Постанова № 9812360, 25.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р. Справа № 2-а-37627/09/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представника позивача Грайворонський І.В.

представників відповідача Зінченко І.В., Буряківський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 року по справі № 2-а-37627/09/2070

за позовом ТОВ «НАВС»

до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "НАВС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після доповнення позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № 00004422323/0 від 30.03.09 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 25331,0 грн.; скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000452303/0 від 30.03.09 р. в частині сплати в бюджет суми ПДВ у розмірі 16693,0 грн. та сплати штрафних санкцій, нарахованих на суму 19949,0 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000501720/0 від 30.03.09 р., яким визначений обов'язок перерахувати до бюджету суму у розмірі 494,00 грн.; визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова щодо накладення обтяження у вигляді податкової застави на всі активи ТОВ "НАВС" з дня винесення такого рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.09 р. по справі № 2-а-37627/09/2070 був задоволений в повному обсязі: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 30.03.09 р. № 000044232/0 про нарахування податкового зобов'язання в сумі 25331,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4222,0 грн.; № 0000452303/0 про нарахування податкового зобов'язання в сумі 29924,0 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9975,0 грн.; № 0000501720/0 про нарахування податкового зобов'язання в сумі 494,0 грн., визнане незаконним та скасоване рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо накладання обтяження у вигляді податкової застави на всі активи ТОВ "НАВС" з дня винесення такого рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "НАВС" 3,40 грн. судових витрат - сплаченої суми судового збору.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.09 р. по справі № 2-а-37627/09/2070 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не надана вірна правова оцінка обставинам справи та неправильно застосовані приписи законів України «Про ПДВ», «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок з доходів фізичних осіб».

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було зясовано, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 481/23-304/35245740 від 17.03.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.07 р. по 30.09.08 р.

При проведенні вказаної перевірки були виявлені порушення підприємством вимог п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані з віднесенням до складу валових витрат витрати по капітальному ремонту орендованих основних фондів 1 групи, в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2008 р. у сумі 21109,0 грн.

За твердженням перевіряючих виявлені порушення обумовлені тим, що в укладеному позивачем з ТОВ «Євро-Сервіс +»договорі № 01/11-А-1 від 01.11.07 р. про тимчасове користування приміщенням площею 4598,9 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327, передбачено, що орендар, тобто ТОВ «НАВС», в орендованому приміщення здійснює поточний ремонт. Але згідно актів виконаних робіт, наданих до перевірки, підприємство здійснювало не поточні ремонти, а капітальний ремонт. Крім того, згідно актів приймання - передавання, орендодавцем зазначено належне становище основних фондів.

Оскільки договором не передбачено проведення орендарем капітального ремонту, перевіряючими зроблений висновок про безпідставне включення до валових витрат вартість проведеного капітального ремонту.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що твердження відповідача про неможливість проведення орендарем капітального ремонту є безпідставним, оскільки в п. 7.2 вказаного договору сторони узгодили, що орендар має право проводити не тільки поточний ремонт, а і капітальний ремонт та поліпшення обєкту оренди.

Проте колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідно п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.00 р. (реєстрація в міністерстві юстиції України від 18.05.00 р. № 288/4509) первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. А в п. 15 встановлено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

При цьому для визначення направленості віднесення витрат щодо ремонту основних засобів слід керуватися також Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.03 р.

Вказані Рекомендація передбачають, що приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. При цьому рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкту основних засобів і списанням заміненого об'єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Також в цьому документі встановлено, що витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, керівником підприємства позивача з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат не приймалося.

Також ні в договорі оренди, ні в акті прийняття-передачі орендованих приміщень не передбачалося зобов'язання (необхідність) позивача здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

В наданому позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції копії договору підряду № 02/06-рем від 02.06.08 р. предметом договору є ремонт торгових, складських, офісних площ та благоустрій території. В локальних кошторисах на обладнання навісу та стелажів включені загально ремонтні роботи і відомостей про те, що у приміщенні площею 4598,9 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327, була збільшила виробнича потужність або збільшена кількість місць (площа) будівлі.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів дійшла до висновку, що понесені витрати на ремонт та благоустрій приміщення площею 4598,9 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327, не підпадають під ознаки капітальних інвестицій витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, а тому не можуть відноситися на збільшення балансової вартості основних засобів, а саме, приміщення площею 4598,9 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327.

Крім того, колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в наданому до матеріалів справи договору оренди № 01/11-А-1 від 01.11.07 р. його предметом вказане лише приміщення площею 4598,9 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327 і будь-яких відомостей про те, що там розташований супермаркет «Рим»даний договір не містить. Такі ж відомості відсутні і в договорі підряду № 02/06-рем від 02.06.08 р.

