Ухвала суду № 9820970, 27.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р. м. КиївК-35245/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКонюшка К.В.

Голубєвої Г.К.

Нечитайло О.М.

Сергейчука О.А.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представника відповідачаСтеценка О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009

у справі № 2-а-3366/09/0570

за позовомТОВ «Ерлайт»

до1.Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

2.Головного управляння Державного казначейства України у Донецькій області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт»(далі по тексту позивач, ТОВ «Ерлайт») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (далі по текстувідповідач 1, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі по текстувідповідач 2, ГУ ДКУ в Донецькій області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0000292340/0 та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2350311,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Кіровському районі м. Донецька просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька податкову декларацію з зазначенням у графі 25 про наявність сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року в розмір 2661524 грн. з розрахунком суми бюджетного відшкодування та з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Ерлайт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року, за результатами якої складений акт перевірки від 11.02.2009 №347/23-3/30487486.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0000292340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2350311,00 грн. за листопад 2008 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що при здійсненні перевірки розбіжностей щодо задекларованої позивачем частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої позивачем постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, в розмірі 2661524,00 грн., відповідачем встановлено не було.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичну сплату вартості позивачем за товарно-матеріальні цінності та податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг) постачальникам цих товарі (послуг), підтверджується відповідними банківськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач вважає, що позивачем у листопаді 2008 року до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей (послуг) у постачальників, по яким на момент перевірки за результатами отриманих відомостей від осіб, які мали правові відносини з платником податків неможливо підтвердити оплату податкового кредиту до кінцевого виробника товарів (послуг), в результаті чого податковий орган дійшов до висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року у розмірі 2350311,00 грн.

У пункті 4.1 розділу 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 N 209/72 визначено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач виконав дії передбачені підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та має право на відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2350311,00 грн. згідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2008 року та при цьому відповідачем протилежного при перевірці доведено не було.

Щодо посилання відповідача на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень вимог Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 N 350, то цей регуляторний акт не відповідає вимогам діючого законодавства, про що визначено в протесті Генеральної прокуратури України від 30.09.2009 N 07/2/1-211вих-09. Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, що позбавляє права відповідача посилатися на регуляторний акт, виданий з порушеннями вимог законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Г.К. Голубєва (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)О.А. Сергейчук З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук