Ухвала суду № 9816028, 19.01.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 р.м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді - Мельнікової Л.В.

Суддів - Подобайло З.Г., Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Холодна Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ на постанову господарського суду Полтавської області від 19.03.08р. по справі № 17/178

за позовом ЗАТ «Псьол»

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання протиправним рішення

встановила :

Позивач, ЗАТ «Псьол», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому з урахуванням прийнятих судом першої інстанції уточнень позовних вимог, просить суд визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0002302301/0/1099 від 30.05.2007 р., № 0002302301/1/1819 від 16.08.2007 р. та № 0002302301/2/2419 від 24.10.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 111 707,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28 493, 00 грн. В обґрунтування вимог зазначив, що рішення прийняті неправомірно, оскільки порушення з боку підприємства п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не були допущені.

Постановою господарського суду Полтавської області від 19.03.08 по справі № 17/178 за позовом ЗАТ «Псьол»до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним рішення, позов задоволено.

Кременчуцька ОДПІ з даною постановою не згодна, подала апеляційну скаргу, вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, обставини, що мають значення для справи - з'ясовані судом неповно, отже постанова є незаконною і необґрунтованою та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 19.03.08р., прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ЗАТ «Псьол»з апеляційною скаргою не погоджується та вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, винесеною відповідно до норм матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 19.03.08р. залишити без змін.

Справа №22-а-273/09 Головуючий 1 інстанції: суддя Коршенко Ю.О.

Категорія: 2.11.3 Доповідач 2 інстанції: суддя Подобайло З.Г.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання апеляційного суду не явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, постанову суду першої інстанції , обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»( далі Закон) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно п. 1.32 ст. 1 цього Закону України господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.4.6. п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат підприємства відносяться будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Пунктами 5.3.-5.10. ст. 5 Закону встановлені обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків. Згідно з пунктом 5.11 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 11.2.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка дає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася є: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів , послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області з 27.03.2008р. по 10.05.2007 р. була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, штатного та іншого законодавства ЗАТ «Псьол»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, за результатами якої був складений акт від 17.05.2007р. № 291/23-210/31913519 про результати проведення виїзної планової перевірки Закритого акціонерного товариства «Псьол»код за ЄДРПОУ 31913519 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

Перевіркою встановлено , що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат страхові платежі, по яких не доведено зв'язок з основною діяльністю, по договорах добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, добровільного страхування майна, відсутність підтверджуючих документів (ліцензії) по договорах добровільного страхування , укладених із ЗАТ «СК«Онікс», що є порушення п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002302301/0/1099 від 30.05.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 140 200,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 111707,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28 493, 00 грн.

Позивач , не погоджуючись з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002302301/0/1099, в порядку адміністративного оскаржив його відповідно до п.5.2 ст.5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000р. шляхом направлення первинної та повторної скарг до відповідача та ДПА в Полтавській області. Скарги були залишені без задоволення, оскаржене податкове повідомлення- рішення без змін.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002302301/1/1819 від 16.08.2007р. та від 24.10.2007р. №0002302301/2/2419 були прийняті відповідачем після прийняття Кременчуцькою ОДПІ та ДПА в Полтавській області рішень про розгляд первинної та повторної скарг позивача та направлені з метою доведення нового граничного строку для сплати податкового зобовязання, визначеного контролюючим органом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ЗАТ «Псьол»віднесло до валових витрат суми страхових платежів добровільного страхування майна по договорам укладеним із ЗАТ «СК «Онікс»№101-1234/111-402 від 01.11.2006 року, №111-404 від 01.11.2006 року, №101-1236 від 01.11.2006 року, №101-1235/111-403 від 01.11.2006 року, №101-1267/111-431 від 29.12.2006 року, №061-545 від 17.05.2006 року, №101-409 від 01.11.2005 року, №111-210 від 17.12.2005 року, №101-433 від 17.12.2005 року, №101-1268/111-432 від 17.12.2006 року.

