Рішення № 98150754, 07.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16443/19

Провадження № 2/755/214/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такою, що втратила право користування майном, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, АТ «Укрсоцбанк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати відповідачів такими, що втратили право користування трикімнатною квартирою, загальною площею 56,90 кв.м, житловою площею 41,10 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Укрсоцбанк» було оформлено право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 56,90 кв.м, житловою площею 41,10 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 . Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки від 05.05.2008 р., яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2019 р. № 153538150 право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за позивачем, який таким чином є законним власником квартири. Втративши право власності на квартиру, відповідач, ОСОБА_1 , втратив право користування нею. Згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні у зазначеній квартирі - власником якої є АТ «Укрсоцбанк», зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З метою досудового врегулювання спору АТ «Укрсоцбанк» звертався до відповідачів з вимогою звільнити зазначене житлове приміщення добровільно, однак, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, відповідачі продовжує користуватися нею та відмовляються добровільно виселятися. Дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном. Відповідачі незаконно займає та проживає в квартирі без будь-яких правових підстав.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2019 року відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такою, що втратила право користування майном, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами, що були направлені за адресою реєстрації відповідачів, останні не отримали, а конверт зі вказаними документами повернувся до суду з відміткою поштового відділення «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

30.07.2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі за позовом Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такою, що втратила право користування майном, правонаступника позивача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

АТ «Альфа-Банк» вказану ухвалу суду від 30.07.2020 року отримано 07.09.2020 року.

Відповідачами до суду відзиву на позовну заяву подано не було, позивачем додаткових пояснень також до суду подано не було.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 05.05.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено Іпотечний договір № 04/І-262, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 4244, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 яка належала Іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 1.5.8 Іпотечного договору № 04/І-262 від 05.05.2008 року предмет іпотеки належить на праві приватної власності Іпотекодавцю, що підтверджується договором купівлі-продажу Предмету іпотеки, укладеного 30.11.1990 року між Іпотекодавцем та ОСОБА_3 , посвідченого Шапченко М.І., Державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори 30.11.1990 року, зареєстрованого в реєстрі за номером № 2-8796, що зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна 14.01.1991 року в реєстровій книзі за реєстровим № 31035.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 153838150 від 24.01.2019 року, державним реєстратором Алієвим Гусєйном Азіз Огли Комунального підприємства «Світоч» м. Києва винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45203911 від 24.01.2019 р., відповідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, дата державної реєстрації 22.01.2019 р., номер запису про право власності 29994917; підстава виникнення права власності: доказ вручення (розписка), серія та номер: 6431, виданий 10.10.2018, видавник: відправлення спецзв`язку; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: 13.3-03/96-8874, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; Договір кредиту, серія та номер: 380/1235/08-Пі, виданий 05.05.2018, видавник АКБ СР «Укрсоцбанк; Іпотечний договір, серія та номер: 04/І-262, виданий 05.05.2008, видавник АКБ СР «Укрсоцбанк».

У своїй вимозі від 19.09.2019 року вих. 2303 АТ «Укрсоцбанк» повідомляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про задоволення Банком, у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов іпотечного договору № 04/І-262 від 05.05.2008 року, та, як законний власник, відповідно до ст. 391 ЦК України, вимагає добровільно звільнити всіма мешканцями вказане житлове приміщення, зі зняттям всіх мешканців житла з реєстраційного обліку, та звільнити помешкання від їх особистих речей. У випадку невиконання вимоги добровільно, Банк звернеться до суду та органів державної виконавчої служби для здійснення примусового виселення.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що 03 грудня 2019 року внесено запис № 10681120104002827 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код юридичної особи 00039019. При цьому, правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Положеннями ст. 47 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

За приписами ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормою ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що спірна квартира не була придбана відповідачем, ОСОБА_1 , за кредитні кошти.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, особам яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 Житлового кодексу УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст. 109 ЖК УРСР.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц.

При вирішенні спору суд також враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 761/22755/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 666/2571/15-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, відповідно яких придбання квартири повністю або частково не за кредитні кошти виключає можливість виселення відповідачів без надання їм житлового приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до Витягу з Реєстру територіального громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 21.02.2019 № 2700224 та за відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 18.10.2019 року відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідно з 23.04.1991 року та 09.04.2011 року, тому, враховуючи вищенаведені обставини, мають право користуватися спірним житлом за місцем свого проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин суд доходить висновку про відсутність підстав вважати квартиру АДРЕСА_1 придбаною за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, а відтак, не можна вважати відповідачів такими, що втратили право користування вказаною квартирою, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.

За правилами частин 2, 5 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Позовні вимоги у частині зняття відповідачів з реєстраційного обліку є взаємопов`язаними із вимогами про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом, у зв`язку з чим також задоволенню не підлягають. До того ж, за приписами норми ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За вимогами частини 1ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, у позові правонаступника Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такою, що втратила право користування майном, слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 47 Конституції України, ст.ст. 317, 391 Цивільного кодексу України, ст. 109 Житлового кодексу УРСР, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У позові Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100), до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) про зняття з реєстраційного обліку та визнання такою, що втратила право користування майном - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: