Постанова № 9810941, 14.05.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1022/10/2370 14.05.2010 р. м. Черкаси

17 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Чалої А.С.,

при секретарі Журавлі В.В.,

за участю представників позивача: Кучеренка П.С., Сліпенького В.А. за довіреностями, представників відповідача: Кілієвича О.А., Поліщука В.В. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Жашківського підприємства теплових мереж до державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про скасування та часткове скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Жашківське підприємство теплових мереж звернулось до суду з позовом до ДПІ у Жашківському районі Черкаської області, в якому просить повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152351/0 від 02.11.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 80328 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0042711750/0 від 02.11.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними, оскільки при проведенні планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем зроблено невірний висновок про завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 89058 грн. 55 коп., в звязку з тим, що позивач при формуванні податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень 2009 року включив суми ПДВ, які зазначені в податкових накладних, а не суми ПДВ, які були перераховані (списані з банківського рахунку), тобто не застосовував касовий метод. На думку позивача, він не повинен формувати податковий кредит шляхом застосування касового методу, оскільки при придбанні позивачем газу від постачальника на нього не розповсюджується дія ст. 11.11 Перехідних положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того, відповідачем невірно визначено у податковому повідомленні-рішенні суму штрафних (фінансових) санкцій при визначенні податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в подвійному розмірі суми заниження (недоплати).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обємі.

Представники відповідача проти позову заперечували, вказуючи на правомірність висновків акту перевірки та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі «Закон № 509-XII») органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

На підставі викладених вище положень Закону № 509-XII працівниками ДПІ в Жашківському районі Черкаської області 21 жовтня 2009 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 490/23-01/21370764 від 21.10.2009 року, в якому зафіксовано наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановлено його завищення в сумі 89058 грн. 55 коп., в тому числі за січень 2009 року в сумі 55794 грн. 86 коп., за лютий 2009 року в сумі 26505 грн. 65 коп. та за березень 2009 року в сумі 6758 грн. 04 коп.

В акті зазначено, що відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство при придбанні природного газу для вироблення теплової енергії для населення та бюджетної сфери застосовувало касовий метод оподаткування.

За період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року позивачем задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 342691 грн., та залишок відємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 22867 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановлено його заниження всього в сумі 53552 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 12171 грн. і за червень 2009 року в сумі 41381 грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2009 року на суму 22867 грн., в результаті формування податкового кредиту не за касовим методом.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152351/0 від 02.11.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 80328 грн., а саме за основним платежем 53552 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26776 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі «Закон № 168/97-ВР»).

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР закріплено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону №168/97-ВР тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Зазначеним пунктом визначено перелік товарів (послуг) та категорії споживачів, при здійсненні операцій з якими застосовується особливий порядок податкового обліку (касовий метод).

Поставка зазначених у цьому пункті товарів (послуг) іншим категоріям споживачів чи поставка інших товарів (послуг) категоріям споживачів, визначеним у цьому пункті, здійснюються у загальному порядку (за правилом першої події).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону №168/97-ВР, касовий метод - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, якщо платник податку здійснює операції, перелічені у п. 11.11 ст. 11 Закону №168/97-ВР, то за касовим способом таким платником визначаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит за операціями з поставки товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій.

А тому якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у п. 11.11 ст. 11 Закону№168/97-ВР, за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), до податкового кредиту включаються теж за касовим методом.

За операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право на податковий кредит за операціями з придбання природного газу від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»виникає у позивача з моменту фактичного розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим сума податкового кредиту визначена позивачем у його податкових деклараціях є завищеною, оскільки сформована на підставі виписаних його контрагентом накладних на всю вартість товару (природного газу).

Крім того, суд звертає увагу, що згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР закріплено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 1.8 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Законом №168/97-ВР, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналізуючи наведені вище норми Закону № 168/97-ВР, суд приходить до висновку, що суми податку, які підлягають сплаті чи до відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, а податковий кредит звітного податкового періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на формування податкового кредиту та на відшкодування з бюджету податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не лише при наявності лише податкової накладної без оплати за товар.

Отже, позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі накладних, отриманих від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», оскільки позивач фактично кошти на всю суму придбання природного газу не перерахував.

Щодо штрафних (фінансових) санкцій з податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає наступне.

Податковим повідомленням-рішенням № 0042711750/0 від 02.11.2009 року, прийнятим на підставі акту перевірки з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року № 490/23-01/21370764 від 21.10.2009 року, позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2453 грн. 73 коп., а саме за основним платежем 817 грн. 91 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1635 грн. 82 коп.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п.п. 6.3.2 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- надання соціальної пільги працівникам прийнятим після 01.01.2004 року без подання останніми заяви на право застосування соціальної пільги внаслідок чого не перераховано до бюджету 152 грн. 63 коп.; надання соціальної пільги працівникам в місяць їх звільнення внаслідок чого не перераховано до бюджету 421 грн. 37 коп. та порушення п.п. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податок з доходів фізичних осіб, який не був утриманий та перерахований до бюджету при проведенні розрахунку з СПД-ФОП ОСОБА_5 в сумі 243 горн. 91 коп.

Вказані правопорушення позивачем не заперечуються.

При визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій відповідач керувався п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп. 6.1.9 п.6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 №110, до платників податків - податкових агентів, на яких згідно із законами з питань оподаткування покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) від імені та за рахунок таких фізичних осіб, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до законодавства, дія цього підпункту щодо сплати штрафу у подвійному розмірі від суми зобовязання з податку застосовується в усіх випадках ненарахування (неповного нарахування) сум цього податку.

Зазначене свідчить про обґрунтованість застосування штрафних санкцій у сумі 1635 грн. 82 коп.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства відповідачем вірно визначено податкові зобовязання позивача, отже суд не знаходить підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись, ст.ст. 17, 71, 79, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяА.С. Чала