Постанова № 9810192, 02.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

02.06.2010 р. № 2а-4599/09/1370

02 червня 2010 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

при секретарі Івашків В.І.

з участю представників сторін:

від позивача: Венгер Д.О.;

від відповідача: Звір Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Львів»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите Акціонерне Товариство «САН ІнБев Україна»про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2008 р. №898/23-0/21654/33572610 та №899/23-0/21654/33572610,

ВСТАНОВИВ:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Львів» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень від 02.12.2008 р. №898/23-0/21654/33572610 та №899/23-0/21654/33572610.

Протокольною ухвалою судового засідання від 14.10.2009 року з ініціативи суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ВАТ «САН Інтербрю Україна», найменування якого змінено згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 25.09.2007 року на ВАТ «САН ІнБев Україна».

Залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Грондо»- контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Львів» виявилось неможливим у звязку з тим, що його знято з державної реєстрації 17.11.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у по зовній заяві та Висновку №9968 спеціаліста-економіста від 24.12.2008 року, Висновку №3940 судово-економічної експертизи від 27.02.2010 року, просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 02.12.2008 р. №898/23-0/21654/33572610 та №899/23-0/21654/33572610, посилається на те, що придбання товару «пляшок 0,5»та послуг у вигляді розвантажувально-навантажувальних робіт повязані з веденням підприємством власної господарської діяльності та отриманням доходу, а тому висновок відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту є неправомірним.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, долученому до матеріалів справи від 31.08.09 р., додаткових запереченнях на позовну заяву, а також у запереченнях на висновок судово-економічної експертизи, зокрема, зазначаючи, що у позивача відсутні товарно-супровідні документи, не вказані матеріально-відповідальні особи, відсутній факт перевезення (доставки до одержувача) товару, тому неможливо ствердити, що пляшка була отримана, оплата за поставку пляшки не надходила (виписано вексель). Робить висновок, що не належать до складу валових витрат, будь які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, зазначає, що позивачем не подано до перевірки повного пакету документів, що підтверджує факт отримання вантажно-розвантажувальних робіт, а тому вважає, що неможливо зафіксувати факту їх виконання.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ВАТ «САН ІнБев Україна»в судове засідання не зявився, у поданому суду письмовому поясненні від 03.11.2009 р. (вх.№36542 від09.11.2009 р.) зазначив, що позивачем виконуються умови договору дистрибуції, зворотна тара повертається такої ж якості, яка визначена умовами договору та оформляється відповідними первинними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Жовківському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Українська пивна компанія Львів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06. 2008 року.

За результатами планової виїзної документальної перевірки підприємницької діяльності ТОВ «Українська пивна компанія Львів»посадовими особами ДПІ у Жовківському районі було складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 17.11.2008 року № 1422/23-0/33572610 (далі Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акта первірки ДПІ у Жовківському районі було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008 року №898/23-0/21654/33572610, яким проведено донарахування податку на прибуток за основним платежем 53308,00 грн., за штрафними санкціями 21323,20, всього на загальну суму 74631,2 грн. і податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008 р. № 899/23-0/21654/33572610, яким проведено нарахування податку на додану вартість за основним платежем 106000,00 грн., за штрафними санкціями 53 000, грн. всього на загальну суму 159 000,00 грн., які були оскаржені до Державної податкової адміністрації у Львівській області шляхом подання повторної скарги.

15 квітня 2009 року ТОВ «Українська пивна компанія Львів»отримала рішення про результати розгляду повторної скарги (вих. № 7829/10/25-005/325 від 10.04.2009 року), яким скаргу залишено без задоволення, а також довідку про результати документальної невиїзної позапланової перевірки, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків №708/23-3572610 від 09.04.2009 року.

24 квітня 2009 позивач направив до Державної податкової адміністрації України скаргу, яку було залишено без задоволення.

Актом перевірки встановлено порушення п.п.5.2.1, п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 № 283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) завищено валові витрати на 213233 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 53308 грн. в тому числі за 2007 рік на суму 53308 грн.; на порушення п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168-97/ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), підприємством завищено податковий кредит на суму 115565 грн., в тому числі за жовтень 2007 року на суму 115565 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 115565 грн. в томі числі за жовтень 2007 року на суму 115565 грн.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрати на придбання пляшки 0.5л на суму 213 233,33 грн.

