Ухвала суду № 9821842, 26.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2010 р. м. КиївК-58231/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівКостенка М.І.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 р.

у справі №2-а-38016/09/2070

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Валківський завод продтоварів «Галс»

доНововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

проскасування податкових повідомлень-рішень та рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валківський завод продтоварів «Галс»(далі по тексту позивач, ТОВ «Валківський завод продтоварів «Галс») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (далі по тексту відповідач, Нововодолазька МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. у справі №2-а-38016/09/2070 (суддя Перцова Т.С.), яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 р. (головуючий суддя Сіренко О.І., судді Любчич Л.В., Спаскіна О.А.), позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000232310/0 від 05.11.2008 р., №0000232310/1 від 27.11.2008 р., №0000232310/2 від 27.01.2009 р., №0000232310/3 від 22.04.2009 р., рішення Нововодолазької МДПІ від 21.11.2008 р. про внесення змін до податкового повідомлення рішення та рішення №3254/10/25 від 24.11.2008 р. про результати розгляду первинної скарги.

Нововодолазька МДПІ, не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 р. у справі №2-а-38016/09/2070, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Нововодолазької МДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нововодолазькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232310/0 від 05.11.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7 236 грн., в тому числі: 4 824 грн. основного платежу та 2 412 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Валківський завод продтоварів «Галс»щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Новотрейд»за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р.»від 20.10.2006р. №105/23-104/23324461 (далі по тексту Акт перевірки).

Рішенням Нововодолазької МДПІ від 21.11.2008 р. №3447/10/23-114 внесено зміни до податкового повідомлення рішення №0000232310/0 від 05.11.2008 р. та визначено суму податкового зобовязання у розмірі 4 827 грн. основного платежу та 2413,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення та рішення від 21.11.2008 р. №3447/10/23-114 до Нововодолазької МДПІ, ДПА у Харківській області та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення рішення №0000232310/1 від 27.11.2008 р., №0000232310/2 від 27.01.2009 р. та №0000232310/3 від 22.04.2009 р., які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобовязань не відрізняються від оскаржених позивачем рішень.

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7, п. 1.8, ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яку фактично не сплачено до бюджету контрагентами позивача по ланцюгу постачання.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Новотрейд»стосовно придбання преформ ПЕТФ та кришок для закупорювання, їх реальних характер підтверджується документально, а саме договором на їх поставку, накладними, податковими накладними, платіжними документами та виписками банку, що не заперечується і самим відповідачем.

Проте, на думку податкового органу, суми податку на додану вартість фактично не сплачено до бюджету контрагентами позивача по другому ланцюгу постачання, що і призвело до донарахування йому податку на додану вартість.

Поряд з цим, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, а порушення контрагентами позивача податкового законодавства, на думку судової колегії, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно правомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 р. у справі №2-а-38016/09/2070 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 р. у справі №2-а-38016/09/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 р. у справі №2-а-38016/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.