Ухвала суду № 9822129, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. К-8680/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Брайко А.І.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Онищенка А.В., відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод»

на постанову Господарського суду Луганської області від 19.01.2007 року

та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року

у справі №10/747пн-ад

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод»

до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання дій незаконними, визнання відсутності права та визнання наявності права,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Стаханівський вагонобудівний завод»звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2006 року та складення акту про результати проведення цієї перевірки №809/15-00210890 від 06.09.2006 року; про визнання відсутності у Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області права на застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій на підставі акту від 06.09.2006 року №809/15-00210890, а саме: про прийняття рішення про зобовязання позивача подати нову декларацію з уточненими показниками, рішення про донарахування (визначення сум податкового зобовязання та штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств, якщо за результатами наступних податкових періодів (починаючи з 01.01.06 року) товариство буде мати прибуток у розмірі більшому, ніж сума збитків ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод», розрахована спеціалістами Стахановської ОДПІ (7521300 грн.), але менше ніж сума збитків за даними позивача (20892913 грн.); про визнання наявності у позивача права на віднесення до декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006 року до складу валових витрат (рядок 04.9 декларації) збитків (сум відємного значення обєкта оподаткування), що існували станом на 1 січня 2005 року та не були погашені протягом 2005 року, у сумі 13067113 грн. .

Постановою Господарського суду Луганської області від 19.01.2007 року (суддя середа А.П.), залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Якушенко Р.Є., судді Іноземцева Л.В., Лазненко Л.Л.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмова у задоволенні позову судами попередніх інстанцій обґрунтована безпідставністю заявлених позовних вимог та їх невідповідністю приписам чинного законодавства.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство «Стаханівський вагонобудівний завод»подало касаційну скаргу, в якій їх просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно обрано матеріально-правову норму для вирішення спірних правовідносин, якою є ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а також неправильно застосовано приписи п. 5.11 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 та ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.08.2006 року позивачем подано до Стахановської ОДПІ декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2006 року з показниками відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового періоду у сумі 20892913,00 грн.

Відповідачем 06.09.2006 року було здійснено невиїзну документальну перевірку поданої позивачем податкової декларації, за результатами якої складено акт №809/15-00210890 та встановлено порушення товариством ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», що призвело до завищення валових витрат на 13067113,00 грн. та до завищення відємного значення обєкта оподаткування на таку ж суму.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних в частині визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2006 року та складення акту про результати проведення цієї перевірки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за змістом п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), та складати за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання акт, що передбачено п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №925/11205.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, зважаючи на поширення у даному випадку компетенції адміністративного суду на спір платника податку із органом державної податкової служби щодо оскарження його дій з приводу проведення невиїзної перевірки на підставі поданої податкової декларації, а також враховуючи законодавче регулювання цього питання, яке надає податковому органу такі повноваження й орган державної влади дотримався умов їх реалізації, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод»у цій частині.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання відсутності у Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області права на застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, а також про визнання наявності у позивача права на відображення у декларації з податку на прибуток підприємства відповідних показників, суди попередніх інстанцій правильно врахували, що компетенція органів державної податкової служби на застосовування до платників податків фінансових (штрафних) санкцій, стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, визначена п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Аналогічним чином врегульовано питання врахування платником податків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року, у складі його валових витрат, правове закріплення якого здійснено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Відтак, вимоги платника податку встановити судовим рішенням відсутність у органів державної податкової служби права на застосовування до нього фінансових (штрафних) санкцій та встановити право такого платника на визначення бази оподаткування податком на прибуток, відмінне від закріпленого на законодавчому рівні, фактично мають своїм наслідком зміну чинного правового регулювання цих питань, що не узгоджується з принципом законності, закріпленим у ст. 9 КАС України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладені вимоги та ч. 2 ст. 19 Конституцій України адміністративний суд як орган державної влади при здійсненні судочинства також обмежений процесуальними повноваженнями, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України, а відтак обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин не може у своєму рішенні використовувати конституційні повноваження Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади в Україні, шляхом зміни законодавчого регулювання відповідних питань.

Зміст позовних вимог про визнання відсутності у відповідача права на застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, а також про визнання наявності у позивача права на відображення у декларації з податку на прибуток підприємства відповідних показників свідчить на користь того, що у спірному випадку розцінити як факт порушення певних прав позивача можна було б лише прийняте органом державної податкової служби рішення про застосовування до нього фінансових (штрафних) санкцій внаслідок неправильного визначення обєкта оподаткування податком на прибуток. Оскільки за обставин, які склалися у даній справі, таке рішення прийнято не було, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, з огляду на що провадження в адміністративній справі в цій частині підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод»задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Луганської області від 19.01.2007 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року у справі №10/747пн-ад у частині відмови у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод»про визнання відсутності у Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області права на застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій на підставі акту від 06.09.2006 року №809/15-00210890 про результати проведення перевірки податкової декларації ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод»з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2006 року, а саме: про прийняття рішення про зобовязання позивача подати нову декларацію з уточненими показниками, рішення про донарахування (визначення сум податкового зобовязання та штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств, якщо за результатами наступних податкових періодів (починаючи з 01.01.06 року) товариство буде мати прибуток у розмірі більшому, ніж сума збитків ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод», розрахована спеціалістами Стахановської ОДПІ (7521300 грн.), але менше ніж сума збитків за даними позивача (20892913 грн.); а також у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання наявності у позивача права на віднесення до декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006 року до складу валових витрат (рядок 04.9 декларації) збитків (сум відємного значення обєкта оподаткування), що існували станом на 1 січня 2005 року та не були погашені протягом 2005 року, у сумі 13067113 грн. скасувати.

Провадження в адміністративній справі у цій частині закрити.

У решті постанову Господарського суду Луганської області від 19.01.2007 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року у справі №10/747пн-ад залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБрайко А.І. Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Степашко О.І.