Ухвала суду № 9811260, 01.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/153-А Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"01" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 25.05.2006 у справі за адміністративним позовом ВАТ «Концерн Фреш АП» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31.03.2006 позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28.03.2006 № 0000352390/3 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 346000 грн., застосованих штрафних (фінансових) санкції в розмірі 173000 грн., всього в розмірі 519000 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 25.05.2006 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта перевірки від 06.09.2005 № 1079/23-805/00204429 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства «Концерн «ФРЕШ АП» за період з 01.04.2002 по 31.12.2004», яким встановлено наступне.

Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено ПДВ, отриманий у вартості права на використання товарних знаків (за договорами з контрагентами ПП «Яньло та ПП «Аліса»), зокрема, у вересні 2003 року в сумі 58000 грн. (товарний знак «Тіmlight»), у листопаді 2003 року в сумі 67000 грн. (товарний знак «Fest»), у травні 2004 року в сумі 60000 грн. (товарний знак «УТИ-УТИ»), у липні 2004 року в сумі 65000 грн. (товарний знак «Сила природи»), у вересні 2004 року в сумі 55000 грн. (товарний знак «НЕRВАVІТ»), у грудні 2004 року в сумі 41000 грн. (товарний знак «Ргоmіsе mе smilе»). Відповідач в акті перевірки зазначає, що в податкових накладних в якості опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) зазначена «торгова марка», в той час коли у відповідності до договорів позивач отримав право на використання товарних знаків, а не сам товарний знак. У зв'язку з цим відповідач робить висновок про відсутність податкових накладних на отримання права користування товарним знаком та зазначає, що віднесення до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ у зазначені періоди та у зазначених розмірах суперечить вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, апелянтом зазначено, що контрагенти позивача, які надавали ВАТ «Концерн Фреш Ап» право на використання відповідних товарних знаків, самі не є власниками цих знаків (з урахуванням зокрема відомостей, наданих Державним департаментом інтелектуальної власності в листі від 23.08.2005 № 16-10/3894 а. с. 36).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а позовні вимоги правомірними.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (в редакції, чинній на момент формування податкового кредиту позивачем), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Валові витрати виробництва у відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) складаються із суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання підлягають амортизації.

Згідно зі п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під нематеріальним активом слід розуміти об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів інтелектуальної власності належать, окрім іншого, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Із зазначених норм права вбачається, що право на використання торговельної марки є нематеріальним активом, а тому витрати на його придбання відносяться до валових витрат виробництва та підлягають амортизації.

Отже, податок на додану вартість, сплачений при придбанні права на використання торговельної марки, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

У відповідності до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в яких позивачем зазначені всі витрати по сплаті податків за договорами, укладеними з контрагентами позивача, які надавали ВАТ «Концерн Фреш Ап» право на використання відповідних товарних знаків. Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки підприємства, зокрема невірні дані щодо фактично отриманої номенклатури поставки (права чи товару) від постачальника (контрагента позивача), не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів згідно до вимог статті 86 КАС України, оскільки згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

В свою чергу, відповідність сум податку включених до податкового кредиту за перевіряємий період підтверджується їх фактичною сплатою позивачем при виконанні умов договорів, укладених з контрагенти, які надавали ВАТ «Концерн Фреш Ап» право на використання відповідних товарних знаків. З наданих до суду первинних документів ВАТ «Концерн Фреш Ап» вбачається фактичне отримання позивачем прав на використання торгових марок, проведення витрат по оплаті отриманого права на використання торгових марок, проведення витрат по сплаті ПДВ у складі ціни отриманого права, використання торгових марок у господарській діяльності позивача.

Допущена помилка (неточність) в податкових накладних не є підставою вважати їх відсутніми чи недійсними, оскільки чинним законодавством не передбачено таких підстав.

Крім того, є безпідставними посилання відповідача на те, що власником всіх прав інтелектуальної власності на торгівельні знаки «Тіmlight», «Fest», «УТИ-УТИ», «Сила природи» «НЕRВАVІТ» та «Ргоmіsе mе smilе» є ООО «Премиум Премьер» (відомості, надані Державним департаментом інтелектуальної власності в листі від 23.08.2005 № 16-10/3894), оскільки жоден з договорів, укладених позивачем з ПП «Яньло та ПП «Аліса» не визнаний у встановленому законом порядку недійсним. Відповідачем не заперечується й факт реєстрації контрагентів позивача платниками ПДВ на момент складання на адресу позивача вищезазначених податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянт не спростував правомірність позовних вимог та оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 25.05.2006 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2010.