Ухвала суду № 9816174, 23.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2009 р.м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Мельнікова Л.В.

Суддів - Подобайло З.Г., Григоров А.М.

при секретарі: Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноградської МДПІ у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від21 березня 2008 року по справі№ 2а-902/08

за позовом Красноградської МДПІ у Харківської області

до Приватного аграрно орендного підприємства «Зоря», ЗАТ „Агротехсервіс" , ОСОБА_1

про визнання недійсним господарського зобов'язання у вигляді договору

встановила:

Позивач, Красноградської МДПІ у Харківської області , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, просить визнати недійсними господарські зобов'язання у вигляді договору за гербіциди від 1 липня 2005 року № 176 та договору б/н уступки вимоги від 14.08.2005 року на підставі ст.. 207 ГК України, як такі що суперечать інтересам держави, із наслідками передбаченими ст.. 208 ГК України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від21 березня 2008 року по справі№ 2а-902/08 за позовом Красноградської МДПІ у Харківської області до Приватного аграрно орендного підприємства „Зоря, ЗАТ „Агротехсервіс" , ОСОБА_1 про визнання недійсним господарського зобов'язання у вигляді договору, в задоволенні позову відмовлено.

Красноградська МДПІ у Харківської області , не погоджуючись з вказаною постановою, подала апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно застосовано і порушено норми матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від21 березня 2008 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Приватне аграрно-орендне підприємство «Зоря»вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у звязку з необґрунтованістю вимог, а оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.

Відповідач - ЗАТ „Агротехсервіс" повідомлений належним чином про час та дату судового розгляду, відповідачу не одноразова посилалася повістка на адресу , зазначену в витягу з ЄДРПОУ, суд вважає його повідомленим належним чином, згідно ст. 40 КАС України.

ОСОБА_1 повідомлений належним чином про час та дату судового розгляду, про що свідчить поштове повідомлення про отримання повіски про виклик у судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи у їх сукупності , доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції , приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Справа №22-а-58/09 Головуючий 1 інстанції: суддя Перцова Т.С.

Категорія: 6.6.6 Доповідач 2 інстанції: суддя Подобайло З.Г.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.2005 р. між ПАОП «Зоря»та ОСОБА_1 було укладено Договір №5194, згідно якого ПАОП «Зоря»продало з біржових торгів, а покупець ОСОБА_1 купив з біржових торгів транспортний засіб MERCEDES BENZ 600, 1998 року випуску. Згідно Довіреності №158 від 15.07.2005 р. ПАОП «Зоря»довірило Шевченко П.В. представляти інтереси підприємства при продажу автомобіля MERCEDES BENZ 600на товарній біржі.

З наданого першим відповідачем Акту планової документальної перевірки (Акт від 25.01.2007 р. №98/23/30377984) вбачається, що на сторінці 30 Акту перевірки наведено Таблицю" №24 «Розшифровка основних засобів, які вибули за період з 01.07.2005 року по 31.10.2006 року». В таблиці відображено, що із балансового рахунку 105 «Автомобілі»вибув Автомобіль «Мерседес -Бенц», залишковою вартістю 92169,96 грн. для продажу на товарній біржі. Тобто операція з продажу автомобіля відображена в бухгалтерському обліку.

ПАОП «Зоря»податкову накладну №44 від 31.08.2005 р. на загальну суму 150000,0 грн, сума ПДВ 25000,00 грн., видану громадянину ОСОБА_1, включило до розділу «Видані податкові накладні»під порядковим номером 44 Реєстру виданих податкових накладних за серпень 2005 р. Дані Реєстру відповідають даним Загальної податкової декларації з ПДВ : суму податку на додану вартість у розмірі 25000,00 грн. включено до податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ за серпень 2005 р.

Приватне аграрно-орендне підприємство „Зоря" прийняло від Шевченко П.В. готівкові, кошти на суму 150 000,00 грн. за проданий автомобіль гр. ОСОБА_1 та оприбуткувало по бухгалтерському обліку відповідно до прибуткового касового ордеру №1610 від 17.08.05 р. на суму 150 000,00 грн. та касової книги.

Актом планової документальної перевірки підприємства першого відповідача від 25.01.2007 р. №98/23/30377984 на сторінках 46-55 відображено, що перевіркою не встановлено порушення податкового обліку по вказаній податковій накладній.

14.08.2005 р. між ПАОП «Зоря»та ЗАТ «Агротехсервіс»було укладено Договір б/н уступки вимоги, згідно якого ПАОП «Зоря»уступає останньому право вимоги на одержання від ОСОБА_1 150000,0 грн. Однак, даний договір уступки вимоги не був реалізований,оскільки громадянин ОСОБА_1 розрахувався із підприємством першого відповідач:" готівковими коштами. Тому до вказаного договору 28.08.2005 р. було укладено Додаткову угоду про розірвання договору уступки вимоги від 14.08.2005 р., яка була підписана сторонами ПАОП «Зоря »та ЗАТ «Агротехсервіс».

На підставі вищенаведеного , позивач 21.03.2008 р. надав до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, з яких вбачається, що він виключив позовні вимоги щодо визнання недійсними господарських зобов'язань у вигляді Договору б/н уступки вимоги від 14.08.2005 р., з посиланнями на те, щ вказаний Договір б/н уступки вимоги не був реалізований та розірвано сторонами 28.08.2005 р., що підтверджується наданими документами до матеріалів справи.

