформлення право установчих документів на ЦМК та земельну ділянку.

Після підписання вище зазначеного договору, рішенням №25 сесії 24-го скликання Сімеїзької селищної Ради народних депутатів від 10.08.2004 року №64, було припинено право користування земельною ділянкою ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»площею 0,5533га пансіонату «Криворізький гірник», яка була надана ТОВ «Тай-Інвест»в оренду (а.с.72 т.1).

Рішенням №19 сесії 4-го скликання Сімеїзької селищної Ради народних депутатів від 05.05.2005 року №64, було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 7,5534га ТОВ «Криворізький залізорудний комбінат»для обслуговування пансіонату «Криворізький гірник»(а.с.67 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунку земельного податку на 2004-2005 роки позивач виходив з розміру земельної ділянки 7,5534га. Однак, після зазначеного вище рішення Сімеїзької селищної Ради, 25.05.2005 року позивачем був поданий до органів державної податкової інспекції уточнюючий податковий розрахунок земельного податку, в додатках до якого зазначено, що загальна площа земельної ділянки складає 7,0001га (а.с.84-89 т.1).

У відповіді про розгляд заперечення на акт перевірки, контролюючим органом зазначено, що надані платником податку уточнюючі розрахунки земельного податку не узгоджені та не завірені Сімеїзькою селищною Радою, площа земельної ділянки вказана 7,0001га, зона 73, функціональне використання по земельно-оціночних районах визначено як землі оздоровчого призначення, грошова оцінка надана по 73 зоні –102,14грн. за 1 кв.м, в той час, як з 28.11.2003 року ЦМК пансіонатом «Криворізький гірник»фінансово-господарська діяльність не здійснювалась, земельна ділянка фактично використовувалась ТОВ «Еліта-Ялос», тобто іншим суб’єктом господарської діяльності а.с.36-38 т.1).

Відповідно до довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 23.03.2005 року про визначення нормативно грошової оцінки земельної ділянки пансіонату «Криворізький гірник»- цільове призначення земельної ділянки площею 7,001га є здійснення оздоровчої діяльності, грошова оцінка за 1кв.м складає 102,14грн. (а.с.74 т.1).

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України та ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі ст.ст.91 і 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання та своєчасно сплачувати земельний податок.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про плату за землю»юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. Крім того, розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 193 Земельного кодексу України визначено, що державний земельний кадастр –це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників та землекористувачів.

Також слід зазначити, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону України «Про плату за землю».

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення земельного податку, а податковий орган виходив з того, що позивачем було не вірно визначено функціональне використання по земельно-оціночних районах земельної ділянки пансіонату після її продажу.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у контролюючого органу докази, які підтверджують доводи відносно того, що з моменту продажу земельної ділянки пансіонату третій особі відбулась зміна її цільового призначення.

В акті перевірки ДПІ у м.Ялта АР Крим №842/32684632/230 від 29.12.2005 року, зазначено, що в період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, ТОВ «Еліта-Ялос»були укладені угоди про надання в оренду приміщення пансіонату «Криворізький гірник», однак, відповідно до договору №01/04 від 05.04.2004 року, третя особа використовувала земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме, здійснення рекреаційної та оздоровчої діяльності (а.с.45 т.2).

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Контролюючим органом не надано розрахунок земельного податку на підставі якого було встановлено заниження податку на землю та нарахована сума податкового зобов’язання, в тому числі і штрафні (фінансові) санкції.

Суди не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.