Постанова № 9810949, 17.05.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-926/10/2370 17.05.2010 р. м. Черкаси

17 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Чалої А.С.,

при секретарі Журавлі В.В.,

за участю: представника позивача Кучеренка С.П. за довіреністю, представника відповідача Савенко Ю.Н. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінко-Пак»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінко-Пак»звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси № 0003002301/0 від 17.08.2009 року, № 0003002301/1 від 06.11.2009 року та № 0003002301/2 від 18.12.2009 року, якими визначено податкове зобовязання позивача з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 102566 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що з 22.07.2009 року по 04.08.2009 року працівниками державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в результаті чого складено акт № 1113/23-2/32795892 від 07.08.2009 року. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003002301/0 від 17.08.2009 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 102566 грн., з яких основний платіж 68377 грн., штрафні (фінансові) санкції 34189 грн.

Вказане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, але у задоволенні скарг було відмовлено з мотивів законності прийнятого рішення. За результатами оскарження державною податковою інспекцією у м. Черкаси прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003002301/1 від 06.11.2009 року та № 0003002301/2 від 18.12.2009 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 102566 грн.

Позивач вважає зазначені рішення протиправними, в зв'язку з тим, що відповідачем невірно зроблений висновок про безнадійність кредиторської заборгованості позивача перед фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в звязку з припиненнями цими особами підприємницької діяльності, оскільки на думку позивача, право вимоги стягнення боргу залишається за фізичною особою і після припинення нею підприємницької діяльності.

Також позивач вважає, що строк позовної давності по кредиторській заборгованості по розрахунку з ФОП ОСОБА_5 в розмірі 17940 грн. не пройшов з огляду на усну форму договору та ст. 530 ЦК України, де зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказуючи на правомірність висновків акту перевірки і законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_3 в сумі 79800 грн. та ОСОБА_4 в сумі 160814 грн. є безнадійною кредиторською заборгованістю з моменту припинення цими особами підприємницької діяльності, так як зобовязання між сторонами з цього моменту припиняються. Також представник відповідача вказувала, що відповідно до п. 1.25 ст. 1 вказаного Закону безнадійною є заборгованість по зобовязаннях, по яким, зокрема, минув строк позовної давності, а відповідно сума заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності вважається безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна бути включена до складу валових доходів, що не було зроблено позивачем.

Щодо заборгованості перед ФОП ОСОБА_5, представник відповідача зазначила, що позивачем в декларації з податку на прибуток за 2008 рік в порушення вимог Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не виключено зі складу валових витрат за півріччя 2008 року, в тому числі за ІІ квартал 2008 року, зазначену кредиторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності. Наявність такої заборгованості, яка виникла у травні 2005 року, свідчить про те, що товариство за цією операцією не понесло валових витрат, здійснення яких проводиться як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідач вважає, що перебіг строку позовної давності за розрахунками з ФОП ОСОБА_5 починається з моменту поставки товару у травні 2005 року, зважаючи на усну форму договору, оскільки з цього моменту зобовязання по поставці товару виконано і поставщиком набуто прав кредитора.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

В період з 22.07.2009 року по 04.08.2009 року посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сінко-Пак» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2007 року по 31.03.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки 07.08.2009 року складено акт № 1113/23-2/32795892.

В ході проведення перевірки вставлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - позивач не відніс до складу валового доходу за ІІ квартал 2007 року безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 160814 грн. по розрахункам з ФОП ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, підприємницька діяльність якого припинена 04.06.2007 року; за ІІІ квартал 2007 року позивач не відніс до складу валового доходу кредиторську заборгованість в сумі 79800 грн. по розрахункам з ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, підприємницька діяльність якого припинена у вересні 2007 року.

Роблячи висновок про вчинення позивачем зазначених порушень, перевіряючі посилались на наступне.

