Ухвала суду № 9821626, 01.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-3487/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 07 лютого 2007року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2008 року

у справі № 34/124-А

за позовом Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2006 року Акціонерний комерційний банк «Правекс-банк»(далі Банк, позивач) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2006 року № 000022320/3.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідачем неправомірно було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки Банком не було завищено валові витрати та правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на оренду та утримання орендних приміщень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07 лютого 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ, відповідач) від 27 вересня 2006 року № 000022320/3 в частині визначення Банку податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток банківських організацій в сумі 113880 грн. 76 коп., в тому числі за основним платежем: 75920 грн. 51 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37960 грн. 25 коп. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь банку 1 грн. 70 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2008 року постанову Господарського суду м. Києва від 07 лютого 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ від 27 вересня 2006 року № 000022320/3.

Позивач заперечення на касаційну скаргу суду касаційної інстанції не надав.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати, в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що Банк зареєстрований в Національному банку України 29 грудня 1992 року за № 139, форма власності приватна. Взятий на облік як платник податків 04 вересня 1995 року за № 1041 гос/221 в Державній податковій інспекції Печерського району м. Києва (довідка від 20 липня 1999 року № 2511/2). У звязку з зарахуванням до категорії великих платників податків Банк переведено на облік в СДПІ з 17 квітня 2002 року (довідка від 17 квітня 2002 року № 221).

На підставі направлень від 29 листопада 2005 року №545, від 27 грудня 2005 року № 565, від 11 січня 2006 року №3 співробітниками СДПІ в період з 29 листопада 2005 року по 17 січня 2006 року було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Банку за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2005 року, про що складено акт від 30 січня 2006 року № 60/23-20/14360920.

Згідно вказаного акту було встановлено, що позивачем занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1785515 грн. 88 коп.

На підставі висновків даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2006 року № 000022320/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на загальну суму 130 683 грн. 66 коп., в т. ч. 87122 грн. 44 коп. основного платежу та 43 561 грн. 22 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Протягом 2005 року Банком віднесено до складу валових витрат витрати на поліпшення орендних приміщень 1-ої групи основних засобів у сумі 26053 грн. 10 коп.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.2.10 пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі Закон N 334/94-ВР). З урахуванням вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пункту 22.2 статті 22 даного Закону, до складу валових витрат включено витрати на поліпшення основних фондів, внаслідок чого завищено валові витрати за 9 місяців 2005 року на загальну суму 26053 грн. 10 коп. Виявлене порушення, на думку СДПІ, призвело до заниження суми податкового зобовязання позивача з податку на прибуток в розмірі 6513 грн. 27 коп.

Відповідно до положень підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону N 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпунктом 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону N 334/94-ВР визначено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобовязує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення обєкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що не перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно підпункту 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду (підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону N 334/94-ВР).

Судом апеляційної інстанції досліджено відомість наявності основних фондів станом на 01 січня 2005 року, якою підтверджується, що сума витрат на поліпшення орендованих основних фондів не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Банком правомірно була сформована балансова вартість на поліпшення орендованих приміщень 1-ої групи станом на 01 січня 2005 року в сумі 26053 грн. 10 коп., в межах якої поліпшення були віднесені до валових витрат.

Також, в ході перевірки відповідачем виявлено порушення:

-підпункту 8.3.7 пункту 8.3 статті 8 Закону N 334/94-ВР, а саме: Івано-Франківською філією Банку, в звязку з відсутністю на балансі окремих обєктів І групи основних фондів та проведенням поточного ремонту орендованого приміщення, завищено валові витрати в ІІІ кварталі 2005 року на суму 1263 грн. 22 коп.

Відповідно до положень Закону N 334/94-ВР філією було сформовано балансову вартість поліпшень орендного приміщення у другому кварталі 2005 року на суму 1289 грн.

В третьому кварталі 2005 року нараховано амортизацію в сумі 25 грн. 78 коп., а залишкова вартість поліпшень віднесена до валових витрат в сумі 1263 грн. 22 коп.

Згідно з підпунктом 8.3.7 пункту 8.3 статті 8 Закону N 334/94-ВР, амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Враховуючи вищезазначену норму, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат залишкову вартість обєкта 1 групи на загальну суму 1263 грн. 22 коп.

-підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону N 334/94-ВР, а саме: Дніпропетровською філією Банку віднесено до складу валових витрат витрати по оренді житлових приміщень для використання в господарській діяльності, внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 11608 грн. 21 коп.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, при віднесенні вказаних витрат до складу валових витрат Банк керувався пунктом 5.1 та підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 334/94-ВР, якими встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, а також те, що вищезазначені витрати здійснено Банком для підготовки, організації та здійснення своєї основної господарської діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності віднесення до складу валових витрат витрати по оренді житлових приміщень.

- підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону N 334/94-ВР, а саме: Дніпропетровською філією Банку та Сумською філією АКБ «Правекс-банк»нараховувались відсотки з порушенням умов договорів кредитування, внаслідок чого занижено валові доходи на загальну суму 2768 грн. 38 коп.

Пунктом 1.3 кредитних договорів передбачено право банківської установи у випадку невиконання вимог позичальником своїх обовязків за договором збільшувати розмір відсоткової ставки на 3 відсотки річних.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що письмові повідомлення про відстрочення сплати суми щомісячного платежу за кредитними договорами, що містяться у матеріалах справи та погодження їх банківською установою (кредитором) по своїй правовій природі є додатковими угодами до кредитних договорів, і є обовязковим для виконання їх сторонами.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що відображення валових доходів по операціям щодо нарахування процентів Банком проводилося відповідно до чинного законодавства.

- підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону N 334/94-ВР, а саме: Львівською філією Банку до валових витрат не включені проценти за кредитними договорами, внаслідок чого занижено валові доходи на загальну суму 4 500 грн.

Відповідно до кредитного договору № 12ф від 25 вересня 1997 року Львівською філією Банку надано ОСОБА_1 кредит в сумі 10000 грн., термін дії договору з 26 вересня 1997 року по 26 березня 1998 року процентна ставка 60% річних. Банк нараховував проценти в межах дії договору.

Згідно з підпунктом 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону N 334/94-ВР датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Отже, Львівська філія Банку не мала правових підстав нараховувати відсотки за користування кредитом після закінчення строку дії договору.

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР, а саме: в частині віднесення до складу валових витрат виплачених процентів фізичним особам, яким було реалізовано валютні депозитні чеки на предявника з авансовою виплатою процентів, без належного оформлення депозитного договору, що призвело до завищення валових витрат на суму 239586 грн. 25 коп.

Депозитний чек, копія якого знаходиться у матеріалах справи, містить усі істотні умови депозитного договору, що передбачені цивільним законодавством.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог Банку в цій частині, оскільки порушень абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР зі сторони Банку немає.

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 12.2.4 пункту 12.2 статті 12 Закону N 334/94-ВР, а саме: Донецькою філією Банку при формуванні страхового резерву банком занижено валові доходи в ІІ кварталі 2005 року на суму 3086 грн. 56 коп.

З урахуванням положень Закону N 334/94-ВР Донецька філія Банку здійснила розрахунок страхового резерву під нестандартну заборгованість за методикою, встановленою Національним Банком України.

Таким чином, зазначені порушення щодо заниження валових доходів в ІІ кварталі 2005 року на суму 3086 грн. 56 коп. є безпідставними та не відповідають вимогам чинного законодавства.

-підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 334/94-ВР, а саме: Рівненською філією Банку віднесено до складу валових витрат витрати на оренду та утримання орендних приміщень в сумі 13184 грн.

В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що приміщення орендовані Рівненською філією використовувались з метою здійснення своєї статутної діяльності.

Отже, віднесення до складу валових витрат витрат на оренду та утримання орендованих приміщень в сумі 13184 грн., відповідає вимогам чинного законодавства.

-підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону N 334/94-ВР, а саме: оскільки Дніпропетровською філією Банку неправомірно нараховано суму амортизаційних відрахувань по проведенню робіт по орендним приміщенням у розмірі 185 грн. 75 коп.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Таким чином, витрати по проведенню робіт по орендним приміщенням в повній сумі 2548 грн. 29 коп., правомірно віднесено до складу валових витрат.

-підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону N 334/94-ВР, а саме: Полтавською філією Банку завищено суму амортизаційних відрахувань в результаті невірного розподілу основних фондів за групами у розмірі 4073 грн. 06 коп.

Згідно з пунктом 1.6. пункту 1 Розділу ІІ «Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України»затвердженою постановою Правління Національного банку України від 11 грудня 2000 року N 475 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 року за N 960/5181, комплекс охоронно-пожежної сигналізації може обліковуватись як окремий інвентарний обєкт основних засобів.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону N 334/94-ВР, до 2 групи відносяться - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Судами встановлено, що пожежна сигналізація складається із приладів, які відносяться до електричних, оптичних та електромеханічних приладів.

Таким чином, Полтавською філією Банку правомірно віднесено охоронно-пожежну сигналізацію до 2 групи основних засобів із відповідним нарахуванням амортизаційних відрахувань.

Згідно частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, ухвалене ним по справі судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а тому передбачені законом підстави для його скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко