Постанова № 9810231, 21.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

21 травня 2010 р. р. № 2а-1113/10/1370

ПП "Євротехнік"

до Львівська митниця

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

з участю представників:

від позивача: Пастернак П.І. (довіреність № 22/3310 від 29.04.2010 року)

від відповідача: Шокало В.С. (довіреність № 30/19-16768 від 31.12.2009 року)

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2010 року Приватне підприємство «Євротехнік»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень № 1 від 19.01.2009 року та № 2 від 19.01.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення № 1 від 19.01.2009 року, якими визначено суму податкового зобовязання за платежем ввізне мито в розмірі 59998, 43 грн. в тому числі 54 313, 59 основного платежу та 2684, 84 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення № 2 від 19.01.2009 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежами податок на додану вартість в сумі 125338, 53 грн., в тому числі 119 489, 87 грн. основного платежу та 5848, 66 грн. штрафних санкцій, які винесені на підставі акту камеральної перевірки № к/26/8/209000000/32712453 від 03.12.2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення.

Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у запереченні проти адміністративного позову № 30/19-198 від 19.02.2010 року, зокрема вказує на те, що відповідачем правомірно здійснений контроль відповідно до Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 року (далі Порядок). Зазначає, що Львівською митницею правомірно проведено камеральну перевірку відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 року, за результатами якої прийнято податкові повідомлення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні факти та правовідносини.

Приватним підприємством «Євротехнік»згідно вантажно-митних декларацій № 209000006/8/021912 від 27.10.08, № 209000006/8/022341 від 30.10.08, № 209000006/8/022820 від 04.11.08, ВМД № 209000006/8/022344 від 30.10.08 для ввезення на територію України було задекларовано товар.

Львівською митницею, зокрема Відділом контролю митної вартості та номенклатури на підставі вантажно-митних декларацій та інших документів, поданих позивачем для здійснення митного оформлення товару складено Довідки про визначення митної вартості товарів: № 18/28-11662 від 19.11.2008, № 18/28-11660 від 19.11.2008, № 18/28-11661 від 19.10.2008, № 18/28-11663 від 19.11.2008.

03 грудня 2008 року Львівською митницею проведено камеральну перевірку Приватного підприємства «Євротехнік».

Камеральна перевірка проводилася Львівською митницею з врахуванням вимог підпункту «в»пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.00 та ст.ст. 41, 60, 69 Митного кодексу України з метою недопущення ухилення від сплати податків у повному обсязі при митному оформленні товарів шляхом заниження митної вартості.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № к/26/8/209000000 від 03.12.2008 року.

В результаті камеральної перевірки ПП «Євротехнік», при митному оформленні товарів підприємству донараховано платежів: мита на суму 54313, 59 грн. та податку на додану вартість на суму 119, 489, 87 грн. Обґрунтовуючи такий висновок Львівська митниця покликається на те, що нею самостійно визначено вартість імпортованого ПП „Євротехнік" товару по: ВМД № 209000006/2008/022820 від 04.11.2008 р., задекларовану вартість товару в загальній сумі 15780,00 дол. США, Львівською митницею змінено на 93360, 00 дол. США, тим самим донараховує митну вартість на 77580, 00 дол. США; ВМД № 209000006/2008/022344 від 30.10.2008 р., задекларовану вартість товару в загальній сумі 1491,00 дол. США, Львівська митниця змінює на 4783, 56 дол. США, тим самим донараховує митну вартість на 3292,56 дол. США; ВМД № 209000006/8/021912 від 27.10.2008 р., задекларовану вартість товару в загальній сумі 4792,00 дол. США, Львівська митниця змінює на 12802,76 дол. США, тим самим донараховує митну вартість на 8010,76 дол. США; ВМД № 209000006/8/22341 від 30.10.2008 р., задекларовану вартість товару в загальній сумі 4569,00 дол. США, Львівська митниця змінює на 10743, 18 дол. США, тим самим донараховує митну вартість на 8174, 18 дол. США.

На підставі вищезазначеного Акта № к/26/8/209000000/32712453 від 03.12.2008 року Львівською митницею винесено податкове повідомлення форми «Р»від 19.01.2009 року № 1, в якому визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем ввізне мито 56998, 43 грн., а також податкове повідомлення форми «Р»від 19.01.2009 року № 2, в якому визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість 125338, 53 грн.

Позивач не погоджується з висновками митниці, зробленими в акті перевірки, відтак просить суд скасувати податкові повідомлення.

