Ухвала суду № 9819282, 20.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-18036/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року

у справі № 28/507-А (22-а-2633/08)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальності «Фенсі Тойз»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальності «Фенсі Тойз»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва № 0002652302/0 та № 0002662302/0 від 26 квітня 2006 року, №0002652302/1 та №0002662302/1 від 27червня 2006 року, № 0007092302/2 та №0007082302/2 від 13 вересня 2006 року.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Сервісторгінвест-2003», за результатами якої складено Акт № 138/23-2/30184935 від 11 квітня 2006 року (далі Акт).

Згідно з висновками Акта, перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість»(далі Закон України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року), в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2003 року у розмірі 17913 грн. 23 коп.; завищено відємне значення з податку на додану вартість за листопад 2003 року на загальну суму 2518 грн. 48 коп.

На підставі Акта відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2006 року № 0002652302/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 26869 грн. 85 коп., в т.ч. 17913 грн. 23 коп. основного платежу та 8956 грн. 62 коп. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2006 року №0002662302/0, яким позивача зобовязано сплатити суму податку в розмірі 2518 грн. 48 коп. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1259 грн. 24 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісторгінвест-2003»(далі ТОВ «Сервісторгінвест-2003») та позивачем було укладено договір №105/10/С від 17 жовтня 2003 року. Відповідно до пункту 1.1 Договору ТОВ «Сервісторгінвест-2003»зобовязалося продати позивачу товар протягом дії даного Договору, згідно накладних, які являються невідємною частиною Договору, а останній зобовязався прийняти та здійснити його оплату.

Факт виконання Договору підтверджено відповідними документами.

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 18 червня 2004 року у справі № 2-2167/2004 визнано недійсним Статут ТОВ «Сервісторгінвест 2003»та первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Сервісторгінвест 2003»з моменту їх складання, свідоцтво платника податку на додану вартість №36081721 видане ТОВ «Сервісторгінвест 2003»17 липня 2003 року від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.7 ст. 1 цього Закону).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту).

Відповідно в силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відсутність податкової накладної може позбавити платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Крім того, саме по собі визнання недійсним статуту контрагента та свідоцтва про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість не можуть бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом, на час здійснення господарської операції.

Більше того, відповідачем не було надано судам доказів того, що на момент видачі позивачу податкових накладних ТОВ «Сервісторгінвест-2003»було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, та його реєстрацію як платника податку на додану вартість було скасовано.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)Сергейчук О.А.

(підпис)Степашко О.І.