Рішення № 98115677, 04.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2473/21

04 червня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шумської міської ради, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії VIII скликання Шумської міської ради Тернопільської області від 23 березня 2021 року №919 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Шумську міську раду Тернопільської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га за кадастровим номером 6125884400:04:001:0141 для ведення особистого селянського господарства, що розташоване у с. Мирове Шумського району Тернопільської області, та передачу вказаної земельної ділянки у власність позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, 25 травня 2020 року, звернувся до Шумської міської ради із заявою про надання мені дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мирове Шумського району Тернопільської області.

Рішенням сесії Шумської міської ради № 4218 від 28 травня 2020 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення - землі запасу, розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області з подальшою передачею у власність.

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шумської міської ради із заявою про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, за результатами розгляду цієї заяви 23 березня 2021 року сесією Шумської міської ради прийнято рішення № 919, згідно з яким сесією відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6125884400:04:001:0141 площею 2,0 га, розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області.

Позивач не погоджується з вказаними рішенням відповідача, вважає, що такі є протиправними та підлягають скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 05.05.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

01.06.2021 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що заяву ОСОБА_1 від 23.12.2020 № 12.02.05/3777 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га, кадастровий номер 6125884400:04:001:0141 за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області було розглянуто 23 березня 2021 року на черговій сесії міської ради та прийнято рішення № 919 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », оскільки вказана земельна ділянка відведена з пасовищ та на даний час даний масив використовується мешканцями села, які мають у власності велику рогату худобу для її випасання, тобто як громадське пасовище.

Відповідач зазначає, що за приписами пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданій громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за подальшою передачею її у власність, а не в оренду.

Отже, відповідач переконаний, що діяв в межах чинного законодавства та прийняв правомірне рішення щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 позаяк дана ділянка відведена для пасовищ загального користування.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шумської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мирове Шумського району Тернопільської області (арк. справи 17).

До заяви позивач додав викопіювання з планово-картографічних матеріалів (Публічної кадастрової карти) щодо бажаного місця розташування означеної земельної ділянки (арк. справи 18).

28 травня 2020 року Рішенням сесії Шумської міської ради № 4218 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення - землі запасу, розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області з подальшою передачею у власність (арк. справи 19-20).

На підставі вказаного рішення землевпорядною організацією Приватним підприємством «Шумськгеопроект» за замовленням ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (арк. справи 27-41).

18 грудня 2020 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки погоджено без зауважень експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до висновку № 29815/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (арк. справи 42)

22 грудня 2020 року провезена державна реєстрація виділеної мені земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номеру: 6125884400:04:001:0141, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 грудня 2020 року (арк. справи 21-23).

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шумської міської ради із заявою про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (арк. справи.

23 березня 2021 року сесією Шумської міської ради прийнято рішення № 919, згідно з яким сесією відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6125884400:04:001:0141 площею 2,0 га, розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області, оскільки вказана земельна ділянка відведена з пасовищ (арк. справи 14).

Вважаючи рішення Шумської міської ради прийнято рішення № 919 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельний кодекс України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами другою та третьою статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Пунктом «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що рішенням сесії Шумської міської ради № 4218 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення - землі запасу, розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області з подальшою передачею у власність

Так, між позивачем та приватним підприємством «Шумськгеопроект» укладено договір №566 від 09.12.2020 на підставі якого виготовлено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, за адресою с. Мирове Шумського району Тернопільської області».

Верховний Суд у своєму рішенні від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а зазначив, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Питання погодження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність регламентовані статтями 118, 186-1 Земельного кодексу України.

Частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, наявність погодженого у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою є підставою для його затвердження та прийняття рішення про передачу у власність.

Частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України встановлені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, зокрема, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При цьому розробник подає на погодження оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до органу, визначеного в частині першій цієї статті, саме за місцем розташування земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки погоджено без зауважень експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до висновку № 29815/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.02.2019 у справі №808/3081/17 дійшов наступного правового висновку:

«Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України слідує, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту».

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 23.04.2019 у справі №818/965/18, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність рішення Шумської міської ради Тернопільської області «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » №919 від 23 березня 2021 року та про наявність підстав для його скасування.

Разом з тим, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 КАС України суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Шумської міської ради Тернопільської області «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » №919 від 23 березня 2021 року та зобов`язання Шумську міську раду Тернопільської області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 23.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6125884400:04:001:0141 площею 2,0 га розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області та передачу її у власність, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду, та вирішується на його розсуд.

Таким чином, процесуальні дії, визначені статтею 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак на момент розгляду цієї справи відсутні докази ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права позивача, а саме не виконання рішення суду, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю шляхом подання у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

З урахуванням задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума витрат зі сплати судового збору розмірі 908 гривень 00 коп., сплаченого згідно квитанції №89 від 27.04.2021 (арк. справи 8).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шумської міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради Тернопільської області «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » №919 від 23 березня 2021 року.

Зобов`язати Шумську міську раду Тернопільської області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 23.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6125884400:04:001:0141 площею 2,0 га розташованої в с. Мирове Шумського району Тернопільської області та передачу її у власність, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривні 00 коп., сплаченого згідно квитанції №89 від 27.04.2021 судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 червня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Шумська міська рада (місцезнаходження: вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область, 47101, код ЄДРПОУ: 04396259).

Головуючий суддя Мірінович У.А.