Постанова № 9798487, 07.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/201 (2-а-14741/08) Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Денісов А.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2010 р.

№ 2-а-14741/08

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів:Безименної Н.В.

Данилової М.В.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Дюран» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом приватного підприємства «Дюран» до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними рішень,

В С Т А Н О В И В:

19.12.2008 року ПП «Дюран» звернулося з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.11.2008 року № 0000952350/1 з податку на прибуток на загальну суму 9 412,50 грн. (6 275,00 грн. основного платежу, 3 137,50 грн. штрафні санкції), від 19.11.2008р. № 0000942350/1 з податку на додану вартість на загальну суму 1 128 757,50 грн.. (752 505,00 грн. основного платежу, 376 252,50 грн. штрафні санкції), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року за № 00003472340 на суму 82 459,80 грн. та від 03.09.2008 року за № 00003482340 на суму 850,00 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2009 року в задоволенні позову відмовлено. Суд погодився з висновками ДПІ про порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.1994 року N 334/94 (далі Закон № 334), оскільки відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2005 року, за І півріччя 2005 року, за 3 квартали 2005 року та за 2005 рік розрахунок приросту (убутку) розраховувався як різниця балансової вартості запасів на початок звітного кварталу до балансової вартості на кінець звітного кварталу, хоча початком кожного звітного періоду є початок звітного року, оскільки декларації подаються наростаючим підсумком. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, щодо порушення ПП «Дюран» Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) з тих підстав, що податкові накладні, оформлених від імені ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» (контрагента позивача), не мають юридичної сили. Висновки суду ґрунтуються на тому, що рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 07.07.2006 року по справі № 2-а-468/2006 скасована державна реєстрація ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», визнані недійсними статут ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» з моменту державної реєстрації 25.02.2005 року та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД" № 36107898 з моменту внесення до Реєстру платників податків на додану вартість 10.03.2005 року. Позивач не заперечував факту не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства у сумі 16 491,96 грн., а тому суд погодився з правомірністю застосування п.1 Указу Президента від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі Указ). Позивач також не заперечував порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову. На думку апелянта рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права. Позивач посилається на пропуск ДПІ строків донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2005 року. Апелянт також вважає, що він не може нести відповідальність за незаконні дії своїх контрагентів, оскільки на момент укладення договорів і надання податкових накладних ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» було зареєстроване в установленому порядку і мало свідоцтво платника ПДВ. З приводу порушень у сфері обігу готівки та застосування РРО посилається на пропуск строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст.250 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З 21.07.2008 року по 15.08.2008 року ДПІ у Подільському районі м. Києва провела планову виїзну документальну перевірку ПП «Дюран» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складений акт перевірки № 138/23-504-30058505 від 22.08.2008 року, прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які позивач оскаржив в порядку апеляційного узгодження, передбаченого пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва та ДПА м. Києва винесла податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 року № 0000952350/1 за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18 825,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 року за № 0000942350/1 за платежем податку на додану вартість на загальну суму 1138437, 00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року за № 00003472340 на суму 82459,80 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року за № 00003482340 на суму 850,00 грн.

Розглядаючи вимоги позивача в частині податкового повідомлення-рішення від 19.11.2008 року № 0000952350/1 за платежем податку на прибуток приватних підприємств суд першої інстанції погодився з висновками ДПІ про порушення позивачем вимог п.5.9 ст. 5 Закону № 334 з тих підставу, що відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2005 року, за І півріччя 2005 року, за 3 квартал 2005 року та за 2005 рік розрахунок приросту (убутку) розраховувався як різниця балансової вартості запасів на початок звітного кварталу до балансової вартості на кінець звітного кварталу, хоча початком кожного звітного періоду є початок звітного року, оскільки декларації подаються наростаючим підсумком.

Позивач не заперечує порушення Закону № 334, але посилається на пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказана норма передбачає, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року N 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за N 271/7592, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Податковий орган встановив порушення п.5.9 ст. 5 Закону № 334, відповідно до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Апелянт посилається на те, що визначення податкового зобовязання у звязку з неправильним відображенням приросту/убутку балансової вартості товарів за ІІ квартал 2005 року, складає більше 1095 днів, а тому не беручи до уваги приріст балансової вартості товарів за ІІ квартал 2005 року у розмірі 25100 грн. фактичний приріст балансової вартості товарів у ІІІ кварталі 2005 року склав 25100 грн. (50200 грн. - 25100 грн.).

Вказані доводи є безпідставними, оскільки приріст балансової вартості товарів за ІІІ квартал 2005 року вираховувався із балансової вартості запасів на початок звітного року та на кінець звітного періоду. Балансової вартості запасів ПП «Дюран» на початок звітного року за даними позивача становила 17500 грн., а балансова вартість його запасів на кінець звітного періоду (ІІІ квартал 2005 року) згідно поданої декларації складав 276100 грн. У звязку з неправильним заповненням декларації приріст балансової вартості товарів у ІІІ кварталі 2005 року склав 208400 грн., а повинен складати 258600 грн. (276100 17500 = 258600). Різниця між даними ПП «Дюран» і фактичними даними складає грн (258600 208400 =50200). Різниця у прирості балансової вартості за ІІІ квартал не залежить від даних за ІІ квартал.

Визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у звязку з неправильним визначенням приросту балансової вартості товарів у ІІІ кварталі 2005 року здійснено у межах строків передбачених на пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 року № 0000952350/1 за платежем податок на прибуток приватних підприємств прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглядаючи вимоги позивача в частині податкового повідомлення-рішення від 19.11.2008 року за № 0000942350/1 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1138437, 00 грн., суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, щодо порушення ПП «Дюран» Закону про ПДВ з тих підстав, що податкові накладні, оформлені від імені ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» (контрагента позивача) не мають юридичної сили. Висновки суду ґрунтуються на тому, що рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 07.07.2006 року по справі № 2-а-468/2006 скасована державна реєстрація ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», визнані недійсними статут ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» з моменту реєстрації 25.02.2005 року та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД" № 36107898 з моменту внесення до Реєстру платників податків на додану вартість 10.03.2005 року. Суд також суд послався на відсутність доказів товарності операцій між контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. На момент укладання та виконання договору ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» було зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ і були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

На момент укладення договору контрагент позивача був внесений до ЄДРПОУ, мав повний обсяг право та дієздатності і відповідно до Закону про ПДВ мав право виписувати податкові накладні, а ПП «Дюран» формувати на їх підставі податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок контрагента кошти, в тому числі ПДВ. Та обставина, що ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» не перерахувало їх до бюджету не може бути підставою для визнання неправомірним формування податкового кредиту позивачем.

Необґрунтованими є висновок суду про відсутність доказів товарності операцій між контрагентами. Предметом спору є законність акту індивідуальної дії податкового повідомлення-рішення, а згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В акті перевірки ДПІ не зазначено про безтоварність операцій між позивачем і ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», отже у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Викладене свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 19.11.2008 року за № 0000942350/1 за платежем податку на додану вартість, а тому колегія суддів вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню, а повідомлення-рішення - скасуванню.

Розглядаючи вимоги позивача в частині рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року за № 00003472340 на суму 82459,80 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року за № 00003482340 на суму 850,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач не заперечує факту не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства у сумі 16 491,96 грн., а тому погодився з правомірністю застосування п.1 Указу стосовно штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у пятикратному розмірі не оприбуткованої суми. До такого висновку суд першої інстанції дійшов з тих підстав, що позивач не заперечував порушення їм вимог Закону про РРО.

У звязку з цим колегія суддів звертає увагу на наступне. Згідно із звітами реєстраторів розрахункових операцій та АРМ «Касові апарати» за період з 01.04.2005 року по 26.10.2005 року позивачем по реєстраторам розрахункових операцій «МІНІ 500,02МЕ», реєстраційний №2656002746, заводський № ПБ57013293 та «МІНІ 500,02МЕ», реєстраційний №2656007935, заводський № ПБ57007935, знятих з реєстрації 26.10.2005р., було проведено та отримано готівкових коштів за квітень 2005 року - 4 677,62 грн., травень 2005 року - 5 109,94 грн., червень 2005 року - 4 343,20 грн., липень 2005 року - 646,23 грн., серпень 2005 року - 1 714.97 грн., а всього 16491,96 грн.

Касові книги, прибуткові-видаткові касові ордери, які б підтверджували надходження зазначених сум до каси підприємства та оприбуткування готівкових коштів у сумі 16491,96 грн., надано не було.

Рішенням ДПІ у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року № 00003472340 за неоприбуткування готівки у касі підприємства до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82 459,80 грн.

Позивач дійсно не заперечував вказаного порушення, але суд першої інстанції не дав правової оцінки вимогам ст.250 ГК України, відповідно до яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Останнє порушення зафіксоване у серпні 2005 року, а значить адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані щонайпізніше у серпні 2006 року. Застосування адміністративно-господарських санкцій поза межами вказаних строків є протиправним, а тому рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року № 00003472340 підлягає скасуванню.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року № 00003482340, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо його правомірності та відхиляє твердження апелянта про необхідність застосування строків давності.

Суд першої інстанції встановив, що позивач проводив розрахункові операції за готівку в кафе, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Вишгородська, 38, з використанням реєстраторів розрахункових операцій «МІНІ 500,02МЕ» реєстраційний № 2656002746, заводський №ПБ57013293 та «МІНІ 500,02МЕ» реєстраційний №2656007935, заводський №ПБ57007935, знятих з реєстрації 26.10.2005 року та з використанням книг обліку розрахункових операцій №2656002746 і №2656007935. Підприємство не забезпечило зберігання вказаних книг обліку розрахункових операцій, використаних контрольних стрічок з вказаних реєстраторів розрахункових операцій, а також не забезпечило роздрукування та збереження фіскальних звітних чеків Z-звітів зазначених вище реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п.6 ст.3 Закону про РРО субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Відповідно до п.10 ст.3 Закону про РРО субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського, харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

В силу наведених норм позивач повинен забезпечувати зберігання книг обліку розрахункових операцій, використаних контрольних стрічок з вказаних реєстраторів розрахункових операцій, та не забезпечено роздрукування та збереження фіскальних звітних чеків Z-звітів зазначених вище реєстраторів розрахункових операцій протягом трьох років. І протягом цього ж часу (3 роки) позивач може допустити порушення Закону про РРО шляхом не забезпечення зберігання вказаних документів. ДПІ проводила перевірку в межах трирічного строку зберігання вказаних документів, а тому перебіг строку застосування адміністративно-господарських санкцій слід рахувати з дати виявлення порушення.

Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав і ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2009 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 року за № 0000942350/1 на суму 1133797,50 грн., а також визнати протиправним і скасувати рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2008 року № 00003472340.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 08.06.2010 р.