Ухвала суду № 9815464, 10.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 р.Справа № 2-а-11769/09/1670

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретареві Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року по справіза позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною, -

В с т а н о в и л а:

У грудні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, яким просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі УПСЗН) щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року № 2811-XII з наступними змінами (далі Закон № 2811-ХІІ); стягнути з відповідача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в розмірі 3274,78 грн.; зобовязати відповідача в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано дії УПСЗН щодо відмови позивачу в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року незаконними.

Зобов'язано УПСЗН провести позивачу перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням проведених виплат та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Будучі незгодним з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року слід залишити без змін відповідно до правил ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області, яким позивачці призначена виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При визначенні в 2007 році розміру зазначеної допомоги відповідач виходив з положень ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ, ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-ХІІ, - громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 2811-XII (в редакції Закону України від 22.03.2001 року № 2334-ІІІ) визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Дію ч. 1 зазначеної статті на 2007 рік зупинено згідно із Законом України від 19.12.2006 року № 3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Абзацом 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зупинення дії частини першої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 та положення абзацу 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" фактично змінені положення ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-XII, який діяв у часі раніше, пріоритетними (до часу визнання їх неконституційними) є положення статей Закону Про Державний бюджет України.

Таким чином, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні виплати в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, річного строку, встановленого цим Кодексом, або іншими законами, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Починаючи з січня 2007 року позивачка щомісячно отримувала конкретні суми виплат - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір яких її фактично влаштовував бо до суду за захистом своїх прав протягом 2007 року до грудня 2008 року позивачка не зверталася.

Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не можу бути підставою для визнання поважності причин пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Однак, під час слухання справи в суді першої інстанції представники відповідачів не наполягали на відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду. Дане підтверджується змістом письмових заперечень та даними журналі судових засідань.

Відповідно до вимог 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. "З" ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Пільг щодо сплати судового збору в даному випадку, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідачі не мають, оскільки відповідно до п. 7 ст. 4 цього Декрету, від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п.1, ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді:(підпис)З.Г. Подобайло

(підпис)А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 15 лютого 2010 року.

З оригіналом згідно.

Суддя -