Рішення № 98167359, 29.06.2021, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1251/20; 2/401/57/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2021 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі – Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа Світловодський відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області про захист прав споживача, стягнення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у порядку захисту прав позивача звернувся до суду із позовом до Закритого акціонерного товариства «Акцент-Банк».

Виклад позиції позивача.

У позові поданому до суду позивач просить стягнути з відповідача на його користь внесену ним основну суму грошових коштів за заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № АВООА+28532612 від 22.08.2014 року сумі 73475 грн. 69 коп., втрат пов`язаних з інфляцією у сумі 69300 грн. 24 коп., трьох відсотків річних у сумі 10972 грн. 68 коп. та у відшкодування моральної шкоди у сумі 153500 грн.

Позовну заяву обгрунтову є тим, що 22 вересня 2014 року між ним та відповідачем була укладена заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, предметом якого був автомобіль марки "Богдан 211040-812-4" 2014 року випуску, вартістю 103900 грн, яку він повинен був сплатити упродовж шестидесяти місяців. Згідно акту приймання-передачі він отримав вказаний автомобіль та став користуватись ним у власних потребах.

Позивач зазначає, що за період з 24.09.2014 року по 20.08.2018 року ним було сплачено відповідачу 77082,66 грн.

У березні 2019 року під час керування автомобілем працівники поліції вилучили у нього автомобіль, з причини перебування його у розшуку. На думку позивача, відповідач не надав йому інформацію про правовий статус проданого йому з розстроченням транспортного засобу, що перебував у розшуку та був вилучений у нього працівниками поліції. Вважає, що йому продали неякісний, з точки зору законності товар, приховавши правдиву інформацію про перебування його у розшуку.

У зв`язку із цим позивач вважає, що його права як споживача порушені, оскільки він позбувся не тільки автомобіля, а й внесених за нього коштів.

Таким чином позивач зазначає, що його порушене право може бути відновлене шляхом повернення відповідачем суми коштів, яку він сплатив за автомобіль, а також відшкодування втрат пов`язані з інфляцією та трьох відсотки річних. Крім того в зв`язку з тим, що відповідач передав йому автомобіль який був у розшуку, він зазнав моральних та душевних страждань, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Надаючи відповідь на відзив позивач вказав, що умови договору лізингу із ним не погоджувались, такий договір він не укладав.( а.с. 40-41).

Виклад позиції відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на такі обставини, викладені у відзиві на позов ( а.с. 27-28):

Зокрема, зазначив, що заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу від 22.09.2014 року позивач виразив своє бажання приєднатись до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті. Заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу, що укладений на підставі статей 633, 634 Цивільного кодексу України. Позивач згідно умов Договору отримав від Відповідача у платне користування автомобіль та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності Відповідачу. У порушення норм закону та умов Договору зобов`язання належним чином не виконані. Вважає, що позивач порушив умови договору фінансового лізингу та допустив прострочення платежів (тобто дефолт). У зв`язку з чим відповідач відповідно до умов діючого договору мав всі повноваження щодо примусового повернення свого автомобіля, що і зробив. Також зазначає, що, не зважаючи на повернення автомобіля, позивач зобов`язаний погасити наявну заборгованість перед відповідачем.

Окрім того додатково надав заперечення (а.с.112-114), де зазначив, що позивач звертаючись з таким позов мав би зазначити, які саме порушення умов договору фінансового лізингу допустив банк, наслідком чого могла настати відповідальність у виді стягнення сплачених ним коштів, також позивач не вказує на нікчемність чи недійсність укладеного правочину, наслідком чого є повернення сторін у первісний стан. Натомість наполягає на тому, що саме порушення позивачем умов договору фінансового лізингу, а саме прострочення платежів, які той допустив, призвело до того, що банк вимушений був відповідно до договору повернути свій автомобіль. Зазначає також, що позивач 22 вересня 2014 року отримав новий автомобіль і користувався ним до моменту вилучення, а саме до березня 2019 року, про що сам позивач вказує у своєму позові. Таким чином банк повернув свій автомобіль, який був у користуванні протягом певного часу (тобто не новий). Вказав також на помилки допущені експертом при проведенні судово-економічної експертизи, зокрема на те, що експерт вийшов за межі своєї компетенції.

Заяви та клопотання сторін

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Татарчук О.В. звернувся до суду із клопотаннями про призначення судово-економічної експертизи (а.с.57)

Процесуальні рішення ухвалені судом.

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року клопотання представника позивача задоволено, призначено у справі судову-економічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року відновлено провадження у справі.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили її задовольнити. При цьому позивач не заперечував, що особисто підписував заяву про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу від 22.09.2014 року. Потім вносив обов`язкові платежі. Коли він здійснив останній платіж не пам`ятає. Автомобіль у нього вилучили у 2019 році.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у відзиві та запереченні. Окрім цього вказав, що позивач не ставив свій підпис безпосередньо на умовах та правилах надання фінансового лізингу, оскільки це об`ємний документ (понад 600 сторінок). Проте підписавши заяву, він зазначив, що обізнаний з вказаними умовами та правилами.

