Рішення № 98197773, 29.06.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.06.2021 227/6084/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.,

при секретарі Голомідовій К.А.

за участю представників:

позивача Коритного В.С.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (правонаступника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк") до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2015 року представник ПАТ « Акціонерне товариство « Експрес-Банк» звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.11.2015р. справу було передано на розгляд судді Хоменко Д. Є.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (МФО 322959, ЄДРПОУ 20053145) заборгованість по кредитному договору від 17 квітня 2012 року № 77111/07/к1 станом на 12.11.2015 року в розмірі 13761,88 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 88 коп.)., яка складається з: - простроченої заборгованості по кредиту 8454,99 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам 2847,93 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення строку повернення кредиту 1384,81 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом 1891,14 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом-567,82 грн., а також стягнуто в рівних частинах з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 693,00 грн. та суму за публікацію оголошення в газеті 693,00 грн. (шістсот дев`яносто три гривні 00 коп.).

Ухвалою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хоменко Д.Є. від 01 липня 2016 року було виправлено описку в рішенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2016 року по цивільній справі №227/6084/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. По тексту рішення суду від 28 березня 2016 року (описова, мотивувальна та резолютивна частина рішення) виключено частину речення у відповідних відмінках: «пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення строку повернення кредиту 1384,81грн.». В третьому абзаці резолютивної частини рішення суду від 28 березня 2016 року було прийнято вважати правильним речення: «Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Харцизьким МВ ГУМВС України в Донецькій області 20.09.2011р., іпн. НОМЕР_2 ), та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 20.02.2007р., іпн. НОМЕР_4 ), на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (МФО 322959, ЄДРПОУ 20053145) судовий збір в розмірі 971,03 грн. та суму за публікацію оголошення в газеті 693,00 грн.

21.08. 2020 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою про перегляд зазначеного заочного рішення суду, в обгрнтування якого зазначив, що в порушення ст.224 ЦПК України, не був належним чином повідомлений про розгляд справи(являється внутрішньо переміщеною особою), у зв`язку з чим був позбавлений можливості використовувати свої права, жодних повідомлень про розгляд справи або інших листів не отримував. Про рішення суду дізнався лише 31.07.2020 р., роздрукувавши його з реєстру судових рішень, і в зв`язку з тим, що не був присутній у судовому засіданні, був позбавлений можливості наводити свої аргументи та відстоювати свої права, тому заочне рішення суду було винесене без врахування його правової позиції, що вплинуло на зміст рішення. Також гр. ОСОБА_3 було подано до суду заяву про поновлення процесуального строку на оскарження заочного рішення суду з мотивуванням поважності пропуску строку у зв`язку із виявленням існування заочного рішення суду від 28.03.2016 року, лише 07.07.2020 року, під час стягнення грошових коштів з його заробітної плати.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2020 року заочне судове рішення по справі було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Згідно розпорядження керівника апарату Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.12.2020 року № 564 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №227/6084/15-ц року через відрядження судді Хоменко Д.Є. до іншого суду строком на один рік. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 року вказану цивільну справу було передано на розгляд судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_4 , яка прийняла вказану справу до свого провадження ухвалою від 02 грудня 2020 року з проведенням підготовчого судового засідання по справі.

Представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом Грішиним О.В. було надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що між ОСОБА_2 та позивачем був укладений кредитний договір № 77111/07/к1 (кредит на споживчі цілі) від 17.04.2012 року, кредит видавався на 36 місяців з 17.04.2012 року по 17.04.2015 року, та оскільки інше не передбачено умовами договору та строк його дії припиняється 17.04.2015 року, тобто датою, коли кредитні зобов`язання повинні бути виконані. Відповідно до умов кредитного договору кредитні зобов`язання були забезпечні договором поруки № 77111/07/пр1 від 17.04.2012, укладеним між ОСОБА_3 та позивачем, строк якого теж спливав 17.04.2015 року, за умови належного виконання боржником кредитних зобов`язань. Представник позивача зазначає, що умови договору поруки не породжують у поручителя обов`язку перевіряти чи належним чином боржник виконує кредитні зобов`язання, чи є прострочення з повернення кредиту чи інші невиконання і саме тому, умови договору поруки передбачають обов`язок кредитодавця у разі порушення боржником зобов`язань звернутись до поручителя із вимогою щодо виконання зобов`язань за боржника. Таким чином, як зазначає ОСОБА_3 , умови договору поруки передбачають досудовий спосіб розв`язання спірних питань та породжують право кредитора звернутись до суду у разі, лише якщо поручитель не виконав впродовж 3 робочих днів вимогу щодо погашення кредитних зобов`язань позичальника. Представник відповідача вказує, що позивач не пред`являв до поручителя вимог сплатити борг, тому немає підстав стверджувати про невиконання поручителем свого зобов`язання щодо погашення кредитних зобов`язань замість боржника. Також представник відповідача вказує, що відповідно до ст. 559 ЦК України передбачені підстави припинення договору поруки, зокрема, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строк виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя; у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. В кредитному договорі було зазначено, що строк його дії спливає 17.04.2015 року, і, в свою чергу, строк дії договору поруки теж спливає в зазначений термін. Умови договору поруки не встановлюють інших дат та не передбачають інші терміни дії цього договору, тому, враховуючи зазначені норми законодавства, позивач мав право звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 не пізніше 17.10.2015 року, але з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів лише 24.11.2015 року, тобто з пропуском строку, і до позовної заяви не була додана заява про поновлення строку позовної давності. Посилання позивача на продовження строку кредитного договору відповідно до п. 7.1 ще на місяць та як наслідок продовження терміну дії договору поруки не заслуговують на увагу, оскільки порушують норми цивільного законодавства.

Представником позивача було надіслано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами, наведеними представником відповідача ОСОБА_3 , оскільки умовами договору поруки передбачено саме право, а не обов`язок кредитодавця пред`явити вимогу поручителю про виконання ним зобов`язань боржника за кредитним договором. Окрім того, позивач зазначає, що позовну заяву було надіслано до суду 17.11.2015 року, і ч.2 ст. 255 ЦК України встановлено, що письмові заяви, повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважається такими, що здані своєчасно. Під час укладення кредитного договору було погоджено його умову, згідно якої у разі заборгованості позичальника по договору на 0:00 годину останнього дня дії договору у зв`язку з відсутністю можливості кредитодавцем списати грошові кошти з поточного (карткового) рахунку з причини їх відсутності, кредитодавець має право та може в односторонньому порядку одноразово продовжити строк дії договору на 30 календарних днів. І саме на виконання вказаного пункту позивачем було в односторонньому порядку одноразово продовжено строк дії договору на 30 календарних днів по 17.05.2015 року, а тому твердження щодо пропуску 6-місячного строку, у межах якого позивач мав право звернутися до ОСОБА_3 з вимогою про захист свого цивільного права. Поручитель ОСОБА_3 підтвердив своїм підписом в договорі поруки той факт, що він був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору. Будь-яких додаткових угод або рішень про продовження строку дії кредитного договору на 30 календарних днів, позивачу не потрібно, оскільки така можливість передбачена самим кредитним договором. На підставі викладеного представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача ОСОБА_3 до суду було надіслано заперечення, в яких останній зазначив, що оскільки умовами договору передбачено можливість кредитора продовжити строк дії договору, то таке рішення повинно було оформлюватися відповідним документом, про прийняте рішення повинен був бути повідомлений боржник відповідно до норм ст. ст. 626, 639, 651, 654 ЦК України. До того ж, оскільки банк може на власний розсуд змінювати термін дії кредитного договору, і це ставить боржника у невигідне становище всупереч ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування», то в обов`язковому порядку таке рішення про продовження строку дії кредитування повинне бути доведене до боржника та поручителя. Таким чином, відсутні підстави для того, щоб вважати кредитний договір продовженим на 30 календарних днів, а тому є всі підстави вважати, що строк звернення до суду з вимогою до поручителя позивачем було пропущено, в зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову через пропуск позовної давності. Також представник відповідача зауважив, що позивачем безпідставно та в порушення норм законодавства було нараховано штрафні санкції у розмірі 3500,00 грн., а проценти за користування кредитом після спливу строк дії кредитного договору також не мають нараховуватися.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.02.2021 року підготовче провадження в зазначеній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Окрім того, з матеріалів справи, а саме копії Статуту ПАТ" АК"Індустріалбанк", вбачається, що правонаступником позивача по справі Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк». Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» припинено. Таким чином, судом, з врахуванням ст.55 ЦПК України, було прийнято рішення під час подальшого провадження по справі в якості позивача зазначати Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»( правонаступник ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк»).

В судове засідання 29.06.2021 року з`явилися представника позивача та відповідача ОСОБА_3 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином, жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не подавали .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві, а також в інших документах, наданих стороною позивача до суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із такими вимогами.