Проте представником позивача до суду апеляційної інстанції в обґрунтування проведення ремонту за договором № 02/06-рем від 02.06.08 р. надані документи (договірна ціна № (б/н), довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2008 р., акти № 1, № 2 та № 3 прийняття виконаних робіт за серпень 2008 р.), в яких обєктом робіт вказаний супермаркет «Рим».

Оскільки позивачем не надані докази того, що супермаркет «Рим»є його власністю або переданий йому за договором оренди, то твердження позивача про те, що понесені витрати збільшили балансову вартість цього обєкту є безпідставними, оскільки чинне законодавство виключно власнику або уповноваженому користувачу надає право формувати валові витрати, амортизаційні відрахування або визначення балансової вартості основних засобів. Таким чином, вищевказані документи про ремонту супермаркету «Рим»не можуть вважатися належними та допустимими доказами здійснення позивачем операцій з ТОВ «РБК «Вертикаль»в межах власної господарської діяльності.

Також позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції наданий договір підряду № 03/04-Б від 03.04.08 р., укладений ним з ТОВ «Торгова фірма «Словянка», предметом якого є ремонт торгівельних та офісних приміщень за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327.

Як вбачається з вказаного договору та доданих до нього документів (договірна ціна № (б/н), локальні кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень та травень 2008 р., акти прийняття-передачі виконаних підрядних робіт за квітень та травень 2008 р.), визначені в них роботи є загально-ремонтними і не збільшують балансову вартість основних засобів. Правове обґрунтування даних висновків викладені вище.

Оскільки понесені витрати на ремонт приміщення не підлягають амортизації, то висновки відповідача про те, що суми амортизаційних відрахувань не могли зменшувати базу оподаткування податком на прибуток є правомірними.

Встановлені колегією суддів обставини спростовують висновки суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача в цій частині.

В наданому до матеріалів справи податковому повідомленні-рішенні № 0000452303/0 від 30.03.09 р. вказано, що воно прийняте у звязку з виявленими порушеннями з боку платника податку вимог п. 7.2.3 та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязані з завищення податкового кредиту у сумі 19949,0 грн., в т.ч. за червень 2008 р. в сумі 14788,0 грн., за липень 2008 р. в сумі 793,0 грн., за серпень 2008 р. в сумі 3546,0 грн., за вересень 2008 р. в сумі 822,0 грн. Дані порушення були виявлені на підставі бухгалтерських рахунки 644 «Податковий кредит», 631 «розрахунки з постачальниками», актів виконаних робіт, податкових накладних.

Як наполягає відповідач, порушення обумовлені тим, що при опрацюванні додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту»до декларації ТОВ «НАВС»з ПДВ за червень 2008 р. були встановлені розбіжності при співставленні суми податкового кредиту підприємства з сумою податкових зобов'язань контрагента ТОВ СП «ІБОЯ».

Згідно наданих реєстрів податкових накладних податкові накладні № 294о та № 419о, отримані від ТОВ СП «ІБОЯ»у березні 2008 р., враховані ТОВ «НАВС»у склад податкового кредиту у червні 2008 р. Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними у розмірі 4217,21 грн. та 1030,66 грн. відповідно, включено до податкового кредиту відповідного періоду, але згідно даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за березень 2008 р. встановлено розбіжності між відображеними показниками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, тобто сума податкового кредиту, яка заявлена ТОВ «НАВС»не відповідає сумі податкового зобов'язання ТОВ СП «ІБОЯ»у відповідному періоді.

Аналогічні порушення виявлені і по операціям з ТОВ «Атлант Холдінг»на суму 1113,6 грн. Згідно наданих реєстрів податкова накладна № 1518, отримана від ТОВ «Атлант Холдінг»у червні 2008 р., врахована ТОВ «НАВС»у складі податкового кредиту у липні 2008 р., податкова накладна № 1859, отримана у червні 2008 р., врахована у складі податкового кредиту у серпні 2008 р. Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними у розмірі 792,66 грн. та 1113,60 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку № 5 та даним декларацій з ПДВ за липень та серпень 2008 р., але згідно даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за червень 2008 р. встановлено розбіжності між відображеними показниками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, тобто сума податкового кредиту, яка заявлена ТОВ «НАВС»не відповідає сумі податкового зобов'язання ТОВ «Атлант Холдінг»у відповідному періоді. Також позивачем згідно наданих реєстрів податкові накладні № 412948 та № 413026, отримані від ТОВ ТВКФ «Планета-Сервіс К»у ліпні 2008 р., враховані у складі податкового кредиту у вересні 2008 р. Податкова накладна № 02998, отримана позивачем від ТОВ «Ньювел»у червні 2008 р., врахована у складі податкового кредиту у липні 2008 р., а № NW-03276, отримана у червні, включена в обрахування податкового кредиту за серпень 2008 р.

Отримані у червні 2008 р. від ПФ «ТД Спецметал»податкові накладні № 485, № 557 та № 613 були враховані до податкового кредиту за серпень 2008 р. Податкова накладна № 0507-05, отримана позивачем від ТОВ «Будпартнер ЦСТ»у червні 2008 р., була включена до податкового кредиту за липень 2008 р., а отримані у червні 2008 р. податкові накладні № 0613-05 та № 0614-01 були включені до податкового кредиту за серпень 2008 р.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що ним було встановлено, що податкова накладна № 1518 від 02.06.08 р. з ПДВ у розмірі 792,66 грн. виписана контрагентом ТОВ «Атлант Холдінг»помилково і замість неї надана виправлена податкова накладна № 1507 від 30.05.08 p., що підтверджується копією податкової накладної № 1507 від 30.05.08 р. та актом приймання-передачі до видаткової накладної № AO - 0001525 від 30.05.08 p. (арк. справи 143), які додані до матеріалів справи.

Іншого обґрунтування щодо визнання правомірним формування податкового кредиту по операціям з ТОВ СП «ІБОЯ», ТОВ ТВКФ «Планета-Сервіс К», ПФ «ТД Спецметал», ТОВ «Будпартнер ЦСТ»в постанові суду першої інстанції не наведено, що суперечить приписам п. 3 ст. 159 КАС України.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). В свою чергу відповідно п. 7.3.1 вказаної норми датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В п. 7.2.6 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Законодавець також передбачив (п. 7.4.1 ст. 7), що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведених норм випливає, що право формування податкового кредиту по ПДВ повязано з відповідним податковим періодом, на який відповідно п. 7.5.1 ст. 7 припадає дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач ні в позові, ні в запереченнях на апеляційну скаргу не спростовує того, що ним вище перелічені податкові накладні були включені в інші податкові періоди, пізніше, ніж дата їх отримання, яка є першою подією для розрахунку податкового кредиту, що суперечить положенням вищенаведених норм Закону України «Про ПДВ». Доказів того, що податкові накладні з якихось підстав позивачем по даті їх виписки не отримувалися і що він звертався до органу ДПС з відповідною заявою про включення в обрахування податкового кредиту сум ПДВ у звязку з відмову продавців видати належним чином оформлені податкові накладні.

Це стосується також твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції щодо того, що податкова накладна № 1518 від 02.06.08 р. з ПДВ у розмірі 792,66 грн. була виписана контрагентом ТОВ «Атлант Холдінг» помилково і замість неї надана виправлена податкова накладна № 1507 від 30.05.08 p., оскільки доказів того, що податкова накладна № 1518 від 02.06.08 р. була анульована та виключена з реєстру, що позивач звертався до продавця з вимогою про заміну податкової накладної з викладенням претензій до оформлення цього документу.

Жодних доказів помилковості виписки податкової накладної, за якими суд першої інстанції міг би встановити ці обставини, до матеріалів справи не надано. Крім того, доказом цього не може вважатися акт приймання-передачі до видаткової накладної № AO - 0001525 від 30.05.08 p., як на це послався суд першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції зробив висновки в цій частині без дослідження всіх належних та допустимих доказів.

Виправлення помилок або проведення відповідних коригувань податкових зобовязань та податкового кредиту має відбуватися з дотриманням приписів п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що позивачем не було виконане.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, висновки суду першої інстанції стосовно правомірності вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452303/0 від 30.03.09 р. в частині сплати в бюджет суми ПДВ у розмірі 16693,0 грн. та сплати штрафних санкцій, нарахованих на суму 19949,0 грн. є безпідставними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За результатами перевірки правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб за період з 05.07.2007 р. по 30.09.2008 р. встановлено його неутримання, не нарахування та неперерахування до бюджету у повному обсязі сум податку з доходів фізичних осіб при сплаті фізичним особам доходів за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 р. у загальній сумі 247,00 грн. Так у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2008 року при утриманні податку з доходів фізичних осіб, нарахованих у вигляді заробітної плати, надавалась податкова соціальна пільга працівнику підприємства, який є фізичною особою - підприємцем в перевіреному періоді, працедавець і такі платники податку не є пов'язаними особами. Зазначене порушення призвело до неутримання, не нарахування, та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у повному обсязі по 1 особовому рахунку в 6-ти випадках. За актом перевірки платнику податків донараховано податку у сумі 247,0 грн.