Заслухавши доводи сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, які склалися між сторонами.

Судом встановлено, що позивачем (лізингоодержуачем) та відповідачем (лізингодавцем) підписана заява № АВООА+28532612 від 22.08.2014 року про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу відповідно до статті 634 ЦК України. Сторонами визнано, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає договір фінансового лізингу, (далі – «Договір») з моменту підписання якої сторони набувають прав та обов`язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання).

Сторони домовились про передання відповідачем ЗАТ «Акцент-Банк» позивачу ОСОБА_1 у платне володіння та користування предмет лізингу, який є власністю відповідача/лізингодавця до переходу права власності на предмет лізингу до позивача/лізингоодержувача. ( а.с.5).

Згідно специфікації та акту приймання - передачі (Додатку до договору фінансового лізингу № АВООА+28532612 від 22.08.2014 року) предметом лізингу є транспортний засіб – автомобіль ОСОБА_2 , 2014 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип ТЗ – седан/лифтбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 103900, 00 грн., який позивач ОСОБА_1 прийняв у відповідній комплектації та з документами, які зазначені у специфікації та акті приймання-передачі ( а.с. 6).

У додатку № 2 до договору фінансового лізингу № АВООА+28532612 від 22.08.2014 року, сторони погодили графік внесення лізингових платежів, його складові та загальну суму платежу, який складав 2350 грн. Згідно графіку позивач мав здійснити останній платіж у сумі 2350 грн. 19.08.2019 року. (а.с.115)

З виписки по рахунку за період з 24.09.20214 року по 28.01.2020 року вбачається, що позивач здійснював платежі на погашенню суми лізингу. Останній платіж ним був здійснений 21.07.2016 року. Після цього кредит вважався простроченим (а.с. 7-9).

З відповіді начальника Світловодського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області № 7911/111-19 від 30.10.2019 року встановлено, що автомобіль Богдан 211040, д.н. НОМЕР_2 , який зареєстровано на ПАТ "Акцент-Банк", на момент зупинки ТЗ перебував у розшуку Чечелівським ВП Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області з 18.10.2018 року у зв`язку із незаконним заволодінням. В подальшому автомобіль було передано до Чечелівського ВП Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області (а.с. 11).

На запит адвоката Татарчука О.В. (представника позивача) перший заступник голови правління АТ "Акцент-Банк" надав відповідь від 28.05.2020 року № 20.1.0.0.0/7-20200525/387 з якої встановлено, що з липня 2016 року ОСОБА_1 повністю припинив вносити лізингові платежі. У зв`язку із несплатою автомобіль було оголошено у розшук, а потім вилучено працівниками поліції. З загальної суми лізингу наданої банком в розмірі 82481,81 грн. клієнт погасив 18701,76 грн. ( а.с. 16).

З висновку судової економічної експертизи від 30.12.2020 року № 10 встановлено, що судовий експерт Л.Ліхтіна, відповідаючи на питання зазначені в ухвалі суду від 21 вересня 2020 року, зазначив таке:

-загальна сума грошових коштів, внесених ОСОБА_1 ЗАТ «Акцент-Банк» згідно наданої Відповідачем виписки по рахунку НОМЕР_3 за період з 24.09.2014 року по 28.01.2020 року становить 73475,69 грн;

-сума грошових коштів зарахована ОСОБА_1 , як оплата вартості автомобіля: сплачений аванс 24015,69 грн., суми, зараховані згідно виписки банку як погашення заборгованості за кредитним договором 18701,76 грн. З урахуванням первісної вартості автомобіля 103900 грн., непогашена вартість автомобіля становить 61182,55 грн;

-на момент оголошення Банком з 18 жовтня 2018 року автомобіля в розшук 60- місячний строку, визначений йому для сплати повної суми вартості автомобіля згідно підписаної ним заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №АВООА+28532612 від 22.09.2014 року не сплинув. Станом на 18.10.2018 року загальна сума внесених коштів склала 73475,69 грн;

-сума втрат внаслідок інфляції грошових коштів, зарахованих ОСОБА_1 , як оплату за автомобіль, станом на 30 грудня 2020 року становить 52165,24 грн;

-розмір трьох процентів річних від зарахованої ОСОБА_1 суми оплати за автомобіль станом на дату підписання висновку становить 7519,0 грн. (а.с. 71-76)

Окрім відповідей на поставлені питання експерт додатково зазначив, що з урахуванням того, що ні кредитний договір, ні договір лізингу не був укладений, всі платежі здійснені ОСОБА_1 , а також 3 % річних та втрати в наслідок індексу інфляції грошових коштів можуть бути зараховані ОСОБА_1 , як оплата вартості автомобіля. ( а.с. 71-76).

