Ухвала суду № 9811262, 01.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2733/08 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"01" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тора» до ДПІ в м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02.02.2008 позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.08.2007 за № 0002642301/0 від 25.09.2007 за № 0002642301/1 від 24.10.2007 за № 0002642301/2 в звязку з їх неправомірністю.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2007 за № 0002642301/2; в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Житомирі проведена невиїзна документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тора» з питань взаємовідносин з ТОВ «Агро Є» за період з 01.01.2005 по 31.12.2006.

Відповідно до акту перевірки від 21.08.2007 року № 4731/23-1/22049745/0100 було встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Тора» було складено податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем ПДВ у складі ціни за товари, отримані від ТОВ «Агро С», зокрема:

- податкова накладна № 414 від 03.04.2006 на суму 2035 грн. (сума ПДВ 407 грн.);

- податкова накладна № 429 від 07.04.2006 на суму 4280 грн. (сума ПДВ 856 грн.);

- податкова накладна № 43 від 10.04.2006 на суму 4724,17 грн. (сума ПДВ 944,83 грн.); - податкова накладна № 575 від 04.07.2006 на суму 10846,55 грн. (сума ПДВ 2169,31 грн.);

- податкова накладна № 581 від 10.07.2006 на суму 12265,11 грн. (сума ПДВ 2453,02 грн.);

- податкова накладна № 603 від 01.08.2006 на суму 10186,67 грн. (сума ПДВ 2037,33 грн.);

- податкова накладна № 609 від 02.08.2006 на суму 333,33 грн. (сума ПДВ 66,67 грн.);

- податкова накладна № 618 від 03.08.2006 на суму 2000 грн. (сума ПДВ 400 грн.);

- податкова накладна № 691 від 09.10.2006 на суму 1935,17 грн. (сума ПДВ 387,03 грн.).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2006 по справі № 2-2240/06 визнано недійсними статут ТОВ «Агро С» з моменту державної реєстрації з 14.01.2005 та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ з 26.01.2005.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36105896, 333432726582, виданого 26.01.2005 на бланку ф. № 2-Р серії НБ № 232072.

Датою анулювання свідоцтва є дата 26.01.2005 згідно акту № 574 від 08.01.2007.

Як заперечення проти позовних вимог, так і апеляційна скарга обґрунтовані тим, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Агрофірма «Тора» у складі вартості отриманих товарів, з огляду на те, що ТОВ «Агро С» на момент укладення та виконання вищевказаного договору не було платником ПДВ, згідно вищезазначеного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2006.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку , передбаченому статтею 9 цього Закону.

Скасоване судом першої інстанції податкове повідомлення-рішення 24.10.2007 за № 0002642301/2 прийнято за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 31.08.2007 за № 0002642301/0 від 25.09.2007 за № 0002642301/1.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що факт порушення позивачем податкового законодавства та сума недоплати (заниження суми податкового зобовязання) з ПДВ за розглянутим епізодом відсутні, а тому донарахування податку на додану вартість в сумі 12061,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6031,00 грн. є необґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.08.2007 за № 0002642301/0 від 25.09.2007 за № 0002642301/1, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення рішення, прийняті за результатами розгляду скарги не змінюють та не дублюють суму податкового зобов'язання для позивача, визначеного первинним повідомленням-рішенням, а лише доводять до нього граничні терміни сплати визначеного податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 року за № 208/4429, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, зобовязаний погасити суму податкових зобовязань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Враховуючи положення вищезазначених норм чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає посилання відповідача на рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2006 безпідставними, враховуючи наступне.

Зазначення дати анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Агрофірма «Тора» саме 26.01.2005 є неправомірним, адже відповідно до пп. 25.2.2 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 № 79, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 за № 208/4429 дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення податковим органом, що в даному випадку є 08.01.2007.

Доводи апелянта про пропуск позивачем річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України є безпідставними, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення № 0002642301/2 прийнято 24.10.2007, а позивач звернувся до суду 02.02.2008 (згідно до поштових штемпелів на описі вкладення у цінний лист та конверті а. с. 49, 50). При цьому, посилання апелянта на дату відкриття судом першої інстанції провадження по цій справі 23.01.2009 не береться до уваги, оскільки згідно до ч. 9 ст. 103 цього ж Кодексу строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянт як субєкт владних повноважень не надав доказів, які б спростовували доводи позивача та правомірність рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2010.