Постанова № 9810084, 22.04.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року 12 год. 42 хв. Справа № 2а-6880/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛазаренко М.С.

при секретаріГончаренко Н.А.

за участю представників

від позивача: Барачевського С.С.

від відповідача: Мастерова О.В., Мунтяна О.Л.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Торгівельна компанія Авераж»

до: Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про: скасування податкових повідомлень-рішення №0001912310/ та №0001902310/0 від 24.11.2009р

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгівельна компанія Авераж» звернулось з адміністративним позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення рішення від 24.11.2009р. №0001912310/0 в частині нарахування 44233 грн. 09 коп. за основним платежем та 22116 грн. 55 коп. штрафних санкцій. та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2009р. №0001902310/0 в частині нарахування 55291 грн. 36 коп. за основним платежем та 27645 грн. 68 коп. штрафних санкцій, посилаючись на те, що позивач частково погоджується із висновками представників відповідача, а саме визнає завищення податкового кредиту в червні 2009р. на суму 11150 грн. 52 коп. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 5575 грн. 26 коп., що виникло в результаті допущенної помилки і податкова накладна за №206 від 02.03.2009р. на суму 66903 грн. 11 коп. ( в т.ч. ПДВ 11150 грн. 52 коп.) були двічі включена до податкового кредиту (в березні та в червні), проте висновки, викладені в акті перевірки, що стосуються взаємовідносин з ПП ОСОБА_4, позивач вважає їх такими, що не відповідають податковому законодавству.

Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Правова позиція щодо встановлених порушень також підтверджується судовою практикою зі спірних питань.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та дали пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити з підстав викладених у запереченнях, та дали аналогічні пояснення.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 16.10.2009 року № 220860, від 29.10.2009р. №220860/1, виданих Бердянською обєднаною державною податковою інспекцією Запорізької області (далі за текстом БОДПІ), та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Торгівельна компанія Авераж» (далі за текстом ПП «ТК Авераж») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено Акт № 197/23-108/30654098 від 11.11.2009р. Перевіркою встановленні порушення підприємством вимог пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся на загальну суму 55383 грн. 61 коп. та порушення п.5.1, п.6.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся на загальну суму 66291 грн. 36 коп.

За результатами виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001912310/0 від 24.11.2009р. на суму 83075 грн. 42 коп. в т.ч. основного платежу 55383 грн. 61 коп., штрафних санкцій 27691 грн. 81 коп. та податкове повідомлення-рішення №0001902310/0 від 24.11.2009р. на суму 82937 грн. 04 коп., в т.ч. основного платежу 55291 грн. 36 коп. штрафні санкції 27645 грн. 68 коп.

Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та Положення про порядок подан ня та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України № 29 від 11.12.96р, ПП «ТК Авераж» оскаржило податкові повідомлення-рішення, складені на підставі акту перевірки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копій скарг №32 та №31 від 26.11.2009р.

Проте в матеріалах справи відсутні відповіді на зазначені скарги.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду про їх скасування.

Суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки № 197/23-108/30654098 від 11.11.2009 року є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Щодо податкового-повідомлення-рішення №0001912310/0 від 24.11.2099 судом встановлено наступне:

В ході проведеною БОДПІ перевірки встановлено, що за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року ПП «ТК Авераж» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1762596 грн.

Перевіркою встановлено, що впорушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податків завищено розмір податкового кредиту червня 2009 року на 11150 грн. 52 коп. за рахунок включення до його складу суми податку на додану вартість в розмірі 11150 грн.52 коп., згідно податкової накладної від 02.03.2009р. №206, отриманої від ТОВ «Медіна», попередньо віднесеної до складу податкового кредиту та реєстру отриманих податкових накладних березня 2009 р. та в порушення вимог пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податків по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 завищено розмір податкового кредиту, віднесеного до ряд.10.1 Декларації з податку на додану вартість, на загальну суму 44233, 09 грн.

Встановлені порушення є наслідком наступного.

На виконання умов договору купівлі-продажу№0616/1 від 16.06.2008р., згідно податкової накладної від 02.03.2009 року №206 позивачем отримано від ТОВ «Медіна» електрохімічну продукцію на суму 66903 грн. 11 коп., в т.ч. ПДВ 11150 грн. 52 коп.