Вказує, що відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного Кодексу України, обов'язком митного органу є контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Частиною 1 ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5) ; резервного(метод б).

Частиною 3 статті 266 Митного кодексу України встановлено, що якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний з перелічених у частині першій цій статті методів. Причому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товару не може бути визначення шляхом застосування попереднього методу. Таким чином, законодавцем встановлено, що умовою застосування інших методів визначення митної вартості, є неможливість застосування основного методу, яким є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Статтею 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо, або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами, застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Отже, митна вартість визначається декларантом на підставі ціни угоди, тобто ціни, яка фактично оплачена або підлягає оплаті за товар на момент перетину митного кордону України. Виходячи із змісту зазначених вище норм, декларант надав Львівській митниці для митного оформлення всі необхідні документи, в яких була визначена митна вартість на підставі ціни угоди і по яких останній провів митне оформлення товару по визначених вище ВМД. Інших документів митний орган не вимагав, здійснив митне оформлення товарів, визначив їхню вартість, про що склав відповідну Довідки № 18/28-11662 від 19.11.2008, № 18/28-11660 від 19.11.2008, № 18/28-11661 від 19.10.2008, № 18/28-11663 від 19.11.2008.

Частиною 2 статті 265 Митного кодексу України митному органу надано право самостійного визначення митної вартості товарів, що декларуються у разі відсутності даних, що підтверджують правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, або у разі наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість.

Проте, в своєму акті перевірки Львівською митницею не наведено жодних відомостей про те, чи взагалі мало місце не підтвердження ПП „Євротехнік" документально заявленої митної вартості, чи мав місце факт виникнення у неї обгрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей та чи мали місце випадки, за яких виникає неможливість перевірки обчислення митної вартості за основним методом.

Представник відповідача вказує, що Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 року (далі Порядок) установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обовязкових платежів.

Пункт 3 Порядку зазначає, що контроль за правильністю визначення митної ті товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом відповідно до пункту 5 частини першої статті 41, статей 60 і 69 Митного України у разі:

1) виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю (на підставі письмового розпорядження керівника такого органу або особи, що його заміщує);

2) прийняття митним органом рішення про випуск товарів у вільний обіг згідно із статтею 264 Митного кодексу України на підставі відповідного звернення декларанта у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів, що декларуються;

3) надходження:

від митних органів іноземних держав інформації про непідтвердження автентичності документів, поданих митному органу України щодо товарів, митне оформлення яких завершено, та недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів про надання інформації стосовно певних зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України;

від правоохоронних органів, органів державної податкової служби, інших контролюючих органів та фінансових установ відомостей, що стосуються зовнішньоекономічної операції чи обставин продажу імпортних товарів;

4) підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій із застосуванням групи критеріїв ризику "митна вартість товарів". При цьому ризиком вважається ймовірність порушення вимог законодавства з питань митної справи, а критерієм ризику - конкретна ознака з визначеними параметрами, які дають змогу здійснювати вибір об'єктів контролю;

5) виявлення:

фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких нижчий за рівень вартості прямих витрат, пов'язаних з їх виробництвом, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу таких товарів;

істотних розбіжностей за рівнем вартісних показників, отриманих у результаті зіставлення даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними митної статистики держав - торговельних партнерів;

обставин, що мали вплив на митну вартість товарів та не були відомі чи документально підтверджені на момент їх митного контролю та митного оформлення;

6) наявності інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи підстав.

Відповідно до п. 4 Порядку контроль за правильністю визначення м вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється м органом шляхом:

1) проведення:

перевірки відомостей, заявлених у декларації митної вартості товарів;

камеральної перевірки;

перевірки згідно з Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1730 (Офіційний вісник України, 2004 р., N 51, ст. 3363);

2) надсилання запитів до:

митних органів іноземних держав з метою встановлення автентичності документів, поданих під час митного оформлення товарів митним органам України;

державних органів, установ та організацій для встановлення автентичності документів, поданих під час митного оформлення, та достовірності відомостей, що в них містяться, у тому числі з метою підтвердження дотримання вимог статті 267 Митного кодексу України;

3) вжиття інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи заходів.

Згідно п.7 Порядку у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Відповідно до Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці проведено перевірку митної вартості задекларованого товару.

Відповідно до наказу начальника Львівської митниці від 01.12.08 № 606, з метою недопущення ухилення від сплати податків у повному обсязі при митному оформленні товарів шляхом заниження митної вартості, посадовими особами митниці проведено камеральну перевірку ПП "Євротехнік" митного оформлення товару (побутова техніка), здійсненого по зовнішньоекономічному контракту від 17.05.2006 № UA-500/05.