Так, станом на 01.04.2007 року за даними бухгалтерського обліку товариства по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахувалась кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_4 за будівельні матеріали в сумі 160814 грн. (дата виникнення заборгованості квітень 2006 року). Станом на 31.03.2009 року кредиторська заборгованість складала 160814 грн. На момент проведення перевірки згідно бази даних АІС «Податки»ДПА у Черкаській області обліковується інформація про скасування державної реєстрації ФОП ОСОБА_4 з 04.06.2007 року за рішенням власника.

Станом на 01.04.2007 року за даними бухгалтерського обліку товариства по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахувалась кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_3 за будівельні матеріали в сумі 79800 грн. (дата виникнення заборгованості вересень 2006 року). Станом на 31.03.2009 року кредиторська заборгованість складала 79800 грн. На момент проведення перевірки згідно бази даних АІС «Податки»ДПА у Черкаській області обліковується інформація про скасування державної реєстрації ФОП ОСОБА_3 з 17.09.2007 року за рішенням власника.

З посиланням на положення статті 609 Цивільного кодексу України, згідно якою зобовязання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), перевіряючими зазначено, що зобовязання ТОВ «Сінко-Пак»перед ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 припинились з моменту виключення цих осіб з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме з 04.06.2007 року та з 17.09.2007 року відповідно.

Таким чином з вказаних дат заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погашенню не підлягає і є безнадійною кредиторською заборгованістю.

Далі в акті зазначено, що відповідно до вимог п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»одна з ознак безнадійної кредиторської заборгованості по зобовязаннях це заборгованість по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності. Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась не стягнутою після закінчення строку позовної давності, згідно пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважається безповоротною фінансовою допомогою та відповідно включається до складу валових доходів, отриманих з інших джерел та від позареалізаційних операцій.

Тобто перевіряючі вважають кредиторську заборгованість ТОВ «Сінко-Пак»перед ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 безнадійною кредиторською заборгованістю, за якою минув строк позовної давності і яка відповідно повинна включатись до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога.

Суд не погоджується з зазначеними висновками акту перевірки в цій частині, з огляду на наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Сінко-Пак»та ФОП ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено договори поставки будівельних матеріалів, в якому ТОВ «Сінко-Пак»є покупцем, ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3 поставщиками. Договори було укладено в усній формі. Дані обставини сторонами не заперечуються, факт укладання договорів податковим органом під сумнів не ставився.

Відповідно до п. 1.25. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 224/94 від 28.12.1994 року, безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

-заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

-прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

-заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

-фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації;

-заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

-заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

-прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до пп. 1.22.1. п. 1.22 безповоротна фінансова допомога це , зокрема:

-сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Суд звертає увагу відповідача, що його позиція, викладена у запереченнях та поясненнях представника, є хибною, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»таку ознаку безнадійної заборгованості як заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації, відносить саме до заборгованості даних осіб перед іншими, а не навпаки.

Аналізуючи зазначені вище положення Закону, суд приходить до висновку, що віднесення відповідачем заборгованості позивача до безнадійної, внаслідок припинення фізичними особами-підприємцями (кредиторами) своєї підприємницької діяльності, є помилковим, а отже суд не приймає доводи відповідача про те, що сума заборгованості у разі припинення цими особами підприємницької діяльності повинна бути включена до валового доходу як безповоротна фінансова допомога у тому періоді, в якому скасовано державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Щодо спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

З акту перевірки вбачається, що заборгованість ТОВ «Сінко-Пак»перед ФОП ОСОБА_4 виникла у квітні 2006 року, тобто з дати поставки товару, а перед ФОП ОСОБА_3 у вересні 2006 року.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Враховуючи, що сторонами договору не визначено терміну оплати, суд вважає, що право вимоги у кредитора настало в день проведення поставки.

Отже, перебіг строку позовної давності по договору поставки, укладеного між ТОВ «Сінко-Пак»та ФОП ОСОБА_4, починається у квітні 2006 року, а спливає у квітні 2009 року. Відповідно перебіг строку позовної давності по договору поставки, укладеного між ТОВ «Сінко-Пак»та ФОП ОСОБА_3, починається у вересні 2006 року, а спливає у вересні 2009 року.