Також ТОВ «НАВС»не нарахований та не утриманий з платників податку штраф у розмірі 100 % від суму недоплати податку з доходів фізичних осіб. Зазначене порушення призвело до неутримання, не нарахування, та неперерахування до бюджету штрафу у повному обсязі по 2 особовим рахункам. За актом перевірки платнику податків донараховано штраф у сумі 247,0 грн. При перевірці використовувались наступні документи: головні книги, відомості синтетичного та аналітичного обліку по рахунках 641, 661, 372 за 2007 р., 2008 р., відомості із нарахування заробітної плати, касові книги, первинні документи по банку та додатки до них, заяви працівників, що надають право на користування соціальними пільгами при утриманні з них податку з доходів фізичних осіб та документи до них, накази по кадрам, тощо.

Оскільки в даному випадку позивач має статус податкового агента, то саме він є відповідальним за повноту та своєчасність перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а тому відповідачем був зроблений висновок про те, що підприємством порушені вимоги п. 6.3.3, п. 6.3.4 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що ним було встановлено, що співробітник ТОВ "НАВС" ОСОБА_1 подав заяву про застосування до нарахованого йому доходу податкову соціальну пільгу у розмірі, визначеному п. 6.1.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в якій вказав, що станом на 04.02.08 р. він не є суб'єктом підприємницької діяльності і про всі зміни, що стосуються цього питання, ОСОБА_1 зобов'язався повідомити інспектора відділу кадрів ТОВ "НАВС" у триденний строк.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що підприємство не знало та не могло знати про ведення гр. ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а тому не може нести відповідальність за його умисні дії. Дані пояснення були прийняті судом першої інстанції як належний та допустимий доказ.

Відповідно п. 6.3.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також від іншої незалежної трудової діяльності. Якщо податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

В акті перевірки зафіксовано, що ОСОБА_1 отримував податкову соціальну пільгу, будучи фізичною особою - підприємцем, що призвело до порушення п. 6.3.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

В постанові суду першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення вказано, що податкове повідомлення-рішення № 0000501720/0 від 30.03.09 р. про стягнення податкового боргу у розмірі 494,0 грн. винесене безпідставно, оскільки факт зайняття ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю не підтверджений належними доказами по справі.

Проте відповідно положенням п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), а тому будь-які порушення при нарахуванні та перерахуванні податку, в т.ч. безпідставне надання працівнику підприємства соціальної пільги, передбачає відповідальність у встановленому законодавством порядку, а тому висновки відповідача про порушення підприємством вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є правомірними, а прийняте податкове повідомлення-рішення є законним.

Судом першої інстанції було встановлено, що 13.04.09 р. позивачем від ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова отримано податкову вимогу № 1/253 від 13.04.09 р. про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у розмірі 494,0 грн. (арк. справи 90) та 21.04.09 р. було накладено обтяження у вигляді податкової застави на всі активи ТОВ "НАВС", що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (арк. справи 89).

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на положення п. 1.17 ст. 1, п. 5.4 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і прийшов до висновку про те, що накладання обтяження у вигляді податкової застави є незаконним, оскільки сума податкового зобовязання є неузгодженою.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в постанові суду першої інстанції відсутнє правове обґрунтування судового рішення в цій частині, тоді як відповідно приписам п. 6.2.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. При цьому відповідно приписам п. 6.2.3 вказаної норми перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Граничний строк сплати податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 494,0 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000501720/0 від 30.03.09 р., наставав через 10 днів від дня отримання даного податкового повідомлення-рішення. Позивач ні в позові, ні в подальших поясненнях та запереченнях не спростовує того, що податкове повідомлення-рішення № 0000501720/0 від 30.03.09 р. ним було отримано пізніше 03.04.09 р., а тому відповідач при формуванні та направленні першої податкової вимоги діяв в межах повноважень та в порядку, встановленому законодавством.

Також слід відмітити, що відповідно приписам п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Таким чином, реєструючи податкову заставу, відповідач діяв в порядку, встановленому наведеною нормою.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.09 р. по справі № 2-а-37627/09/2070 була прийнята з порушенням норм матеріального права та без врахування всіх фактичних обставин, тобто з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 року по справі № 2-а-37627/09/2070 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 року по справі № 2-а-37627/09/2070 за позовом ТОВ «НАВС»до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ "НАВС" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № 00004422323/0 від 30.03.09 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 25331,0 грн.; скасування частково податкового повідомлення-рішення № 0000452303/0 від 30.03.09 р. в частині сплати в бюджет суми ПДВ у розмірі 16693,0 грн. та сплати штрафних санкцій, нарахованих на суму 19949,0 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення № 0000501720/0 від 30.03.09 р., яким визначений обов'язок перерахувати до бюджету суму у розмірі 494,00 грн.; визнання незаконним та скасування рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова щодо накладення обтяження у вигляді податкової застави на всі активи ТОВ "НАВС" з дня винесення такого рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст постанови виготовлений 30.03.2010 р.