Ухвала суду № 9820940, 19.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2010 р. м. КиївК-15316/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача Кота В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Термо»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 р.

у справі № 2-а-1001/08 (22-а-9074-08/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Термо»

до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області (Радивилівське відділення)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2008р. позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Дебенської ОДПІ від 29.12.2007 р. № 0000012350/0. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Захід-Термо»судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009р. постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

ТОВ «Захід-Термо»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення № 0000012350/0 від 29.12.2007 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 36075,00 грн., в тому числі 27750 грн. основного платежу та 8235,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі акту перевірки від 25.12.2007р. № 230/23/34463694, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке зумовило заниження підприємством у 2-му кварталі 2006 року податку на прибуток у сумі 27750 грн. Порушення позивачем вказаних вимог Закону полягало у тому, що позивач відніс до складу валових витрат витрати на придбання бухгалтерсько-консультаційних послуг у сумі 111000 грн. згідно з актом виконаних робіт від 28.06.2007 р., який не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХIV, оскільки не містить конкретного переліку наданих послуг, а також не містить інформації, в чому полягає результат наданих (отриманих) послуг.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні прийняті без повного та всебічного зясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні валові витрати на придбання бухгалтерсько-консультаційних послуг на суму 111000 грн. підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме: актом виконаних робіт та накладною, а також іншими вказаними у постанові суду документами (повідомленнями про взяття позивача на облік у фонді соцстрахування, реєстрації як платника податку у податковому органі тощо; аналізами цін конкурентів, аналізами надходження та продажу продукції, аналізами та звітами з продажу теплотехніки тощо).

Як вбачається з акту перевірки, згідно з договором № 1 про виконання робіт з бухгалтерського обслуговування від 03.02.2007 р., укладеного між ТОВ «Захід-Термо»в особі його керівника Каючко В.В. та ПП ОСОБА_1, остання взяла на себе зобовязання виконати роботи з реєстрації ТОВ «Хахід-Термо»в органах державної реєстрації та з бухгалтерського обслуговування згідно з переліком робіт, обумовлених договором.

Висновку про реальне здійснення господарської операції, за наслідками якої було сформовано спірні валові витрати, суд першої інстанції дійшов без фактичного дослідження обставин, що стосуються такого питання, зокрема суд не дослідив які роботи за договором мали бути виконані та чи виконані вони фактично, в якому обсязі, яким чином формувалася вартість таких робіт, порядок їх оплати.

Акт виконаних робіт визнаний судом таким, що підтверджує спірні валові витрати, без зясування змісту та обсягу виконаних робіт (послуг), отже не є таким, що беззаперечно підтверджує такі витрати, оскільки валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг виконаних робіт (послуг) та їх вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції послався на приписи п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак, при цьому взагалі не надав оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам щодо підтвердження спірних валових витрат актом виконаних робіт та іншими документами, зокрема не надав оцінки таким документам. Не встановив, які роботи за договором мали бути виконані та чи виконані вони фактично, в якому обсязі та в якому періоді, яким чином формувалася вартість таких робіт, порядок їх оплати.

Пославшись на приписи п.п. «б»п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за якими для робіт (послуг) датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата фактичного отримання таких робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової), суд апеляційної інстанції не встановив, чи є виконавець робіт платником, який сплачує цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку, чи є звільненим від сплати цього податку або не є його суб'єктом згідно із законодавством. При цьому, поставивши під сумнів правомірність формування позивачем валових витрат у 2-му кварталі 2007 року з огляду на те, що договір діє з 03.02.2007 р. до 31.12.2007 р., суд апеляційної інстанції не врахував, що строк дії договору не є строком виконання зобовязань за таким договором і, у разі, якщо договором не обумовлено конкретних строків виконання зобовязань, такі зобовязання можуть бути виконані протягом дії усього строку договору, а не обовязково у періоді, в якому закінчується дія договору.

Ухвалення судових рішень без повного та всебічного зясування обставин, які мають значення для вирішення справи та які належало встановити при ухваленні судового рішення, могло призвести до неправильного вирішення справи. Такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у звязку із чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди мають дослідити спірне питання реального виконання робіт за договором № 1 про виконання робіт з бухгалтерського обслуговування від 03.02.2007 р., чи придбавалися такі роботи саме з метою їх використання у власній господарській діяльності, що є умовою для віднесення витрат з придбання до складу валових, зокрема, шляхом дослідження умов договору встановити підстави та порядок виконання робіт, зміст, обсяг таких робіт та порядок формування їх вартості, шляхом дослідження первинних документів, дослідити реальність виконання такого договору.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності виконаних робіт, фактичного понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення витрат з придбання робіт до складу валових, можна визнати формування валових витрат обґрунтованим.

Суду слід звернути увагу на визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту: «визнати нечинним податкове повідомлення-рішення». Такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту може стосуватися вимога про визнання його протиправним (недійсним, скасування), протиправність (недійсність, скасування) якого виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Термо»задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2008 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

А.О. Рибченко

О.А. Сергейчук