Постанова № 9810476, 04.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" червня 2010 р.Справа № 2а-13085/09/1570 Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Потоцької Н.В.

при секретарі Красних І.О.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Черкасової О.О.

представника відповідача (за довіреністю) Ковачова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесі про звільнення майна з податкової застави, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулося відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»(надалі - позивач) з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесі про зобовязання ДПІ у Приморському районі м. Одеси виключити активи відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»з державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 2 червня 2009 року було складено акт опису активів Позивача, на які поширюється право податкової застави за № 10/24-021/700 на загальну суму 328865,41 грн.

3 червня 2009 року Відповідачем зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Національним банком України Постановою №420 від 22 липня 2009 року з 23 липня 2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано ліквідаційну процедуру Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк».

25.07.2009р. опубліковано в порядку ст. 89 Закону України «Про банки та банківську діяльність»оголошення про відкликання ліцензії на здійснення банківських та інших операцій та ліквідацію АКБ «Одеса-Банк», а також встановлено строк на звернення кредиторів з вимогами до АКБ «Одеса-Банк».

Позивач у своїх вимогах зазначає що, статтею 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що відносини які виникають під час ліквідації банків регулюються саме ним, процедура ліквідації банків визначена главою 16 «Ліквідація банків».

Також, у преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) зазначено, що норми цього Закону не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 7 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Позивач зазначає, що його права порушуються так як з 23.07.2009 року обмеження щодо розпорядження майном «АКБ «Одеса-Банк»повинно бути скасовано на підставі п. 7 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача, що викладені у позовній заяві вказуючи, що податковим керуючим СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було складено акт опису № 10/24-021/700 від 02.06.2009 року, відповідно до якого проведено опис активів на які поширюється право податкової застави ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»на загальну суму 382865,41грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає на підставі Закону. Внаслідок податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Законом.

Право податкової застави виникає у раз, несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні( п.8.2.1.).

Відповідно до облікових карток у ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»має заборгованість в розмірі 232454, 47 грн., що свідчить про наявність боргу, який виник у звязку з несвоєчасною сплатою податкового зобовязання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов і просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та факти.

2 червня 2009 року було складено акт опису активів позивача, на які поширюється право податкової застави за №10/24021/700 на загальну суму 328865,41 грн.(а/с.5), оскільки за позивачем обліковується податковий борг.

Факт наявності податкового боргу позивачем не заперечується, тому цей факт, згідно ст.72 КАС України, не потребує доказування і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

3 червня 2009 року відповідачем зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Національним банком України Постановою №420 від 22 липня 2009 року з 23 липня 2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано ліквідаційну процедуру ВАТ «АКБ «Одеса-Банк», ліквідатором призначено Аймедова В.К.

25.07.2009р. в газеті «Урядовий кур'єр»опубліковано в порядку ст. 89 Закону України «Про банки та банківську діяльність»оголошення про відкликання ліцензії на здійснення банківських та інших операцій та ліквідацію АКБ «Одеса-Банк», а також встановлено строк на звернення кредиторів з вимогами.

Відповідач 14 серпня 2009 року звернувся до АКБ «Одеса-Банк»з заявою про визнання кредитором в сумі податкового боргу, а саме 188 444,96 грн. Позивач визнав кредиторські вимоги в повній сумі (188 444, 96 гривень) та включив кредиторські вимоги до реєстру кредиторських вимог.

Відносини, які виникають під час ліквідації банків, регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність»(ст. 3), процедура ліквідації банків визначена главою 16 «Ліквідація банків»вказаного Закону.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) зазначено, що норми цього Закону не регулюють питання погашення податкових зобов'язанвдабо стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідне положення містить ч. 3 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до п. 7 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2009р. по справі № 7/424-09-5207 підтверджується відповідність застосування процедури ліквідації ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», код за ЄДРПОУ 19361350, з боку Національного банку України та підтверджено кандидатуру ліквідатора Аймедова В. К. (а/с.16-19). Відповідно до вимог п.1.17 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ податкова застава - де спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону.

Преамбулой Закону 2181-ІІІ передбачано, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до вимог ст. 4 вказаного Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності), ліквідація банкрута.

Виходячи з вказаних норм, після порушення справи про ліквідацію боржника, майно боржника не може бути обтяженим податковою заставою, яка виникає в силу Закону №2181-ІІІ, погашення грошових вимог кредитора у вигляді суми податкових зобов'язань боржника здійснюється, відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Підпунктом 8.7.1. ст. 8 , підпунктом «є», «з», п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та держаними цільовими фондами»передбачено, що активи платнцка податків звільняються з податкової застави з дня прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства, яке передбачає обов'язкове ухвалення судом судового акту про звільнення з податкової застави майнових активів боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що так як 23.07.2009 року відкликано банківську ліцензію, ініційовано ліквідаційну процедуру відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»та призначено ліквідатора, а також рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2009 р. по справі № 7/424-09-5207 було підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації до позивача з боку Національного банку України та підтверджено кандидатуру ліквідатора, майно ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»повинно бути звільнено від всіх обмежень щодо його розпорядження, у встановленому порядку, а саме з дня відкликання ліцензії та призначення ліквідатора скасовуються арешт накладений на майно банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном (п.7 ст.91 Закону України «Про банкі і банківську діяльність».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Звільнити активи відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»з податкової застиви.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси виключити активи відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею на протязі пяти діб.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.