Ухвала суду № 9821845, 26.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2010 р. м. КиївК-48916/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівКостенка М.І.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4;

відповідача: ОСОБА_5;

розглянувши касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Евріка»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009р.

у справі №6/22/08 (22-а-12455/08)

за позовомВиробничо-комерційної фірми «Евріка»

доПервомайської обєднаної державної податкової інспекції у м. Первомайську

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма «Евріка»(далі по тексту позивач, ВКФ «Евріка») звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Первомайської обєднаної державної податкової інспекції у м. Первомайську (далі по тексту відповідач, Первомайська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2008р. у справі №6/22/08 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення рішення №0000752301/3 від 26.11.2007 р.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. у справі №22-а-12455/08 (головуючий суддя Джабурія О.В., судді Крусян А.В., Шляхтицький О.І.) постанову Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2008р. у справі №6/22/08 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ВКФ «Евріка», не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. у справі №22-а-12455/08, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ВКФ «Евріка»підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.11.2007р. Первомайською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 286105,50 грн., в тому числі: 190 737 грн. основного платежу та 95 368 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято Первомайською ОДПІ на підставі акту «Про результати виїзної планової документальної перевірки ВКФ «Евріка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р.»від 06.09.2007р. №1259/23/23085499 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів не включено 762947 грн., отриманих від засновника фірми в якості внеску до статутного фонду, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на 202 453 грн. Зазначена сума, на думку податкового органу, є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки не передбачає відповідної компенсації.

Так, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що здійснене засновником підприємства перерахування грошових коштів в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки передача майна до статутного фонду надає засновнику право на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався, зокрема, на те, що в звязку з відсутністю державної реєстрації змін до статутного фонду щодо збільшення його розміру, сума перерахованих засновником грошових коштів в якості внеску до статутного фонду, не вважається сумою поповнення (формування) статутного капіталу і відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безповоротною фінансовою допомогою.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони зроблені без повного та всебічного зясування обставин справи.

За змістом п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, отримані позивачем від засновника товариства грошові кошти були спрямовані на поповнення його статутного капіталу. Перерахуванню грошових коштів засновником товариства передувало прийняття ним рішення про збільшення статутного фонду та наказом по підприємству. Вказані кошти поступали на банківський рахунок позивача з чітким призначенням платежу внесок до статутного фонду підприємства, що підтверджується висновками Акту перевірки.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду товариства на підставі рішення його засновника, прийнятого в межах наданих йому законом повноважень.

У відповідності до п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»інвестиція господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні п.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів, отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правила, передбаченого п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що здійснене засновником товариства перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, судом першої інстанцій вірно враховано фактичні обставини та правильно застосовано норми матеріального права при вирішенні спору. Натомість, судом апеляційної інстанції в даному випадку надана невірна оцінка зазначеним обставинам справи.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що постанову Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2008р. у справі №6/22/08 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. у справі №22-а-12455/08 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Виробничо-комерційної фірми «Евріка»підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. у справі №22-а-12455/08 підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2008р. у справі №6/22/08 залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Евріка»на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. у справі №22-а-12455/08 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. у справі №22-а-12455/08 скасувати.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2008р. у справі №6/22/08 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.