Постанова № 9815313, 07.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2010 р. Справа № 2-а-2312/09/1819

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області на постанову Шосткинський міськрайонний суд Сумської області від 26.08.2009р. по справі№2-а-2312/09/1819

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради

про стягнення заборгованості з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради, в якому просила:

- визнати дії управління праці та соціального захисту населення в м. Шостка Сумської області неправомірними в частині недоврахування та недоплати їй допомоги по догляду за дитиною - сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення в м. Шостка Сумської області зробити перерахунок належної їй допомоги по догляду за дитиною -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01 січня 2007 року до моменту її звернення до суду з даною позовною заявою у розмірі прожиткового мінімуму для дитини до 6-ти років щомісячно та виплачувати в подальшому допомогу саме в зазначеному розмірі - прожиткового мінімуму для дитини до 6-ти років щомісячно.

- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення в м. Шостка Сумської області сплатити на її користь борг, що склався за період з 01 січня 2007 року по 31 травня 2009 року, у розмірі 8495 грн. 50 коп.

- стягнути з відповідача - управління праці та соціального захисту населення в м. Шостка Сумської області усі судові витрати по справі.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.08.2009 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст.. 56 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а саме Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст.ст. 2, 23 Бюджетного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, п. 22 постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має сина, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Протягом 2007 - 2009 року Управлінням праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області позивачеві виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Посилаючись на те, що зазначена допомога виплачується їй у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”щодо встановлення допомоги у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року повинно діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сімям з дітьми” та здійснювати позивачеві нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Відповідно до визначення термінів, передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” субєктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За положеннями ч. 1 ст. 35 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 43 зупинено на 2007 рік, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності ст. 43 та пункт 5 Перехідних Положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Позивач народила дитину 28.11.2006 року , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 5).

Таким чином, у позивача настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення передбаченого ст. 43 та п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

За положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Отже, позивач, будучи застрахованою особою, мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але ж обовязок щодо сплати такої допомоги покладений законом на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. за № 32 встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;

Однак, вказана постанова Кабінету Міністрів України суперечить порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі, встановленому у ст. 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.

Аналізуючи вказані норми закону та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обовязок по призначенню нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, оскільки вказаним Законом України починаючи з 9 липня 2007 р. не надавалося повноважень Кабінету Міністрів України змінювати порядок призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановленого ст. 50 зазначеного Закону.

Вимоги позивача про обовязок відповідача сплати їй допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції закону від 22.03.2001 р., тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років є безпідставними, оскільки право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, про що зазначено у ст. 13 вказаного Закону в редакції станом, що діяла до 01.01.2008 р.

Позивач є застрахованою особою, в звязку з чим у неї відсутнє право на отримання допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.

Отже, суд першої інстанції не врахував вказаних положень матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, в звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судових витрат.

При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахування системного аналізу зазначеної норми колегія суддів вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судових витрат.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст.. 56 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.», та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн., з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог.

Відповідачем при поданні апеляційної скарги не сплачено судовий збір.

Відповідачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судових витрат з посиланням на ст.ст.2, 21, 23 Бюджетного кодексу України, п. 12 Типового Положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації та рішення ХІХ сесії V скликання Шостинської міської ради від 20.01.2009 року. Відповідач вказує, що на рахунках, відкритих для управління праці та соціального захисту населення в органах казначейства акумулюються лише кошти, які носять характер цільових виплат, при цьому такі видатки, як сплата судового збору в кошторисі управління відсутні, а нецільове використання бюджетних коштів, які знаходяться на рахунках управління, караються законом.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши доводи заявленого клопотання, приходить до висновку, що вимоги про звільнення від сплати судових витрат не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведена стаття встановлює можливість полегшення судом тягаря судових витрат для сторін з низьким рівнем достатку або відсутності коштів для оплати останніх. Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан сторони. Сторона, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду документи, які свідчили би про поганий майновий стан, відсутність достатніх коштів на рахунках для оплати судових витрат чи докази їх заблокування внаслідок арешту тощо.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем таких документів суду апеляційної інстанції не надано. При цьому витяг з додатку рішення ХІХ сесії V скликання Шосткинської міської ради від 20.01.2009 року та кошторис на 2009 рік не можуть бути визнані судом, як обґрунтовані докази скрутного матеріального становища або відсутності коштів на оплату судових витрат, оскільки з кошторису та витягу з рішення не вбачається відсутності коштів на рахунках управління.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги та пенсії, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій, тобто наведена норма стосується лише справ, де позивачами виступають органи соціального страхування та органи соціального забезпечення з вимогами про стягнення до фізичних осіб. Отже, по вказаній справі Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки має статус відповідача по справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. “3”ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області задовольнити частково.

Постанову Шосткинський міськрайонний суд Сумської області від 26.08.2009р. по справі№2-а-2312/09/1819 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст.. 56 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.», та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн., прийнявши нову постанову, якою в задоволенні зазначеної частини позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 26.08.2009 року по справі № 2-а-2312/09/1819 залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шосткінської міської ради до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В.

Катунов В.В.


Повний текст постанови виготовлений 12.04.2010 р.


ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.