Суд, заслухавши доводи та пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2012 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Експрес-Банк» із заявою-анкетою позичальника з метою отримання кредиту на споживчі потреби строком на 36 місяців (а.с. 16).

17 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Експрес-Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 77111/07/к1, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35000,00 з розрахунку 25,00% річних на період з 17.04.2012 р. по 17.04.2015р. (а.с. 7-15). Як передбачено п.2.5 Договору, погашення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування на рахунок, вказаний в п.2.3 Договору, та/або шляхом внесення готівки в касу кредитодавця для зарахування на вищезазначений рахунок коштів в сумах та в терміни, визначені у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 4.3 кредитного договору проценти за користування простроченою сумою кредиту нараховуються на прострочену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, включаючи день виникнення простроченої заборгованості та не включаючи день погашення такої заборгованості за ставкою, яка визначається як сума ставки в п. 1.4 кредитного договору та 5% річних. Відповідно до пунктів 5.2.4 та 5.2.5 кредитного договору позичальник зобов`язаний повідомляти про причини припинення нарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства-роботодавця на поточний рахунок, відкритий у кредитодавця. У разі неповідомлення згідно п. 6.4 кредитного договору встановлена відповідальність у розмірі 10% від суми отриманого кредиту за кожен випадок такого невиконання. Відповідно до п.5.2.1 договору, відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно договору.

Зі змісту кредитного договору також вбачається, що сторони узгодили термін кредитування, а також кінцевий строк повернення кредитних коштів – 17.04.2015 року (п. 7.1 кредитного договору). В той же час, абзацом другим вказаного пункту передбачено, що у разі наявності заборгованості позичальника по договору на 0:00 годину останнього дня дії договору у зв`язку з неможливістю кредитодавцем списати грошові кошти з поточного (карткового) рахунку з причини їх відсутності, кредитодавець має право в односторонньому порядку одноразово продовжити строк дії договору на 30 календарних днів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З наведених в кредитному договорі умов вбачається, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору, в тому числі строк його дії, а також можливість кредитодавця в односторонньому порядку продовжити строк його дії на 30 календарних днів у випадку наявності заборгованості станом на 0:00 годину останнього дня дії кредитного договору. Підпис позивальника, яким є відповідач ОСОБА_2 , в кредитному договорі, свідчить про той факт, що він був ознайомлений з усіма його положеннями та не мав жодних заперечень стосовно будь-яких пунктів. Суд також вважає за необхідне зауважити, що положеннями кредитного договору не було передбачено обов`язку кредитодавця приймати будь-які рішення в письмовій формі стосовно продовження строку дії договору, а також повідомляти боржника про таке продовження, оскільки останній і так був обізнаний про вказані умови договору та погодився з ними, матеріали справи не містять також відомостей про розірвання, припинення кредитного договору або визнання його недійсним в цілому чи в окремих його частинах.

Тобто, умовами договору передбачено можливість кредитора в одностороннєму порядку продовжити дію кредитного договору до 17.05.2015 року,- з зазначеною умовою кредитного договору погодилися відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час підписання кредитного договору, договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.Ч. 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 625, 626, 629 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із розрахунку суми заборгованості: станом на 12.11.2015 року, у зв`язку з неналежним виконанням договору, за ОСОБА_2 виникла заборгованість в загальному розмірі 17261,88 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту 8454,99 грн., прострочена заборгованість по нарахованим процентам 2847,93 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом 1891,14 грн., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом-567,82 грн., штраф за невиконання умов кредитного договору в розмірі 10% від суми отриманого кредиту за кожний випадок такого невиконання 3500,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що позичальником ОСОБА_2 не було повернуто кредит в строки та в розмірі, визначених кредитним договором, а останній не спростував наявної заборгованості через неодноразову неявку до суду, суд приходить до висновку, що сума простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 8454,99 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Окрім того, з наведеного позивачем розрахунку вбачається, що позивачем також заявлено до стягнення суму простроченої заборгованості по нарахованим процентам в розмірі 2847,93 грн. На підтвердження обґрунтованості розрахунку вказаної складової заборгованості представником позивача було долучено до позовної заяви розрахунок заборгованості по процентам, з якого вбачається, що проценти нараховувалися банком з 17.04.2012 року по 30.09.2015 року, періодичне погашення процентів здійснювалося позичальником в строк до 20.08.2014 року, загальна сума нарахованих процентів за період з 17.04.2012 року по 03.12.2014 року становить 13274,15 грн., сума погашених проценті за вказаний період становить 12529,54 грн. Таким чином, станом на 03.12.2014 року( дата останнього платежу, здійсненого ОСОБА_2 –а.с. 52) сума непогашених процентів склала 774,61 грн.

