Ухвала суду № 9822154, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. К-25196/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Брайко А.І.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Ярмолинецького районного споживчого товариства та Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2007 року

у справі №9/690-на

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року

у справі №22а-3710/08

за позовом Ярмолинецького районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Ярмолинецьке районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про скасування рішення від 17.09.2007 року №0000282300 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19875,00 грн.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2007 року (суддя Олійник Ю.П.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Любашевський В.П., судді Попко Я.С., Богаченко С.І.), позов задоволено частково: оскаржуване рішення скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2375,00 грн.

Часткове задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано неправомірністю застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 2375,00 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки це здійснено поза межами строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, у Ярмолинецькому районі Хмельницької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач вказує, що дія Господарського кодексу України не поширюється на регулювання відносин, повязаних із застосуванням відповідальності за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відтак не поширюються і строки, передбачені ст. 250 цього Кодексу.

Ярмолинецьке районне споживче товариство також не погодилось з постановленими у справі судовими рішеннями та звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на недоведеність державною податковою інспекцією факту вчинення порушень, виявлених у ході здійснення перевірки.

Сторони письмових заперечень на касаційні скарги не надали.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій став висновок, викладений у акті перевірки від 14.09.2007 року №1101.23.01773307, про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закон), що полягало у непроведенні розрахункових операцій на повну суми покупки у розмірі 4135,00 грн. при реалізації продукції невласного виробництва через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що б підтверджували виконання розрахункових операцій. Згадана сума складається з коштів, які надійшли у касу підприємства відповідно до прибуткових касових ордерів №97 від 12.01.2006 року на суму 100,00 грн. від ОСОБА_1, №126 від 17.01.2006 року на суму 375,00 грн. від Ярмолинецького коопринку, №474 від 22.02.2007 року на суму 500,00 грн. від ОСОБА_2, №1213 від 08.05.2007 року на суму 3000,00 грн. від ОСОБА_3 та №1482 від 11.06.2007 року на суму 160,00 грн. від ОСОБА_3

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, факт непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій доведений належними доказами та не спростований позивачем, оскільки оригінал контрольної стрічки касового апарату, який дозволяв би ідентифікувати отримані відповідно до прибуткових касових ордерів кошти як такі, що проведені через РРО, товариством наданий не був. Посилання позивача на Z-звіти за 22.02.2007 року та 07.05.2007 року обґрунтовано не прийняті судами до уваги, оскільки останні містять лише інформацію щодо загальної суми розрахунків та не дозволяють підтвердити проведення через РРО конкретних господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем не надано жодних доказів, які б дозволяли стверджувати, що оскаржуване рішення у частині застосування фінансових санкцій у сумі 17500,00 грн. прийнято з порушенням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Що стосується вимог касаційної скарги відповідача, то вирішуючи питання про правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами про необхідність застосування приписів Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку здійснення розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у сумі 2375,00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що у межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Ярмолинецького районного споживчого товариства та Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2007 року у справі №9/690-на та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року у справі №22а-3710/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБрайко А.І. Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Степашко О.І.