Ухвала суду № 9822771, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р. К-6529/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Зубченко С.М., відповідача-1:Захарова І.Ф.,

відповідача-2:Гримальського А.Ю.,

прокурора:Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року

у справі №22а-2698/09 (номер справи у суді першої інстанції 28/125-а-17/2)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П»

до 1. Державної податкової адміністрації у м. Києві,

2. Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва,

за участю Прокурора Оболонського району м. Києва,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет-П»звернулося до суду з позовом про встановлення відсутності у Державної податкової адміністрації у м. Києві повноважень на проведення документальної невиїзної перевірки з питань повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду позивача, що проводилась з 07.11.2005 року по 12.12.2005 року, а також про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2005 року №0000013500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1091335,50 грн., з яких 727557,00 грн. основний платіж та 363778,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, та №0000023500/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2004 року на 437,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 218,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м Києва від 16.12.2008 року (суддя Шелест С.Б.) позов задоволено частково: визнано нечинними та скасовано оскаржені податкові повідомлення-рішення, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано посиланнями на приписи пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши який суд дійшов висновку про відповідність дій платника податку приписам чинного податкового законодавства, зважаючи на те, що вартість майна, ввезеного позивачем на митну територію України не може бути обєктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки таке майно ввезено як внесок до статутного фонду в обмін на емітовані корпоративні права з метою формування цілісного майнового комплексу ТОВ «Паритет-П».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Романчук О.М., судді Собків Я.М., Усенко В.Г.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволені позовних вимог.

Відмова у задоволенні позову судом апеляційної інстанції обґрунтована посиланнями на положення Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року №1440, застосувавши які суд дійшов висновку, що ввезене позивачем майно не формує цілісного майнового комплексу ТОВ «Паритет-П», а є обєктом здійснення підприємницької діяльності.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет-П» подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані згадані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

ДПА у м. Києві надала письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок, викладений у акті перевірки від 12.12.2005 року №6/35-30/25287600, про порушення позивачем пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого не сплачено до бюджету податок на додану вартість з вартості майна, ввезеного на митну територію України, у загальній сумі 727994,00 грн. Такий висновок пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких формування статутного фонду позивача здійснювалось, зокрема, за рахунок майна фірми-нерезидента ОСОБА_11 у сумі 519564,40 євро (3395720,47 грн. за курсом НБУ на день затвердження статуту), а саме: телевізорів, настільних підставок для телевізора, кабельного модему, ПК - серверів, спеціалізованого обладнання генерації відеосигналу, фільтру для високочастотних телесигналів, цифрових відео серверів, пультів ДУ для телевізорів, конвертерів телевізійних сигналів, ПК серверів для захисту системи. Вказане майно згідно з вантажними митними деклараціями від 23.11.2004 року та від 06.12.2004 року було ввезено на митну територію України. На ввезені партії майна були оформлені повідомлення про внесення іноземної інвестиції з присвоєнням їм Київською міською державною адміністрації реєстраційного номера та з відміткою державної податкової інспекції про її фактичне внесення. Згідно з вантажними митними деклараціями і податковими деклараціями з ПДВ податок на додану вартість по операціях з ввезення майна на митну територію України не сплачувався.

Майно, ввезене в Україну в якості внеску до статутного фонду позивача, у четвертому кварталі 2004 року було оприбутковано на балансі товариства на загальну суму 3637681,05 грн. як основні засоби. У день оприбуткування майна на баланс позивач уклав з ВАТ «Готель «Прем'єр Палац»договір оренди від 29.12.2004 року №35/04, відповідно до якого та на підставі акта приймання-передачі передав вказане майно у тимчасове платне користування з метою його використання у виробничих потребах орендаря.

Заперечуючи проти того, що ввезене майно не є обєктом оподаткування, відповідач вказує, що воно було ввезено на митну територію України як внесок до статутного фонду в обмін на емітовані корпоративні права, проте не з метою формування цілісного майнового комплексу, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції, визнавши неправомірним донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення йому суми бюджетного відшкодування, обґрунтовано визначився з таким висновком, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України.

Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Зміст пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»дозволяє погодитись з висновками судів, що умовою його застосування є дотримання трьох обставин: ввезенню підлягають основні фонди, ці основні фонди повинні ввозитись як внесок до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права, основні фонди повинні брати участь у формуванні цілісного майнового комплексу.

При цьому, слід відзначати, що диспозиція згаданого підпункту передбачає, що основні фонди мають лише брати участь у формуванні цілісного майнового комплексу юридичної особи, а не складати такий комплекс.

Що ж стосується визначення поняття «цілісного майнового комплексу», то суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, з урахуванням побудови правової норми та системного звязку її частин для цілей оподаткування правильно врахував визначення, яке наведено безпосередньо у пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону.

У свою чергу, законодавець під цілісним майновим комплексом розуміє активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців, а поняття активів є складовою основних засобів за визначенням, наведеним у п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, відповідно до якого основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Оскільки поняття цілісного майнового комплексу передбачає, що він повинен складати активи платника податків; вказані активи у сукупності повинні забезпечувати ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі; термін використання активів повинен перевищувати дванадцять календарних місяців, і всі ці умови були дотримані позивачем, висновок суду першої інстанції про безпідставність донарахування позивачу податкових зобовязань у звязку неоподаткуванням майна, ввезеного для поповнення статутного фонду ТОВ «Паритет-П», є правильним.

Оскільки постанова суду першої інстанції була скасована помилково, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 226 КАС України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з наведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року у справі №22а-2698/09 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2008 року у справі №28/125-а-17/2 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Пилипчук Н.Г. Сергейчук О.А. Степашко О.І.