Зі змісту кредитного договору, укладеного між банком і ОСОБА_2 , вбачається, що строк кредитування був визначений сторонами – з 17.04.2012 року по 17.04.2015 року, кінцевий строк повернення кредиту – 17.04.2015 року. Представник позивача зазначає, що він, керуючись положеннями п. 7.1 кредитного договору, в односторонньому порядку продовжив строк його дії одноразово на 30 календарних днів, тобто до 17.05.2015 року. Враховуючи, що позичальник був обізнаний про вказані умови договору, а також знав про наявність заборгованості, суд вважає, що вказані дії кредитодавця щодо продовження строку дії кредитного договору є такими, що відповідають його умовам, узгодженим між сторонами. В той же час, із наданого представником позивача розрахунку вбачається, що нарахування процентів здійснювалося банком в строк до 30.09.2015 року, тобто після спливу строку дії кредитного договору. Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення процентів з позичальника, нарахованих в строк до 16.05.2015 року, тобто в межах строку дії кредитного договору. З наданого розрахунку вбачається, що заборгованість по процентам за період з 04.12.2014 року по 16.05.2015 року становить 949,73 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 1724,34 грн., яка складається з: процентів, нарахованих та не в повному обсязі сплачених позичальником за період з 17.04.2012 року о 03.12.2014 року, в розмірі 774,61 грн.; процентів нарахованих за період з 04.12.2014 року по 16.05.2015 року (до закінчення строку дії кредитного договору) в сумі 949,73 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору суд вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що строк дії договору (кінцевий строк повернення кредиту) сплинув 17.05.2015 року, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Також зі змісту довідки про стан заборгованості станом на 12.11.2015 року ОСОБА_2 по кредитному договору 77111/07/к1 від 17.04.2012 року вбачаться, що позивачем було також нараховано пеню за прострочення сплати заборгованості основного боргу по кредиту (згідно п. 6.3 кредитного договору) в сумі 1891,14 грн. та пеню за прострочення сплати заборгованості по нарахованих відсотках (згідно п. 6.2 кредитного договору) в сумі 567,82 грн., а також штраф за невиконання умов п. 5.2.5, 5.2.6 кредитного договору в розмірі 10 % від суми отриманого кредиту за кожний випадок такого невиконання, згідно п. 6.4 кредитного договору в сумі 3500,00 грн. З наведеного розрахунку вбачається, що їх нараховано станом на 12.11.2015 року.

Суд враховує, що згідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669 –У11 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та / або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики, укладеними з юридичними особами і фізичними особами - підприємцями, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, якщо такі договори укладені після 1 січня 2018 року або до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р м. Іловайськ Донецької області віднесено до вказаного переліку. Окрім того, вказаний населений пункт віднесено також до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р.

Також Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р., щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Таким чином, враховуючи, що кредитний договір було укладено між сторонами 17 квітня 2012 року, а також зважаючи на те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тому на підставі вказаного Закону має бути звільнений від сплати штрафу в розмірі 3500,00 грн., який нараховано після 14 квітня 2014 року та пені, нарахованої після 14 квітня 2014 року в загальному розмірі 2458,96 грн.

Щодо солідарного стягнення суми заборгованості з відповідача ОСОБА_3 , який є поручителем позичальника ОСОБА_2 за договором поруки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до укладеного договору поруки №77111/07/пр1 від 17.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Експрес-Банк" та ОСОБА_3 , згідно з яким він поручається перед банком за виконання боржником ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором № 77111/07/к1 від 17.04.2012 року. Відповідальність настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язань за договором (несуть солідарну відповідальність).

Згідно п.1.2 договору поруки відповідальність поручителя і позичальника є солідарною, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, згідно умов основного договору.

Згідно п. 5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженим представником кредитодавця, поручителем і боржником та скріплення печаткою кредитодавця, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором та поручителем своїх зобов`язань по цьому договору.

Представник відповідача ОСОБА_3 в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя посилається на той факт, що термін дії договору поруки сплинув 17.04.2015 року, оскільки саме такий строк його дії передбачений договором, будь-яких відомостей щодо продовження строку його дії, в тому числі в порядку, передбаченому п. 7.1 кредитного договору, договір поруки не містить, а тому поруку слід вважати припиненою.