Так, 01.07.2005 р. між ПАОП «Зоря»(Продавець) та ЗАТ «Агротехсервіс»(Покупець) укладено Договір №176 купівлі-продажу від 01.07.2005 р., згідно якого Продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар «раундап», а Покупець ЗАТ «Агротехсервіс»зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. ПАОП «Зоря»не передавало у власність товару згідно укладеного договору , ЗАТ «Агротехсервіс»не приймало товару та не оплачувало його. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати недійсними господарські зобов'язання, які не виконувались сторонами. Тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та документально не підтвердженими.

Господарські зобов'язання між ПАОП «Зоря»та ЗАТ «Агротехсервіс», як вважає позивач, укладені з метою надання юридичної правоподібності перерахуванню грошових коштів з несплатою податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави. Однак представник позивача в судових засіданнях не довів у чому господарське зобов'язання між ПАОП «Зоря»та ЗАТ «Агротехсервіс»суперечить інтересам держави та суспільства.

На виконання умов даного Договору №88 купівлі-продажу товарів від 06.07.2004 р., укладеного між ПАОП «Зоря»та ЗАТ «Агротехсервіс»на поставку «раундапу»на загальну суму 200 634,0 грн. , ЗАТ «Агротехсервіс»поставив товар «раундап»та видав податкову накладну №88 від 12.07.2005 р. на суму 200 634,0 грн.

Згідно розділу 1 «Отримані податкові накладні»Реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2005 р під порядковим номером 106 першим відповідачем відображено податкову накладну , отриману від ЗАТ «Агротехсервіс»№88 на загальну суму 200634,0 грн.

Копіями аркушів касових книг за липень-вересень 2005 р., видатковими касовими ордерами, квитанціями до прибуткових касових ордерів та довіреностями на отримання коштів підтверджується розрахунок ПАОП «Зоря»за отриманий «раундап»готівковими коштами в повному обсязі та оприбуткування коштів до каси у ЗАТ «Агротехсервіс»на загальну суму 200634,0 грн.

Крім того , позивач вважає, що на момент укладення оскаржуваного правочину, відповідно до постанови Господарського суду Полтавської області від 23.12.2003 р. ЗАТ «Агротехсервіс»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.07.2004 року ЗАТ «Агротехсервіс», м. Хорол, вул.. Леніна, 116, код ЄДРПОУ 22551516 ліквідоване. Судом встановлено відсутність ЗАТ «Агротехсервіс»за юридичною адресою та невідоме фактичне його місцезнаходження.

Колегія суддів зазначає , що позивачем ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів виключення вказаного підприємства із державного реєстру підприємств та організацій України. На час здійснення операції з постачання товару та отримання за нього оплати свідоцтво платника ПДВ ЗАТ «Агротехсервіс»не було анульованим.

Суд першої інстанції дійшов висновку , що твердження позивач стосовно того, що Красноградською МДПІ в ході планової документальної перевірки встановлено, що ПАОП «Зоря»здійснювало господарські операції в 2005 році з ЗАТ «Агротехсервіс»не підтверджується документально та не доведене позивачем .

В Акті від 25.01.2007 р. №98/23/30377984 Про результати виїзної документальної перевірки Приватного аграрно-орендного підприємства «Зоря»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.10.2006 р. (сторінка 13, п. 2.14) зазначено : «Перевіркою не виявлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи, яких визнано судом недійсними».

Крім цього, в пункті 2.13 (сторінка 11 ) Акту перевірки зазначені надіслані запити на проведення позапланових невиїзних перевірок до інших ДПІ. В наданому переліку підприємств та ДGS відсутнє підприємство ЗАТ «Агротехсервіс».

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В даному випадку, позивач не надав суду доказів існування у Приватного аграрно-орендного підприємства «Зоря» та ЗАТ «Агротехсервіс»умислу, направленого на укладання спірної угоди з метою, що заздалегідь суперечить інтересам держави та суспільства.

З огляду на вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, а саме, недоведеність обов'язкових ознак правопорушення, передбаченого ст. Господарського кодексу України, що робить неможливим застосування наслідків ст.. 208 ГК України, тому суд першої інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції у позові відмовив.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо прийняття рішення про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним господарського зобовязання , тому вважає, що постанова суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі в цій частині , виходячи з наступного.

Приймаючи постанову по справі, суд першої інстанції не врахував, що з моменту набрання чинності з 01.01.2004р. нових ЦК України та ГК України вимоги про визнання недійсним зобовязання (угоди) як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства не можуть бути предметом позову.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. ДПІ встановивши вході перевірки нікчемність угоди, може самостійно провести відповідні нарахування, і не повинна звертатися до суду про визнання недійсною угоди. В судовому порядку підлягають лише застосуванню санкції передбачені ст. 208 ГК України, в межах строку встановлено ст. 250 ГК України.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Вирішуючи питання щодо застосування стягнення, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові та зазначає, що річний строк передбачений ст. 250 ГК України для застосування стягнення минув, оскільки даний позов подано до суду 29.10.2007р.

Відповідно, колегія суддів вважає, що в частині відмови в застосуванні санкцій постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Таким чином, на підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання недійсним господарського зобовязання підлягає скасуванню, а провадження по справі в цій частині підлягає закриттю.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 157, 160, 195, п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Красноградської МДПІ у Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від21 березня 2008 року по справі№ 2а-902/08 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про недійсними господарські зобов'язання у вигляді договору за гербіциди від 1 липня 2005 року № 176 та договору б/н уступки вимоги від 14.08.2005 року .

В цій частині провадження у справі закрити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від21 березня 2008 року по справі№ 2а-902/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 02 березня 2009 року.

Головуючий Мельнікова Л.В.

Судді Подобайло З.Г.

Григоров А.М.