З матеріалів справи , а саме зі страхових полісів: № 101-1234/111-402 від 01.11.2006 року, №111-404 від 01.11.2006 року, №101-1236 від 01.11.2006 року, №101-1235/111-403 від 01.11.2006 року,№101-1267/111-431 від 29.12.2006 року, № 061-545 від 17.05.2006 року,№101-409 від 01.11.2005 року, №111-210 від 17.12.2005 року, № 101-433 від 17.12.2005 року, № 101-1268/111-432 від 17.12.2006 року, вбачається , що позивачем фактично отримані послуги по страхуванню за вищевказаними договорами.

Таким чином , суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що підприємством позивача правомірно на підставі п.п. 5.4.6. п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до валових витрат суми страхових платежів добровільного страхування майна по договорам укладеним із ЗАТ «СК «Онікс», яким прямо передбачено право платника податку на віднесення до валових витрат його витрат на страхування майна, що належить цьому платнику податку.

Колегією суддів в судовому засіданні встановлено, що порушень з боку ЗАТ «Псьол» вказаної норми пп.5.4.6 цього Закону стосовно віднесення до складу валових витрат витрат із страхування в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, відповідачем не встановлено.

Посилання КОДПІ на те, що не доведено зв'язок укладання договорів добровільного страхування з основною діяльністю ЗАТ «Псьол», оскільки застраховані основні засоби не використовувались в господарській діяльності, а були передані в оренду , колегія суддів вважає безпідставним та таким, що суперечить законодавству, виходячи з наступного.

Використання основних засобів в господарській діяльності передбачає собою вилучення їх корисних властивостей, однією з яких є оборотоздатність, тобто їх можливість виступати предметом різних видів господарських зобов'язань, в тому числі орендних, в результаті яких отримується дохід.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про страхування»метою страхування є захист майнових інтересів страхувальників в разі настання страхового випадку, а згідно ст.4 Закону України «Про страхування»предметом страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з володінням, користуванням і розпорядженням майном ( майнове страхування).

Страхування майна направлене на забезпечення майнового інтересу страхувальника, в тому числі і забезпечення можливості не лише володіти та розпоряджатися ним (зберігати його корисні властивості для подальшого використання в господарській діяльності), а й безпосереднього використовувати в господарській діяльності таку у його корисну властивість, як оборотоздатність, шляхом отримання орендної плати ( доходу).

Колегія суддів зазначає, що передача майна в оренду не припиняє у орендодавця права власності на це майно, тому страхування переданого в оренду майна не суперечить ст. 4 Закону України «Про страхування», а направлене на збереження такої його корисної властивості, як оборотоздатність, тобто забезпечує можливість передачі майна в оренду та отримання доходу у вигляді орендної плати.

Матеріалами справи підтверджено , що передача в оренду майна, що належить на праві власності ЗАТ «Псьол»була направлена на отримання доходу у вигляді орендної плати, тому є господарською діяльністю в розумінні п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції щодо безпідставності твердження відповідача про відсутність ліцензії по договорах добровільного страхування ЗАТ «СК «Онікс», оскільки Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 26.08.2005р. видано ЗАТ «СК «Онікс»ліцензію № 100273 Серії АБ на страхову діяльність у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), та ліцензію №100275 Серії АБ на страхову діяльність у формі добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємством позивача правомірно включено до складу валових витрат суми страхових платежів по укладеним із ЗАТ «СК «Онікс» по договорам страхування у податкових періодах, у яких були укладені договори та видані страхові поліси та ці витрати повязані саме з його господарською діяльністю, а податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0002302301/0/1099 від 30.05.2007 р., № 0002302301/1/1819 від 16.08.2007 р. та №0002302301/2/2419 від 24.10.2007 р. є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підприємством позивача не було допущено порушень правил оподаткування, тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій згідно пп.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону № 2181-ІІІ.

За таких обставин, колегія суддів вважає , що доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 19.03.08р. по справі № 17/178 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 24 січня 20098р.

Головуючий Мельнікова Л.В.

Судді Подобайло З.Г.

Григоров А.М.