Ухвала суду № 9808884, 25.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 р.Справа № 2-а-40292/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Любчич Л.В.

Спаскіна О.А.

За участю секретаря Касян В.Ю.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року по справі № 2-а-40292/09/2070 за позовом приватного підприємства «Альянс Т»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року задоволено позов приватного підприємства «Альянс Т»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 16.12.2008 р. № 0001732330/0 та № 0001742330/0, від 05.03.2009 р. №0001732330/1 та № 0001742330/1, від 08.05.2009 р. №0001732330/2 та № 0001742330/2 та від 21.07.2009 р. №0001732330/3 та № 0001742330/3.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 24.02.2009р. № 1474/10/25-016.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому факту, що ТОВ «Контррєпост»подано до ДПІ у м. Полтава декларацію по ПДВ за березень та квітень 2008 року та додаток № 5 «Розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»з невірним заповненням, а саме не вказано індивідуальні податкові номера по контрагентам, що в свою чергу позбавляє можливості встановити яким саме контрагентам було реалізовано товар, ТОВ «НВП Будагропром»не включено до складу податкових зобовязань суми ПДВ, які відображені в податковому кредиті ПП «Альянс Т», судом першої інстанції проігноровано твердження відповідача щодо неправомірності правочинів, оскільки угоди укладені між позивачем з ТОВ «НВП Будагропром», ТОВ «Контррєпост»та ПП «Шельф», не спричинили реального настання правових наслідків, то вони є нікчемними.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова здійснено виїзну планову перевірку ПП «Альянс Т» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, про що складено акт № 2089/23-304/32236204 від 27 листопада 2008 року.

За результатами перевірки відповідачем ДПІ у Ленінському районі м. Харкова встановлено завищення ПП «Альянс Т»валових витрат на суму 2705173,0 та завищення податкового кредиту на суму 541033,0 грн., посилаючись на листи ДПІ у м. Полтаві відносно ТОВ «Контррепост»(у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за березень-квітень 2008р. не вказано індивідуальні податкові номери по контрагентах) та ТОВ «Будагропром», за результатами камеральної невиїзної перевірки не включило до складу податкових зобов'язань суми ПДВ, що відображені у складі податкового кредиту ПП «Альянс Т»та знаходиться за юридичною адресою) і факт зняття з обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 23.10.2008р. ПП «Шельф»в зв'язку з оголошенням його банкрутом.

16 грудня 2008 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення № 0001732330/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання податку на прибуток в сумі 822310.60 грн., з них 676293 грн. основного платежу та 146017,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення рішення № 0001742330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання з податку на добавлену вартість в умі 811549,5 грн., з них 541033 грн. обов»язкового платежу та 270516,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, скарги ПП «Альянс Т»залишені без задоволення.

Задовольняючи позов приватного підприємства «Альянс Т», суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Контррепост», ТОВ «Будагропром»та ПП «Шельф»за березень-червень 2008 року, а у відповідача відсутні підстави для визначення ПП «Альянс Т»сум податкового зобов'язання: по податку на прибуток на загальну суму 822310,60 грн. та по податку на додану вартість на загальну суму 811549,50 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 16.12.2008р. №0001732330/0, від 05.03.2009р. № 0001732330/1, від 08.05.2009 р. №0001732330/2, від 21.07.2009 року № 0001732330/3 та від 16.12.2008р. №0001742330/0, від 05.03.2009р. №0001742330/1, від 08.05.2009 р. №0001742330/2, від 21.07.2009 року №0001742330/3 є протиправними і повинні бути скасовані.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п.п.7.7.1 пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закону № 168) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт придбання товарів та подальший їх продаж ПП «Альянс Т»саме в рамках господарської діяльності підтверджено як договорами, первинними документами, так і актом перевірки, під час якої було перевірено не тільки факт нарахування податкового кредиту, а і усі розрахунки за придбані та за продані товари по усіх контрагентах, наведені сальдо таких розрахунків та складено схеми товарно-грошових потоків підприємства з урахуванням усіх постачальників та покупців за весь період, що перевірявся.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату укладання угод з ТОВ «Контррепост», ТОВ «Будагропром»та ПП «Шельф»усі вказані підприємства були за даними реєстру ДПА України зареєстровані як платники ПДВ. Той факт, що у подальшому ПП «Шельф»23 жовтня 2008 р. було анульовано свідоцтво платника ПДВ у зв'язку із оголошенням його банкрутом за ініціативою податкового органу не є підставою для невизнання податкового кредиту та валових витрат по операціях з цим підприємством, оскільки на дату укладання угоди 11 лютого 2008 р. та на дату видачі податкових накладних (березень-червень 2008р.) ПП «Шельф»було платником ПДВ. Крім того, ПП «Альянс Т»повністю розрахувалося грошовими коштами шляхом безготівкових розрахунків з цим постачальником.

Згідно п.п.7.2.3, 7.2.6 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних особами, що здійснювали перевірку, у акті перевірки не зазначено.

Наявність висновку спеціаліста науково дослідного експертно криміналістичного центру при ГУ МВС України від 9 січня 2009 року за № 8 про те, що підписи, виконані від імені ОСОБА_3., на наданих на дослідження податкових накладних виконані не ОСОБА_3, а іншою особою ( а.с. 230 231) не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки з данного висновку неможливо встановити в рамках якої справи проводилися експертні дослідження, які податкові накладні були предметом дослідження. Крім того, у висновку відсутне посилання на попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку.