Суд вважає, що вказані доводи представника відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 5.9 договору поруки встановлено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами кредитного договору та Додатком № 1 до нього, умови йому зрозумілі, ніяких заперечень щодо положень кредитного договору та Додатку № 1 до нього, а також претензій до нього не має. Жодних доказів щодо незгоди поручителя з умовами кредитного договору, відомостей про розірвання договору, визнання його недійсним в цілому або в окремих частинах матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 при підписанні договору поруки своїм підписом засвідчив той факт, що він ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та погоджується з ними.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частиною другою статті 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що пунктом 24 Постанови пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що доводи представника відповідача про те, що кредитодавець був зобов`язаний звернутися саме до позичальника із письмовою вимогою про повернення кредитних коштів, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний порядок досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком банку, що і передбачено умовами договору поруки.

Враховуючи, що кінцевим терміном виконання основного зобов`язання з повернення кредиту є 17.05.2015 року, то кредитодавець має право пред`явити вимогу до поручителя про виконання ним обов`язку боржника протягом шести місяців, тобто до 17.11.2015 року включно.З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду 24.11.2015 року. В той же час, згідно відбитки штемпеля на поштовому конверті, в якому було надіслано позовну заяву, вказане відправлення було направлено представником позивача до суду 17.11.2015 року.

Статтею 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. . Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом, зокрема, до поручителя, з дотриманням строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (правонаступника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк") до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку підлягають частковому задоволенню в розмірі 10179 гривень 33 копійки, яка складається з: - простроченої заборгованості по кредиту 8454,99 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам 1724,34 грн. (за період з 17.04.2012 року по 16.05.2015 року).

Слід також зазначити, що заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.03.2016 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі і з відповідачів в солідарному порядку було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 13761,88 грн. Згідно інформації, наданої Амвросіївським районним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на запит суду, на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 60939189 з виконання виконавчого листа № 227/6084/15-ц від 29.07.2016 року, виданого Добропільським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення судового збору з ОСОБА_3 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в сумі 693,00 грн., ВП № 60939405 – про стягнення суми за публікацію оголошення в газеті в розмірі 693,00 грн.. ВП № 60939097 – про стягнення боргу в сумі 13761,88 грн. Вищезазначена заборгованість по виконавчим документам була стягнута з заробітної плати ОСОБА_3 та перерахована на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в повному обсязі. Тобто, з наведеного вбачається, що з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» було стягнуто заборгованість в розмірі, що перевищує розмір заборгованості, яку належить стягнути за даним судовим рішенням. В той же час, суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 5 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Враховуючи, що відповідачем та його представником не було подано до суду зазначеної заяви, суд з власної ініціативи не в праві вирішувати зазначене питання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору, а також за публікацію оголошення в газеті про виклик відповідачів підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в рівних частинах, а саме: по 359,13 грн. з кожного в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; по 204,33 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з публікацією оголошення в газеті.

На підставі ст.ст. 526,530,553,554,629,1048,1049,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 83, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (правонаступника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк") до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (правонаступника ПАТ «АБ «Експрес-Банк»), код ЄДРПОУ 13857564, заборгованість по кредитному договору від 17 квітня 2012 року № 77111/07/к1, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Експрес-Банк» та ОСОБА_2 , станом на 12.11.2015 року в загальному розмірі 10179 гривень 33 копійки, яка складається з: - простроченої заборгованості по кредиту 8454,99 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам 1724,34 грн. (за період з 17.04.2012 року по 16.05.2015 року).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (правонаступника ПАТ «АБ «Експрес-Банк»), код ЄДРПОУ 13857564, судовий збір в розмірі 359,13 грн. та суму за публікацію оголошення в газеті 204,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (правонаступника ПАТ «АБ «Експрес-Банк»), код ЄДРПОУ 13857564, судовий збір в розмірі 359,13 грн. та суму за публікацію оголошення в газеті 204,33 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення було проголошено в судовому засіданні 29 червня 2021 року, повний текст рішення суду виготовлено 09 липня 2021 року.

Сторони по справі:

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк"), код ЄДРПОУ 13857564, адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7;

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Грішин О.В., адреса: м. Одеса, вул. Генуезька, 22.

Суддя В.В.Корнєєва

29.06.2021