Ухвала суду № 9818946, 18.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2010 р. м. КиївК-12166/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівБрайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійно-екстракційний завод"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року по справі № А27/239-07

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійно-екстракційний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійно-екстракційний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0002518822/0/28973 від 20.11.2006р., №0002518822/1/869 від 16.01.2007р., №0002518822/2/5496 від 21.02.2007р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року скасовано постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності вимог позивача.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 16.11.2006р. СДПІ у м. Дніпропетровську був складений акт №453-08-03/2-00374385 "Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за період липень, серпень 2006р.".

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97- ВР) завищено податковий кредит у липні 2006р. на суму ПДВ в розмірі 317789грн., сплаченого у складі ціни за послуги з дотримання та інтенсифікації товару, передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі, які здійснені за межами господарської діяльності позивача.

На підставі акту та за результатами процедури адміністративного оскарження були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 20.11.2006р. №0002518822/0/28973, від 16.01.2007р. №0002518822/1/869, від 21.02.2007р. №0002518822/2/5496, якими зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006р. в розмірі 317789грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що витрати, пов'язані з реалізацією товару дистрибютора іншим покупцям, є господарською діяльністю дистрибютора і відповідно до Закону №168/97-ВР є його витратами, а відповідні витрати позивача у такому випадку є безповоротною фінансовою допомогою і як наслідок, позивачу обґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, однією з обовязкових умов віднесення сум до податкового кредиту є наявність мети щодо подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Метою господарської діяльності є отримання саме доходу і при оцінці наявності доходу підприємства повинна враховуватись не конкретна господарська операція, а діяльність в цілому за певний звітний період, про що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.

Позивач як виробник та оптовий продавець олії соняшникової рафінованої ТМ "Олейна" та "Золота краплинка" в будь-якому випадку зацікавлений у збільшенні обсягів продажу продукції, безперервності замовлень такої продукції роздрібними точками, інформованості кінцевого споживача щодо продукції.

Відповідні дистриб'юторські угоди були укладені позивачем з субєктами підприємницької діяльності з метою досягнення економічного ефекту в процесі здійснення своєї господарської діяльності.

За наслідками виконання угод позивачем були сплачені дистрибюторам суми ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, які були предметом дослідження у судах.

Таким чином, результатами послуг дистрибюторів є підвищення зацікавленості кінцевого споживача в продукції ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", збільшення обсягів продажу продукції і як наслідок підтримання або збільшення обсягів виробництва та збільшення доходів позивача.

Правильними є висновки суду першої інстанції щодо відсутності в чинному законодавстві заборони віднесення витрат за дистрибюторські послуги до складу валових витрат підприємства, а відтак і щодо правомірності включення Товариством до податкового кредиту у відповідному періоді спірних сум, сплачених постачальникам у звязку з виконанням дистрибюторських угод.

За таких обставин, з посиланням на вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійно-екстракційний завод" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року по справі № А27/239-07 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 року по справі № А27/239-07.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 21.05.2010р.