Надаючи такі рекомендації, експерт явно вийшов за межі поставлених йому питань ухвалою від 21 вересня 2020 року, а саме констатував відсутність договірних відносин між сторонами та у зв`язку цим на свій розсуд розподілив кошти, які були внесені позивачем, а також вважав за можливе зарахувати втрати від інфляції та 3% річних, як оплату вартості автомобіля. Такі висновки експерта не можуть бути взяти до уваги судом при ухваленні рішення, оскільки надаючи їх, він вийшов за межі поставлених питань та за межі своєї компетенції.

До спірних правовідносин суд застосовує такі норми матеріального права.

Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договоромлізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власностіі було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника)відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строкі за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду)з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продажта положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст. 6 ЗУ “Про фінансовий лізинг” істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, а статтею 16 ЗУ “Про фінансовий лізинг” встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пункт 3 ч. 2 ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг“ встановлено обов`язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Отже, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язанняабо містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Даючи оцінку спірним правовідносинам з точки зору права, суд виходить з такого.

Суд вважає встановленим наявність договірних правовідносин між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ «Акцент-Банк», а саме договору фінансового лізингу, який укладений відповідно до ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, про що свідчить підписана сторонами заява (а.с.5), специфікація та акт приймання - передачі Додаток до договору фінансового лізингу № АВООА+28532612 від 22.08.2014 року ( а.с. 6.), графік внесення лізингових платежів (а.с.115)

Позивач згідно умов Договору отримав від Відповідача у платне користування автомобіль та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний транспортний засіб відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності Відповідачу.

Позивач ОСОБА_1 не заперечує наявність його підписів у зазначених документах та не порушує питання щодо недійсності вказаного правочину з підстав передбачених ст.115 ЦК України.

Таким чином суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи позивача та його представника стосовно того, що договір лізингу між ним та ЗАТ «Акцент-Банк», не укладався, про що він зазначив у відповіді на відзив (а.с.40).

Як на підставу стягнення коштів з відповідача, позивач у позові, зокрема, посилається на порушення відповідачем його прав як споживача, а саме продажу йому транспортного засобу з розстроченням платежу, що на момент продажу перебував у розшуку та згодом був вилучений у нього працівниками поліції.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 умисно чи з необізнаності помилково тлумачить зміст укладеного правочину, а саме правову природу договору фінансового лізингу, видаючи його за договір купівлі-продажу з розстроченням платежу, оскільки, ні із змісту заяви № АВООА+28532612 від 22.08.2014 року ні з додатків до договору, які безпосередньо підписані позивачем не йдеться про перехід права власності транспортний засіб до позивача після підписання договору лізингу. Крім того позивач, користуючись вказаним автомобілем, не міг не знати, що власником згідно державної реєстрації є відповідач ПАТ "Акцент-Банк".

Отже, матеріали справи свідчать, що лізингоодержувач, тобто позивач, виконував умови договору лізингу № АВООА+28532612 від 22.08.2014 р., а саме: сплачував лізингові платежі, фактично володів автомобілем.

Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору лізингу та виконували умови до певного часу.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж позивач здійснив 21.07.2016 року, проте продовжував користуватись автомобілем до березня 2019 року, тобто до моменту його зупинки працівники поліції у зв`язку з перебуванням автомобіля ОСОБА_3 НОМЕР_4 у розшуку з 18.10.2018 року.

Це повністю спростовує доводи позивача, що відповідач у 2014 році передав йому транспортний засіб, який на той час знаходився у розшуку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач звертаючись до суду із вказаним позовом не надав суду переконливих доказів порушення зобов`язань за договором лізингу з боку відповідача, які б призвели до настання наслідків у виді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Натомість вбачається, що сам позивач порушив умови договору фінансового лізингу та допустив прострочення платежів (тобто дефолт). У зв`язку з чим відповідач відповідно до умов діючого договору мав всі повноваження щодо примусового повернення свого автомобіля, що і зробив.

Окрім того позивачем не зазначаються жодні правові підстави, згідно до яких відповідач повинен повернути на користь позивача сплачені ним кошти.

Таким чином, позивач, всупереч свого процесуального обов`язку, передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надав до суду належних та допустимих доказів порушень умов договору відповідачем , а тому позовні вимоги є недоведеними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та ст.ст. 610,611,612, 627, 634, 806 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», керуючись ст. ст. 82,141, 263,264, 265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа Світловодський відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області про стягнення основної суми грошових коштів у сумі 73475 грн. 69 коп., втрат пов`язаних з інфляцією у сумі 69300 грн. 24 коп., трьох відсотків річних у сумі 10972 грн. 68 коп. та у відшкодування моральної шкоди у сумі 153500 грн. за заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № АВООА+28532612 від 22.08.2014 року – відмовити.

Судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Світловодський міськрайонний суд у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення.

Повний текст рішення буде складено 08.07.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с. Велика Андрусівка, Кіровоградської області, ідентифікаційний код НОМЕР_5 .

Відповідач: Закрите акціонерне товариство "Акцент-Банк", місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.

Третя особа: Світловодський відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області, який знаходиться за адресою: вул. В. Куцевича, 8, м. Світловодськ.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : Т.І.Гармаш