11.11.2008 року до Львівської митниці надійшов лист №11/2-16/12377 - ЕП спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи (Державної митної служби України) у якому викладено результати по суті проведеного аналізу митних оформлень електропобутових товарів, зокрема встановлені факти заниження митної вартості таких товарів, які ввозяться і оформляються офіційними імпортерами по прямих контрактах. У зв'язку із надходженням даного листа посадовими особами відділу контролю митної вартості та номенклатури Львівської митниці здійснено визначення митної вартості товарів заявлених по зазначених ВМД з урахуванням вказаної інформації Держмитслужби України.

Проте, вказаний лист надійшов ще до Львівської митниці до моменту визначення митної вартості митним органом і складення Довідок про здійснення митної оцінки № 18/28-11662 від 19.11.2008, № 18/28-11660 від 19.11.2008, № 18/28-11661 від 19.10.2008, № 18/28-11663 від 19.11.2008.

Також, відповідач покликається на Наказ Держмитслужби України від 31.01.07 №74, яким затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України. Розяснюючи положення статті 265 Митного кодексу України Держмитслужба України зазначила, що під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Приймаючи рішення Суд виходив з наступного.

Порядок проведення камеральних перевірок визначений п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Згідно п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, визначеними у підпункті “в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобовязаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподаткованого мінімуму громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оцінюючи докази у справі висновки акта № к/26/8/209000000/32712453 від 03 грудня 2008 року про результати камеральної перевірки на предмет повноти сплати належних сум митних платежів позивачем при митному оформленні товару за ВМД № 209000006/8/021912 від 27.10.08, ВМД № 209000006/8/022341 від 30.10.08, ВМД № 209000006/8/022820 від 04.11.08, ВМД № 209000006/8/022344 від 30.10.08 про необхідність сплати ПП «Євротехнік»відповідно до підпункту «в»пункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” мита в сумі 54313,59 грн. та податку на додану вартість в розмірі 119489,87 грн. та штрафних санкцій відповідно до пункту 17.1.4 ст. 17 цього Закону Суд не вбачає порушень позивачем вимог ст. 259 Митного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Спірні податкові повідомлення, прийняті Львівською митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ суперечать закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Так згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Представник відповідача наполягає відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

З приводу пропущення строку звернення до суду, Суд зазначає наступне.

В листі Вищого адміністративного суду № 1624/13/13-09 від 01.12.2009 року зазначено, що загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коди особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Згідно частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі і Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Оскаржувані податкові повідомлення № 1 від 19 січня 2008 року та № 2 від 19 січня 2008 року оскаржені до Львівського адміністративного суду у строк, встановлений нормами Закону України «Про зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Статтею 70 Кодксу адміністративного судочинства встановлено правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування згідно ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтвуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Оспорювання податкового повідомлення відповідача з посиланням на результати камеральної перевірки підпункту «в»пункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суперечить цьому ж Закону, оскільки позивач здійснив митне оформлення товару на підставі рішення відповідача про визначення митної вартості, яке відповідач переглянув за нововиявленими обставинами і прийняв спірні податкові повідомлення з порушенням вказаного законодавства.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем не переконують у підставності заперечень позовних вимог та правомірності оспорюваного податкових повідомлень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з врахуванням вимог ст. 162 КАС України податкові повідомлення форми “Р» № 1 від 19.01.2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання за основним платежем 119489,87 грн. та штрафними санкціями в розмірі 5848,66 грн. та податкове повідомлення форми «Р»№ 2 від 19.01.2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання за платежем: ввізне мито за основним платежем в сумі 54313,59 грн. і штрафними санкціями в сумі 2684,84 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення Львівської митниці № 1 від 19 січня 2009 року про визнання суми податкового зобовязання за платежем ввізне мито в розмірі 59998, 43 грн., в тому числі основний платіж 54313, 59 грн. та штрафна санкція 2684, 84 грн.

3.Скасувати податкове повідомлення Львівської митниці № 2 від 19 січня 2009 року про визнання суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 125 338, 53 грн., в тому числі основний платіж 119489, 87 грн. та штрафна санкція 5848, 66 грн.

4.Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Приватного підприємтсва «Євротехнік»(пл. Галицька, 15, м. Львів) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2010 року

Суддя Качур Р.П.