Ухвала суду № 9818820, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р. м. КиївК-368/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І. Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року

у справі № 34/114-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0004552306/0 та № 0004562306/0 від 02 листопада 2006 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0004552306/0 та № 0004562306/0 від 02 листопада 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автомобільний центр»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року постанову Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Деснянському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Автомобільний центр», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, надали вірну правову оцінку діям податкового органу щодо прийняття оскаржуваного рішення, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Автомобільний центр»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за грудень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 6762/23-6/31669236 від 27 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення ТОВ «Автомобільний центр»пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у порушенні порядку ведення податкового обліку в частині формування суми відшкодування податку на додану вартість при відсутності факту надмірної сплати податку до бюджету у розмірі 455000,00 грн., оскільки вказана сума податку на додану вартість, фактично оплачена постачальнику товарів (робіт та послуг) ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»за грудень 2004 року, не була нарахована та сплачена останнім до бюджету.

07 листопада 2006 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004562306/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 434461,00 грн. на підставі підпунктів «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та податкове повідомлення-рішення № 00004552306/0 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість на суму 30805,50 грн., з яких 20537,00 грн. за основним платежем, 10268,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, з посиланням на висновок судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5276 від 07 червня 2008 року, виходили з того, що податковий кредит позивача за спірний період сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Світ автозапчастин», яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість на момент їх складення, доказів визнання недійсним договору між ТОВ «Автомобільний центр»та ТОВ «Світ автозапчастин»на виконання ремонтно-будівельних робіт № 48 від 01 листопада 2004 року або анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Світ автозапчастин»чи виявлення ознак фіктивності товариства податковим органом на час розгляду справи не надано.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2004 року між ТОВ «Автомобільний центр»(замовник) та ТОВ «Світ автозапчастин» (виконавець) був укладений договір № 48, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого виконавець зобовязується за винагороду по дорученню замовника від свого імені укласти договір підряду на здійснення комплексу ремонтних робіт в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 зі спеціалізованим підприємством (підрядчиком).

На виконання умов вказаного вище договору, 01 листопада 2004 року між ТОВ «Світ автозапчастин»(замовник) та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»(генпідрядник) було укладено договір № 135, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого замовник доручає, а генпідрядник зобовязується виконати у відповідності до умов цього договору ремонтно-будівельні роботи на обєкті за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52.

Факт виконання будівельно-ремонтних робіт за договором № 135 від 01 листопада 2004 року та їх вартість підтверджується актами виконаних робіт № 1 та № 2 за грудень 2004 року (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт за грудень 2004 року (форма КБ-3), складеними та підписаними між ТОВ «Світ автозапчастин»та ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест».

Відповідно до актів виконаних робіт № 0000003 та № 0000004 від 30 грудня 2004 року, складених та підписаних між ТОВ «Світ автозапчастин»та ТОВ «Автомобільний центр», будівельно-ремонтні роботи на суму 2730000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 455000,00 грн.), визначені договором № 48 від 01 листопада 2004, були виконані та оплачені в повному обсязі.

За вказаними операціями ТОВ «Світ автозапчастин»видало ТОВ «Автомобільний центр»податкові накладні № 655 та № 656 на загальну суму 2730000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 455000,00 грн.).

Факт виконання будівельно-ремонтних робіт за вказаними договорами та їх вартість також підтверджується висновком судово-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5276 від 07 червня 2008 року в рамках кримінальної справи № 53-2089 за фактом привласнення посадовими особами ТОВ «Автомобільний центр»грошових коштів у великих розмірах на загальну суму 20537,00 грн. за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів та здійснення господарських операцій, учасники вказаних господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Договір № 48 від 01 листопада 2004 року визнаний недійсним не був.

Крім іншого, матеріали справи містять ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року у справ № 22-а-11022/08 за позовом ДПІ у Деснянському районі м. Києва до ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест»про визнання недійсними первинних фінансово-бухгалтерських документів, якою було скасовано постанову Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2007 року у справі № 2а-302/2007, провадження у справі закрито.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пнкту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту грудня 2004 року суму податку на додану вартість у розмірі 455000,00 грн.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції було правомірно встановлено відсутність порушень позивачем податкового законодавства, відсутні підстави також для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) у розмірі 434461,00 грн. та визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 30805,50 грн. оспорюваними податковими повідомленнямя-рішеннями.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.І. Брайко

______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко