Рішення № 98111573, 06.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 р. Справа№200/3658/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Селидіввугілля», про визнання дій неправомірними, зобов`язання поновити безспірне списання коштів, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області (далі - відповідач, УДКСУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля», третя особа), про визнання дій неправомірними, зобов`язання поновити безспірне списання коштів, в якому просить: - визнати неправомірними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області щодо зупинення безспірного списання коштів з рахунку боржника за виконавчим листом у справі № 242/3403/20 виданого 02.11.2020 Селидівським міським судом Донецької області щодо стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням у розмірі 35 000,00 грн; - зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області поновити списання коштів з рахунку боржника за виконавчим листом № 242/3403/20 виданого 02.11.2020 Селидівським міським судом Донецької області щодо стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням у розмірі 35 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що підстави зупинення виконавчого провадження, які передбачені ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» не розповсюджуються при здійсненні безспірного списання коштів з рахунку боржника згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, оскільки органи Казначейства не є органами, які здійснюють заходи примусового виконання рішень, а також безспірне списання коштів не відноситься до заходів виконавчого провадження і не визначене вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Також вважає, що виплату моральної шкоди можна віднести до інших компенсаційних виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (суддя Череповський Є.В.) відкрито провадження у справі № 200/3658/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Селидіввугілля» про визнання дій неправомірними, зобов`язання поновити безспірне списання коштів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 червня 2021 року, справу № 200/3658/21 передано судді Куденкову К.О.

Ухвалою суду від 11.06.2021 прийнято адміністративну справу до провадження. Повторно розпочато розгляд справи по суті.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ДП «Селидіввугілля» має відкритті рахунки в органах Казначейства та є одержувачем бюджетних коштів, тому відповідає визначенню боржника відповідно до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845. Відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, відсутнє в переліку напрямків стягнення, дозволених до виконання Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», воно не відноситься до інших заохочувальних чи компенсаційних виплат, а тому рішення про зупинення стягнення є обґрунтованим.

Третя особа надала письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначила, що примусове виконання рішення суду у справі № 242/3403/20 повинно здійснюватися у відповідності до загальних положень Закону України «Про виконавче провадження» органами державної виконавчої служби. Виконання виконавчого документу у вказаній справі УДКСУ можливе тільки у випадку надходження виконавчих документів від органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 9 вересня 2020 року у справі № 242/3403/20 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної професійними заорюваннями 35 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Суд у вказаному рішенні зазначив, що приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 02.11.2018 року на ВП «шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля трудового каліцтва на виробництві, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 40 %, необхідність постійного лікування, суд визнає, що трудове каліцтво зумовило порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

2 листопада 2020 року у вказаній справі видано виконавчий лист.

17 листопада 2020 року УДКСУ отримало зазначений виконавчий лист і заяву позивача від 14.11.2020 про виконання рішення про стягнення коштів.

УДКСУ надіслало позивачу повідомлення № 04-24/1812 від 26.11.2020, яким повідомило позивача про зупинення безспірного списання коштів до 01.01.2022 по виконавчому листу від 02.11.2020 на підставі ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» і пп. 4 п. 13 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності зупинення відповідачем виконання виконавчого документа.

При цьому, питання прийняття відповідачем до виконання виконавчого документа не є спірним у межах цієї справи.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 4 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 6 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Отже, УДКСУ не є органом примусового виконання.

При цьому, ст. 1 Закон № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 травня 2020 року у справі № 200/7261/13-ц зазначила, що ДКС України не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2021-VIII «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» (далі - Закон № 2021-VIII) установлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підпунктом 4 п. 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, передбачено, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі наявності інших передбачених законом обставин.

Суд зазначає, що таке тимчасове зупинення державою лише захищає саме боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями.

На переконання суду в цій ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Суд дійшов висновку, за яким приписи ч. 1 ст. 1 Закону № 2021-VIII не дозволяють УДКСУ зупиняти виконання рішень про стягнення коштів, оскільки, з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, відповідач не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». УДКСУ здійснює списання коштів в порядку Закону № 4901-VI і відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

При цьому, суд вважає, що можливість застування припису ч. 1 ст. 1 Закону № 2021-VIII залежить від фактичного виконання виконавчого документа в порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження", тобто обов`язковою є умова відкриття відповідного виконавчого провадження.

Отже, у відповідача взагалі не було підстав для застосування припису ч. 1 ст. 1 Закону № 2021-VIII у спірних правовідносинах, а тому питання належності відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням (або травмою на виробництві), до інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, - не впливає на вирішення цього спору. Але при цьому, суд зазначає, що передбачене ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування моральної шкоди працівнику не є виплатою (компенсацією) у розумінні цього Кодексу і Закону України «Про оплату праці».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до квитанції № 11 від 16.04.2021 позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 908,00 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області (ідентифікаційний код: 37791274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, б. 41А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Селидіввугілля» (ідентифікаційний код: 33426253; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, б. 41), про визнання дій неправомірними, зобов`язання поновити безспірне списання коштів - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області щодо зупинення безспірного списання коштів за виконавчим листом у справі № 242/3403/20, виданого 02.11.2020 Селидівським міським судом Донецької області, щодо стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області поновити списання коштів за виконавчим листом № 242/3403/20, виданого 02.11.2020 Селидівським міським судом Донецької області, щодо стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області суму судових витрат у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повне рішення суду складене 6 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков