Рішення № 98115678, 05.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2548/21

05 липня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2300 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини А2300, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А2300 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 30.03.2016 та 16.05.2019 відповідно;

зобов`язати військову частину А2300 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 30.03.2016 та 16.05.2019 відповідно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що відповідач протиправно не виплатив позивачу при звільненні компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду 01.06.2021 відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні. Звертає увагу суду на те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпустки як учасникам бойових дій. Оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати припинено, то компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачується. Також, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, адже звернувся до суду з даною позовною заявою 06.05.2021, хоча про порушення свої прав дізнався на час звільнення із військової служби та виключення із всіх видів забезпечення та списків особового складу - 16.05.2019.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із позовом суд зазначає наступне.

Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України, відповідно до якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, суд зазначає, що в Кодексі адміністративного судочинства України відсутні норми, які б визначали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

При цьому, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Разом з цим суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі від 15 жовтня 2013 року за №9-рп/2013(справа №1-13/2013) Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, позивач звернувся до суду без пропуску строку на його звернення.

Від представника позивача на адресу суду 01.06.2021 надійшли відповідь на відзив, в якій він підтримав висловлену у позовній заяві позицію.

Представник відповідача подав 07.06.2021 заперечення на відповідь на відзив, в якій вказав, що по задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

17 грудня 2015 року ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_1 , яким позивачу надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (аркуш справи 17).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивача звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки №20 від 14.01.2021 під час проходження військової служби у Військовій частині А2300 позивачу додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки не використана, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачувалася.

Вважаючи безпідставною невиплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, позивач звернувся з позовом до суду.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 16.05.2019 року ухвалено рішення у зразковій адміністративній справі №620/4218/18 (№Пз/9901/4/19), відповідно до якого адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1815 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Дане рішення залишено без змін та набрало законної сили згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року.

Так, у згаданому рішенні суд дійшов висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 по 2019 роки.

Ознаки типової справи:

позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;

відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпеченні;

підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України «Про відпустки», статті 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стаття 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм. Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.

Оскільки, дана адміністративна справа повністю відповідає ознакам типової справи, суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі №620/4218/18 (№Пз/9901/4/19), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Позивач зазначає періодом виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з період з 2015 по 2019 роки (період проходження військової служби).

Разом із тим, як підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 статус учасника бойових дій позивач отримав 17.12.2015.

Беручи до уваги, що право на вказану відпустку особа набуває лише після офіційного підтвердження відповідного статусу учасника бойових дій під час проходження військової служби в особливий період, право на додаткову відпустку позивач набув саме 17.12.2015 - з моменту видачі відповідного посвідчення учасника бойових дій.

Таким, чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А2300 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 17.12.2015 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

зобов`язати військову частину А2300 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 17.12.2015 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відповідно до частини першої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб, викладений у рішенні від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі №620/4218/18.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2300 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 по 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати військову частину А2300 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 по 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В задоволенні вимог про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період до 17.12.2015, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Військова частина А 2300 Міністерства оборони України (місцезнаходження: вул. Суворова, 15, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300; код ЄДРПОУ: 26614811).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.