Проте, суд зазначає, що перевірка ТОВ «Сінко-Пак»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства згідно акту № 1113/23-2/32795892 від 07.08.2009 року проводилась за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року.

Таким чином, висновки податкового органу про закінчення перебігу строку позовної давності є передчасними. Заборгованість за отримані, але не оплачені товари, в даному випадку є такою, щодо якої не минув строк позовної давності на період охоплений перевіркою та яка відповідно не підлягає включенню до складу валового доходу позивача за зазначений період.

Щодо кредиторської заборгованості по розрахунку з ФОП ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки станом на 01.04.2007 року за даними бухгалтерського обліку товариства по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахувалась кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, за макулатуру в сумі 17940 грн.(дата виникнення заборгованості травень 2005 року). Станом на 31.03.2009 року кредиторська заборгованість складала 17940 грн. На момент проведення перевірки згідно бази даних АІС «Податки»ДПА у Черкаській області обліковується інформація про скасування державної реєстрації ФОП ОСОБА_5 з 31.10.2008 року.

Перевіркою встановлено, що наявність зазначеної кредиторської заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_5 свідчить про те, що позивач за цією операцією не поніс валових витрат, здійснення яких проводиться платником податку як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Проте, позивачем порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме в декларації з податку на прибуток за 2008 рік позивачем не виключено зі складу валових витрат за півріччя 2008 року, в тому числі за ІІ квартал 2008 року, кредиторську заборгованість, по який минув строк позовної давності, перед ФОП ОСОБА_5 в сумі 14950 грн. (без ПДВ свідоцтво платника ПДВ від 12.02.2004 року № 84657257 анульоване 04.05.2005 року), дата виникнення травень 2005 року.

Як вже зазначалось вище, пункт 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що безнадійною є заборгованість по зобов'язанням, за якою минув строк позовної давності.

Якщо по закінченню терміну позовної давності боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені відповідно до договору купівлі-продажу чи договору поставки набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валовий дохід включає доходи з інших джерел, в тому числі у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Таким чином, включення до валового доходу сум кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності є законодавчо врегульованим та відповідно обґрунтованим. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи те, що позивачем не здійснено компенсації вартості, отриманих від ФОП ОСОБА_5 товарів (макулатури), то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному вище.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що строк позовної давності не пройшов з огляду на усну форму договору та ст. 530 ЦК України, яка зазначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

З мотивів наведених вище, суд вважає датою виникнення кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_5 травень 2005 року, та вбачає дану заборгованість такою, по якій минув строк позовної давності.

Враховуючи, що сторонами договору не визначено порядку проведення розрахунків, договір укладено усно (дані обставини сторонами не заперечуються, факт укладання договору податковим органом під сумнів не ставився) суд вважає, що право вимоги у кредитора (ФОП ОСОБА_5А.) настало в день проведення поставки.

Таким чином, заборгованість за отримані, але не оплачені товари, в даному випадку є такою, щодо якої минув строк позовної давності, в звязку з чим вона підлягає включенню до складу валового доходу позивача та виключенню з валових витрат.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач своїми податковими повідомленнями-рішеннями № 0003002301/0 від 17.08.2009 року, № 0003002301/1 від 06.11.2009 року та № 0003002301/2 від 18.12.2009 року, прийнятими на підставі акту перевірки № 1113/23-2/32795892 від 07.08.2009 року, помилково визначив податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств в частині основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій по розрахунку з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, проте вірно визначив податкове зобовязання по розрахунку з ФОП ОСОБА_5

Проте суд враховує, що погоджуючись з податковим органом тільки в частині, він не наділений правом самостійно визначати розмір податкового зобовязання, оскільки це компетенція податкового органу, тому суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню незаконними і протиправними в повному обємі.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Сінко-Пак».

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси № 0003002301/0 від 17.08.2009 року, № 0003002301/1 від 06.11.2009 року та № 0003002301/2 від 18.12.2009 року, якими визначено податкове зобовязання позивача по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 102566 (сто дві тисячі пятсот шістдесят шість) грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяА.С. Чала