Постанова № 9815418, 19.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 р. Справа № 2-а-738/09/1810 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

Суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 13.05.2009р. по справі№2-а-738/09/1810

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації

про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

20.02.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- відновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача з приводу невиплати в повному обсязі щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”;

- визнати неправомірними дії відповідача, щодо невиплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році у розмірі меншому, ніж це визначено в ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, тобто в розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачувалася їй, починаючи з квітня 2008 року по грудень 2008 року включно;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати їй щомісячну грошову допомогу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, починаючи з січня 2009 року по лютий 2011 року у розмірі, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років..

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 13.05.2009 позовні вимоги задоволено. Визнано рішення Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 сум грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі меншому, ніж передбачено ч.1 с. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” в редакції станом на 9 липня 2007 року протиправними. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” в редакції станом на 9 липня 2007 року в розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з квітня 2008 року.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 75, 85, 95 Конституції України, ст.ст. 21,22,23, 30, 87 Бюджетного кодексу України, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці допомогу по догляду за дитиною в розмірі, передбаченому Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №13 від 11.01.2007 р. (а.с. 9) Отже, позивач є особою, застрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»статтю 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»виключено.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Вказаний закон набув чинності з 1 січня 2008 р.

Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»набули як застраховані так і незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»визнано неконституційним не було.

Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції закону від 28.12.2007 р., правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяло.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.12.2007 р. N 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України, з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI набула чинності ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»в редакції закону, що діяла до 01.01.2008 р.

Таким чином, позивач будучі застрахованою особою починаючи з 22 травня 2008 р. мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», але ж обов»язок щодо сплати такої допомоги покладений ст. 50 вказаного Закону на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, відповідач правильно керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Між тим, у п. 2 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначено, що розділ II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»діє по 31 грудня 2008 р..

Таким чином, починаючи з 1 січня 2009 р. пункт 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», яким внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»втратив свою чинність.

Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»набули тільки незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач є застрахованою особою, в зв»язку з чим з 01 січня 2009 року у неї припинилося право на отримання допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Таким чином, з 01 січня 2009 року позивачка мала право на отримання допомоги за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми»від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які по різному визначали компетенції певних державних органів по встановленню розміру допомоги по догляду за дитиною.

При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про небгрунтованість вимог позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за 2009 рік, оскільки позивачу була виплачена така допомога відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», який був прийнятий пізніше Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

За таких обставин, відповідач, здійснивши у 2009 р., виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобовязання його здійснити перерахунок та виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008-2009 р.р. відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”,

Крім того, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо зобовязання відповідача в подальшому по лютий 2011 року нараховувати та виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

На момент звернення до суду зазначена допомога нарахована та виплачена не була, тому позивач не мала підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому її законні права та інтереси.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині, немає.

Отже, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 89, 160, 195, п.3 ст.198, 200, ч.ч. 1, 4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 13.05.2009р. по справі№2-а-738/09/1810 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги - відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 26.04.2010 р.