Між позивачем та ВАТ «САН Інтербрю Україна»(ВАТ «САН ІнБев Україна»є правонаступником прав та обов'язків ВАТ «САН Інтербрю Україна») було укладено договір дистрибуції № 91/07. Відповідно до п. 2.1 Договору Третя особа зобов'язувалась передавати Позивачу у власність та/або на зберігання Товар, в строки та на умовах, передбачених даним Договором, а Позивач зобов'язувався приймати товар, оплачувати його вартість, повертати (у випадках, передбачених даним договором - придбавати) Тару, в терміни та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 1.6 Договору одним із видів тари, яка підлягала поверненню за Договором є склопляшка типу ВМІ 173Г-КП2-500, ТУ У.64.00 333 888.001-95, без щербин, технічного запаху, сторонніх включень, в чистому вигляді. Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору тара, визначена в п. 1.6 Договору, є зворотною. Дистриб'ютор зобов'язаний повернути 100 відсотків тари.

Як зазначає у письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ «САН ІнБев Україна»позивачем виконувалися умови договору щодо повернення третій особі склопляшок того ж типу, що і склопляшки, які в якості зворотної тари на умовах наступного повернення передавались позивачу.

Враховуючи умови зазначеного договору щодо зворотної тари, позивач придбавав склопляшку у інших контрагентів.

Таким чином, між ТОВ «Українська пивна компанія Львів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грондо»укладено Договір від 30.09.2007 року про поставку Товару на суму 500000, 00 грн.

З умов вказаного Договору вбачається, що номенклатура товару, його кількість, ціни, загальна вартість вказані у товарних накладних, які є невідємною частиною Договору.

Як вбачається з видаткових накладних, наявних у матеріалах справи, товаром який позивачем було придбано у ТОВ «Грондо»була «пляшка 0,5».

Водночас суд зазначає, що згідно з умовами договору дистрибуції № 91/07 обовязком позивача було повернення не «пляшки 0,5», а склопляшки типу ВМІ 173Г-КП2-500, ТУ У.64.00 333 888.001-95, тобто «пляшки 0,5 фірмова Чернігівська».

З огляду на зазначене, а також на те, що за бухгалтерськими документами позивача вбачається документування такого виду товару як «пляшка 0,5 фірмова Чернігівська», Суд не бере доводи позивача та пояснення експерта, що у рядку накладної «найменування товару»зазначається скорочена назва товару, як-от: «пляшка 0,5».

З умов договору від 30.09.2007 року між ТОВ «Українська пивна компанія Львів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грондо»(п.6.1 Договору) вбачається, що постачальник передає, а покупець приймає товар по кількості і якості. Товар вважається прийнятим по кількості згідно з кількістю, вказаною у товарних накладних; по якості згідно відповідних сертифікатів на товар.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Мінфін від 16.05.1996, № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Згідно з п. 10 зазначеної Інструкції особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на вимогу суду він не може надати документів, які засвідчили б факт отримання товару та його якість, крім видаткових накладних.

Крім того, договором передбачено (п.2.3 Договору), що номенклатура і кількість зворотної тари (тобто ящиків, в яких транспортувався Товар «пляшка 0,5») зазначаються у відповідних накладних постачальника на поставку товару, які є невідємною частиною Договору.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних, а також податкових накладних, - у них відсутні будь-які відомості, що стосуються зворотної тари.

Тому суд бере до уваги доводи відповідача, який вказав на неможливість транспортування склопляшок насипом, без поміщення їх у відповідну тару.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують реалізацію ним пляшки «пляшка 0,5».

Водночас доводи позивача про виконання зобовязань перед ВАТ «САН ІнБев Україна»щодо повернення зворотної тари судом не приймаються, оскільки ВАТ «САН ІнБев Україна»у письмових поясненнях зазначає, що позивач повертав склопляшки типу ВМІ 173Г-КП2-500, ТУ У.64.00 333 888.001-95, тобто «пляшку 0,5 фірмова Чернігівська».

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи податкових накладних, виписаних продавцем ТОВ «Грондо», у позивача виникло право на податковий кредит.

Однак, не заперечуючи обовязковості наявності податкових накладних як підстави для визначення правильності формування податкового кредиту, суд не вважає самої їх наявності вичерпною обставиною для формування податкового кредиту.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується твердження позивача про те, що наведені у договорах, накладних, податкових накладних товари фактично поставлялися, тому суд дійшов висновку, що витрати, понесені ТОВ «Українська пивна компанія Львів» на закупівлю пляшки не відповідають визначенню валових витрат, передбаченому п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а здійснене підприємством відображення даної операції у податковому та бухгалтерському обліку підприємства не є правомірним.

Щодо включення до податкового кредиту сум по операціях з ТОВ «Грондо»розвантажувально-навантажувальних робіт.

Між ТОВ «Українська пивна компанія Львів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грондо»укладено Договір №1 від 01.03.2007 року про виконання розвантажувально-навантажувальних робіт.

На виконання зазначеного Договору було складено Акт виконаних робіт до договору №11 від 01.03.2007 року, з якого вбачається, що на підставі даних переліку розвантажувально-навантажувальних робіт з 01.06.2007 року до 31.10.2007 року, в Додатках №1-№10 від 31.10.2007 року було вивантажено 19006 тонн продукції, послуги складають 380120, 00 грн.

Як вбачається зі змісту Договору №1 від 01.03.2007 року (п.4.1 Договору) оплата виконаної роботи здійснюється згідно з виставленими рахунками після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України, "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції, змістом яких було виконання розвантажувально-навантажувальних робіт здійснювалися з 01.10.2007 року по 31.10.2007 року, зокрема, 01.10.2007 р., 03.10.2007 р., 04. 10.2007 р., 05.10.2007р., 06. 10.2007 р., 08. 10.2007 р.,09. 10.2007 р., 10. 10.2007 р., 11. 10.2007 р., 12. 10.2007 р., 13. 10.2007 р.,15. 10.2007 р., 16. 10.2007 р., 25. 10.2007 р., 26. 10.2007 р., 29. 10.2007 р., 30. 10.2007 р., 31. 10.2007 р.

Однак, в порушення ч.1 ст.9 Закон України, "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV акти виконаних робіт під час здійснення або після закінчення розвантажувально-навантажувальних робіт не складалися, не зважаючи на те, що на зазначені дати виписувалися податкові накладні.

Суд бере до уваги доводи відповідача, який ставить під сумнів фактичне здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт на підставі Договору №1 від 01.03.2007 року, за яким Виконавець цих робіт знаходиться у м. Полтаві, повязуючи це з тим, що у ТОВ «Українська пивна компанія Львів»працює вісім комірників, пять вантажників, дванадцять водіїв-експедиторів, сімнадцять вантажників-експедиторів та інші працівники, які мають стосунок до розвантажувально-навантажувальних робіт.

Отже, матеріалами справи не підтверджується твердження позивача про те, що податковий кредит сформовано правомірно, а податкові зобовязання з податку на додану вартість не занижено.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач не має права на податковий кредит та валові витрати, оскільки таке право виникає за наявності такої умови як придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Щодо розрахунків позивача з ТзОВ «Грондо»суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векседедержателю).

Оскільки вексель є простим, згідно з Уніфікованим Законом про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 р. та Положення про переказний та простий вексель, затвердженого Постановою ЦВК та РНК СРСР №104/1341 від 07.08.1937 р. до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документу, постанови, що мають відношення до переказного векселя, а саме статті, перелічені у розділі II ст.ст.77, 78, в тому числі, що стосуються індосаменту (статті 11-20).

Позивач зазначає, що Після переходу вказаного простого векселя до ТОВ «Грондо»(векселеодержувача) останній може бути переданий шляхом індосаменту до будь-якої особи, після чого вказана особа набуває усіх прав та обов'язків, що витікають із простого векселя.

Суд бере до уваги доводи позивача з приводу того, що вексель є способом розрахунків.

Водночас, з Довідки про результати документальної невиїзної позапланової перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків від 09.04.2009 року №708/23-0/33572610 вбачається, що станом на 30.06.2008 року кредиторська заборгованість за отриманий товар (виконані роботи) за розрахунками з ТзОВ «Грондо»- відсутня.

Враховуючи те, що згідно з наявними в матеріалах справи доказами (лист ДПІ м. Полтави про проведення зустрічної перевірки, т.1, а.с. 226) ТзОВ «Грондо» знято з державної реєстрації 17.11.2008 року, здійснити перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства неможливо, суд вважає висновки відповідача щодо розрахунків з ТзОВ «Грондо»правомірними.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи (податкові накладні, виписані ТзОВ «Грондо») у рядку «Форма проведених розрахунків»зазначено - розрахунковий рахунок. Тому суд розцінює відомості, внесені у первинні документи (податкові накладні) недостовірними.

Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обовязковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Не ставлячи під сумнів висновків експерта, як таких, що зроблені на підставі документального дослідження, суд вважає його недостатнім для прийняття обґрунтованого рішення в даній справі.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Львів»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень від 02.12.2008 р. №898/23-0/21654/33572610 та №899/23-0/21654/33572610 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку визначеному ч.5 ст. 186 КАС України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 04.06.2010 року.

Суддя Лунь З.І.