Ухвала суду № 9821720, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р. м. КиївК-12578/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 у справі № 12/851н-ад господарського суду Луганської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Плюс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 05.02.2007, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 17.11.2006 № 0000322340/0 про зменшення ТОВ «Зерно плюс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на 323719,00 грн., грудень 2004 року на 444390,00 грн., квітень 2005 року на 123235,00 грн., травень 2005 року на 47695,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований тим, що заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних за наявності факту повної оплати придбаного товару.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що сплата податку постачальником товарів (робіт, послуг) є передумовою правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення ТОВ «Зерно плюс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад, грудень 2004 року, квітень, травень 2005 року на загальну суму 939039,00 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 08.11.2006 № 571/23-31595348, про порушення пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки за результатами зустрічної перевірки постачальників товару не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІV, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону не ставлять в залежність виникнення права у платника податку на додану вартість на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вирішуючи спір у даній справі, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобовязань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобовязань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факт узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями чи сприянню таким факт ухилення постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обовязку може слугувати підставою для відмовлення в отриманні бюджетного відшкодування.

Посилаючись на несплату постачальниками товарів в ланцюгу поставок, які до того ж не є безпосередніми постачальника позивача, ДПІ не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 ст. 72 КАС України щодо зобовязаної сторони в процесі доказування при розгляді справи про протиправність рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень за умови заперечення останнім позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 та постанову Господарського суду Луганської області від 05.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписО.В.Карась

підпис М.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак