Постанова № 9816010, 02.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарський суд Сумської областi від 08.09.2008р. по справі№АС 9/670/07

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ТОВ " А Х "

про стягнення 5 588 грн. 37 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ „А Х” адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році та пені у сумі 5 588,37 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від08 вересня 2008 року по справі№АС 9/670-07 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ „А Х” про стягнення 5588,37 грн., відмовлено в задоволенні позову.

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з постановою суду , подало апеляційну скаргу , вважає, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду Сумської області від08 вересня 2008 року, а позов задовольнити.

ТОВ „А Х” заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні , а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав свої заперечення в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не явився, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення про отримання повістки про виклик у судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник відповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності , постанову суду першої інстанції , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 відповідачем було створено одне звичайне робоче місце для забезпечення працевлаштування інваліда, при цьому на ТОВ «АХ» не лежить обов'язок працевлаштування інвалідів.

_________________

Справа №22-а-828/08 Головуючий 1 інстанції: суддя Левченко П.І.

Категорія: 6.11 Доповідач 2 інстанції: суддя Подобайло З.Г.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач згідно наказу №001 -ПІ від 12.01.2006 року створив одне робоче місце для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році на території виробничого комплексу, що знаходиться в с. Токарі Лебединського району Сумської області. Відповідач виділив та створив звичайне робоче місце для працевлаштування інваліда і надавав державній службі зайнятості інформацію , необхідну для організації працевлаштування інваліда.

В звіті про наявність вакансій за станом на 12.01.2006 року, відповідач повідомив Державну службу зайнятості Лебединського району про наявність вакансій для працевлаштування інваліда на посаду комірника на території виробничого комплексу , що знаходиться в с. Токарі Лебединського району Сумської області ( а.с 14).

В звіті про наявність вакансій за станом на 27.06.2006 року, відповідач вдруге повідомив Державну службу зайнятості Лебединського району про наявність вакансій для працевлаштування інваліда на посаду комірника на території виробничого комплексу , що знаходиться в с. Токарі Лебединського району Сумської області (а.с 13).

При сприянні Лебединської Державної служби зайнятості у квітні 2007 року на підприємство відповідача був працевлаштований різноробочим ( за власною заявою) ОСОБА_1 - інвалід III групи.

В письмовому зверненні по даній справі № 216 від 29.11.2006 року ( а.с. 22-23) , відповідач зазначає , що на підприємстві лишається вакантним спеціальне виділене для працевлаштування інваліда робоче місце комірника-маркувальника ( комірника-маркувальника, комплектувальника товарів та укладальника-пакувальника) в складському приміщенні, що знаходиться на території комплексу с. Токарі.

Тому, суд першої інстанції вважає, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів та виконало в 2006 році норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інваліда, фактично створивши робоче місце для працевлаштування інваліда.

На підставі цього, суд дійшов висновку, що вимоги позивача нормативно та документально необґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі за текстом - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .

Ст. 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 встановлено, що суми адміністративно-господарських перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулось порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 18 закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об» єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3). Згідно п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Колегія суддів зазначає, що згідно відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону та згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідача у 2006 році становив 1 робоче місце.

Фактично, згідно звіту відповідача створено 0 робочих місць ,тобто , відповідачем не виконано норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 3565,00 грн. в строк до 15.04.2007 року згідно вимог статті 20 згаданого Закону .

Відповідач не виконав вимог Закону і не сплатив суму санкцій позивачеві, доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.

Колегією суддів встановлено , що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів

для працевлаштування інвалідів.

Якщо підприємство відповідача не повідомило компетентні органи про те, що воно може працевлаштувати інваліда, то компетентні органи не могли направити на це підприємство інваліда для працевлаштування.

Згідно листа Сумського міського центру зайнятості № 04-16/1643 від 28.10.07 р. від ТОВ „А Х” протягом 2006р. не надходили звіти за формою 3-ПН, в яких були вказані вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, що суд апеляційної інстанції оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

В розумінні цих норм підприємство зобовязано на протязі всього року здійснювати заходи, направлені на працевлаштування інвалідів.

Колегією суддів встановлено, що з копії звітів про наявність вакансій та листів , на які посилається суд першої інстанції в постанові та відповідач, вбачається, що вільні вакансії на підприємстві відповідача були не на протязі всього року , а виникали періодично, що суд апеляційної інстанції оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст..ст.18,19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

В розумінні цих норм підприємство зобовязано на протязі всього року здійснювати заходи направлені на працевлаштування інвалідів, а не періодично, як це робило підприємство відповідача.

Факт не повідомлення компетентних органів про можливість створення таких місць, унеможливлюють виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”, що суд оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ст. 20 вищезгаданого Закону порушення термінів сплати санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ.

Враховуючи викладене, пеня за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій станом на 08.10.2007року становить - 280,27грн.

Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2006 року та пені відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги те , що у квітні 2007 року на підприємство відповідача був працевлаштований різноробочим ОСОБА_1 - інвалід III групи, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що позовні вимоги правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, , 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову господарського суду Сумської області від08 вересня 2008 року по справі№АС 9/670-07 скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « А X» на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році та пені в загальному розмірі 5588,37грн. на р/р № 31212230700002 відділення Державного казначейства у Сумській області в банку ГУДКУ м. Суми, МФО 837013, код ЄДРПОУ 23636315, код бюджетної класифікації 50070000(за нестворені робочі місця для інвалідів за 2006 р.)

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяМельнікова Л.В.

Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 07.02.2009 р.