При перевірці правомірності формування податкового кредиту за червень 2009 року встановлено повторне включення підприємством до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009 року податкової накладної від 02.03.2009 року №206, що була включена до реєстру отриманих податкових накладних та відображена у складі податкового кредиту березня 2009 року, В порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податків завищено розмір податкового кредиту червня 2009 року на 11150 грн. 52 коп. Дане порушення не заперечувалося представником позивача та визнавалося у повному обсязі, зазначаючи те, що воно виникло в результаті допущенної помилки.

Крім того, перевіркою встановлено взаємовідносини платника податків з ПП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1).

В ході перевірки Бердянською ОДПІ на підставі п.3 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» направлено запит №1564/10/112 від 05.11.2009р. щодо наявності первинної документації по взаємовідносинах ПП ОСОБА_4 та ПП «ТК Авераж» та надання завірених копій регістрів бухгалтерського податкового обліку, що підтверджують взаємовідносини з ПП ОСОБА_4

У відповіді на отриманий запит, листом вх.. №19026/10 від 11.11.2009р. позивачем повідомлено, що на підприємстві відсутня вказана документація у звязку з фактом вилучення співробітниками ВПМ БОДПІ оригіналів первинної документації ПП «ТК Авераж» по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4, що підтверджується протоколами виїмки від 20.03.2009р., 23.03.2009р., 24.03.2009р., 25.03.2009р. До листа позивачем додано завірені копії рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», реєстри отриманих та виданих податкових накладних ПП ОСОБА_4, акти звірки взаємних розрахунків від 30.06.2009 р. по взаємовідносинах позивача та ПП ОСОБА_4, письмові пояснення щодо відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість ПП «ТК Авераж» результатів взаємовідносин з ПП ОСОБА_4

На підставі наданої інформації БОДПІ встановлено, що протягом періоду, що перевірявся ПП «ТК Авераж» отримано від ПП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 95416 грн. 38 коп., в т.ч ПДВ 44233 грн. 09 коп.

Суму ПДВ в розмірі 44233 грн. 09 коп. ПП «ТК Авераж» включено до складу податкового кредиту, в т.ч по періодам: січень 2008 року 2190,23 грн.; лютий 2008 року 3521,00 грн.; березень 2008 року 1560 грн. 81 коп., квітень 2008 року 2007,69 грн.; травень 2008 року 3300,79 грн.; червень 2008 року 2468,46 грн.; липень 2008 року 3375,40 грн., серпень 2008 року 3415,98 грн.; вересень 2008 року 22392,73 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки ВПМ БОДПІ надано інформацію, що свідчить про «фіктивний характер» підприємницької діяльності ПП ОСОБА_4

Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 12.01.2009р. №2а-1/09 визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 серії ВОО №929762, видане 23.05.2006 року державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації з дня винесення рішення; зобовязано Чернігівську районну державну адміністрацію скасувати державну реєстрацію ПП ОСОБА_4, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість за №6400282НБ і скасувати його; визнано недійсним всі бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи, видані та підписані від імені ПП ОСОБА_4 як підприємця фізичної особи. Постанова набрала законної сили 23.01.2009 року.

Актом №1 від 02.03.2009 р. Пологівською МДПІ з 12.01.2009 року скасовано свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_4

Крім того, згідно вироку Чернігівського районного суду від 27.08.2009 року, що набрав законної сили 12.09.2009 року, ОСОБА_4 визнано у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1, ч.3 ст. 358 КК України.

Як вбачається із акту перевірки та наданих відповідачем копій податкових накладних, що підписані ПП ОСОБА_4 та завірені її печаткою, судом встановлено, що отримання товарно-матеріальних цінностей ПП «ТК Авераж» від ПП ОСОБА_4 відбувалося на підставі наступних податкових накладних: №1212 від 07.01.2008 року, №81 від 08.01.2008 року, №161 від 16.01.2008 року, №171 від 17.01.2008 року, №42 від 04.02.2008 року, №192 від 19.02.2008 року, №33 від 03.03.2008 року, №34 від 03.04.2008 року, №164 від 16.04.2008 року, №195 від 19.05.2008 року, №26 від 02.06.2008 року, №46 від 04.06.2008 року, №186 від 18.06.2008 року, №206 від 20.06.2008 року, №107 від 10.07.2008 року, №157 від 15.07.2008р., №167 від 16.07.2008р., №177 від 17.07.2008 року, №18 від 01.08.2008р., №158 від 16.08.2008р., №49 від 04.09.2008р., №119 від 11.09.2008р., №129 від 12.09.2008р., №159 від 15.09.2008р.

У судовому засідання представники позивача зазначили, що всі відносини з ПП ОСОБА_4 здійснювалися через посередника ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності від 09.06.2006 року, що зареєстрована за №976.

Як вбачається із даної довіреності, ПП ОСОБА_4 не надано права ОСОБА_5 на оформлення податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, на ведення підприємницької діяльності та реалізацію товару.

Таким чином, суд не приймає до уваги пояснення представників позивача щодо того, що вони діяли лише через посередника і жодного разу у них не виникло підозр щодо взаємостосунків з ПП ОСОБА_4 та щодо дійсності податкових накладних. Оскільки, наявною довіреністю чітко визначено коло повноважень, наданих представнику ОСОБА_5

Відповідно до п.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

З урахуванням досліджених доказів, суд приходить до висновку, що в даному випадку фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП ОСОБА_4 носили формальний характер, що виражався у документообігу між цими сторонами, метою яких було збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Оскільки, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, належні умови зберігання товарів. Таким чином, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Згідно з п. 2.1 ст.2 Закону „Про податок на додану вартість", платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п. 7.2.4 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 ст. 9 Закону „Про ПДВ" реєстрація діє до дати її анулювання.

Згідно з п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як вбачається із постанови Чернігівського районного суду Запорізької області від 12.01.2009 року у справі №2а-1/09 згідно пояснень ОСОБА_4, вона створила фіктивне підприємництво.

Крім того, відповідно до пояснень, наданих в ході кримінальної справи, що підтверджується вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 27.08.2009р. у справі №1-84/2009, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 займалися фіктивним підприємництвом

Таким чином, враховуючи постанову та вирок Чернігівського районного суду Запорізької області, суд приходить до висновку, що податкові накладні, виписані ПП ОСОБА_4 є недійсними.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) «у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом , на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення винесено №0001912310/0 від 24.11.2009 року законно та обґрунтовано.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001902310/0 від 24.11.2009 року судом встановлено наступне:

Мета, склад і принцип підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів визначені «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за№391/3684. За змістом положення витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зменшення капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХП «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2 статті 3 зазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» від 16.07.99 року N 996-XIV: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» від 16.07.99 року N 996-XIV: «Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.п. 1.1 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємства, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 1.2. п. 1 цього Положення передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР, «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями. « до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті».

Відповідно до пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР: «Датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для товарів - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)».

Факт отримання послуг підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон повязує виникнення права платника податку на включення вартості таких послуг до складу валових витрат.

Як вбачається із матеріалів перевірки та адміністративної справи, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р. встановлено їх завищення на суму 221165 грн. 45 коп.

Встановлені порушення є наслідком взаємовідносин з ПП ОСОБА_4

Враховуючи дослідженні вище взаємовідносини ПП «ТК Авераж» з ПП ОСОБА_4, судом встановлено, що в порушення вимог п.5.1 пп.5.3.8 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємстві» ТОВ «ТК Авераж» завищено валові витрати віднесені до ряд. 04.1 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 221165 грн. 44 коп., в т.ч по періодам: І кв. 2008р. - 36360,20 грн.: І півр. 2008р. 75244,90 грн.; 9 міс. 2008р. 221165 грн. 45 коп.; 11 міс. 2008р. 221165,45 грн.; 2008 рік 221165, 45 грн., оскільки при оформленні первинних бухгалтерських документів між позивачем та ПП ОСОБА_4В, господарські операції між ними та оформленні первинні документи, виписані від імені ПП ОСОБА_4 на загальну суму 221165 грн. 44 коп. (без ПДВ) не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій від імені ПП ОСОБА_4

Суд вважає, що позивачем не надано документів, підтверджуючих фактичне отримання результатів робіт (послуг), а відповідно до цього, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення №0001902310/0 від 24.11.2009 року, прийняте згідно із діючим законодавством.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки підтверджені належними доказами щодо виявлених порушень, податковим органом доведено правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.

Суддя М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у поновному обсязі 27 квітня 2010 року.