Факт видачі податкових накладних підтвердив в суді апеляційної інстанції допитаний в якості свідка сам ОСОБА_3

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення позивачем вимог п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 є безпідставними.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054 (надалі Порядку 166) до податкових декларацій за березень-червень 2008 року було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит»у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів.

Таким чином, ПП «Альянс Т»у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України №168.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, суд першої інстанції не дав належної оцінки порушенню позивачем п.5.1 та п.п.5.2.1 пп.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки , товари, придбані за угодами з ТОВ «Контррепост», ТОВ «Будагропром»та ПП «Шельф»не використовувалися ПП «Альянс Т»у власній господарській діяльності колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно первинних документів, наданих позивачем, а також змісту акту перевірки та додатку до нього, наведено перелік покупців товарів, яким було продано товари, придбані у вказаних постачальників. Зокрема, ковдри та зап. частини до ж/д вагонів, що були придбані у ПП «Шельф»ТОВ «Будагропром»та у ТОВ «Контррепост», було продано ДП «Укрзалізничпостач»та СТГО «Південна залізниця».

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у м. Полтаві листом від 13.11.2008р. №8553/7 повідомила, що ТОВ «Контррепост»було надано податкові декларації протягом двох місяців (з 14.10.2008 р. по 11.12.2008 р.), незважаючи на заперечення ПП «Альянс Т», ДПІ у Ленінському районі не вжило заходів для отримання відомостей від ДПІ у м. Полтаві по звітності ТОВ «Контррепост», підприємство було змушене самостійно зробити такий запит та отримати від вказаного контрагента копії його звітності (додатки 5) з відміткою ДПІ у м. Полтаві про отримання податковим органом 12.11.2008р.

Отримані документи свідчать про те, що податкові зобов'язання по операціях з ПП «Альянс Т»за березень-квітень 2008 р. TOВ «Контррепост»були відображені у повному обсязі та своєчасно по рядку «інші», уточненнями від 12.11.2008р. із суми рядка «інші»їх розшифровано з відображенням у гр.2 Альянс Т 322362020331 з відповідним зменшенням суми по рядку «інші».

Висновки про розбіжності податкового кредиту ПП «Альянс Т»та податкового зобов'язання ТОВ «Контррепост»не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справ, копії вказаних уточнень надавалися підприємством до матеріалів первинної скарги на адресу ДПІ у Ленінському районі, однак не були враховані та не було зроблено додаткових запитів до ДПІ у м. Полтаві з метою перевірки вказаних даних.

Аналогічні відомості отримані ПП «Альянс Т»і від ТОВ «Будагропром», яке на запит надало копії додатків 5 за березень-червень 2008р., де розшифровані у зобов'язаннях усі суми, що виключені за висновками акту перевірки із складу податкового кредиту позивача.

На запит ПП «Альянс Т»разом із податковою звітністю від ТОВ «НВП Будагропром»надійшли копії заяв директора вказаного підприємства до податкових органів м. Полтави та Полтавської області, де викладені причини, з яких ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не отримала результатів зустрічної перевірки по ПП «Альянс Т», а саме: незважаючи на неодноразові вимоги директора ТОВ «НВП Будагропром», у тому числі і письмові, що додавались до скарги, про проведення зустрічної перевірки перевірка не зроблена, а у акті зроблено запис про незнаходження ТОВ «НВП Будагропром»за юридичною адресою.

Відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлень результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (надалі - Порядку №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. Всупереч цій нормі підприємству не надано результатів співставлення додатків 5 ПП «Альянс Т»з контрагентам.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків акту про нікчемність правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р.№02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження

Як свідчать матеріали справи, у акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для висновку про нікчемність угоди відповідача необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів ПП «Альянс Т»на момент укладання правочинів, які на думку ДПІ є нікчемними. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання ( при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Таким чином, правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України.

Наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 3 вказаної статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в акті перевірки на свій розсуд визначив , що сторони цих правочинів прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі. Доказом такого «прагнення»з боку підприємства, як зазначено у акті, є те, що ПП «Альянс Т»отримаю податкові накладні та включило визначені в них суми до складу податкового кредиту.

Таким чином, що вищезазначені висновки зроблені за відсутності належних та допустимих доказів тобто лише на підставі припущення відповідачем відсутності факту переходу права власності на поставлений товар , а тому у ПП «Альянс Т»не виникло права включати покупцем вартість отриманого товару до складу свого податкового кредиту, як це передбачено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції проігноровано твердження відповідача щодо неправомірності правочинів, оскільки угоди укладені між позивачем з ТОВ «НВП Будагропром», ТОВ «Контррєпост»та ПП «Шельф», не спричинили реального настання правових наслідків, то вони є нікчемними, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Безпідставними є і доводи ДПІ в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому факту, що ТОВ «Контррєпост»подано до ДПІ у м. Полтава декларацію по ПДВ за березень та квітень 2008 року та додаток № 5 «Розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»з невірним заповненням, а саме не вказано індивідуальні податкові номера по контрагентам, що в свою чергу позбавляє можливості встановити яким саме контрагентам було реалізовано товар.

У акті перевірки вказано, що ДПІ у м. Полтаві листом від 13.11.2008р. №8553/7 повідомила, що ТОВ «Контррепост» було подано податкові декларації по ПДВ за березень-квітень 2008р. з додатком 5 з невірним заповненням, а саме: не вказано індивідуальні податкові номери по контрагентах. Протягом двох місяців (з 14.10 по 11.12.2008р.), незважаючи на заперечення ПП «Альянс Т», ДПІ у Ленінському районі не спромоглася отримати відомості від ДПІ у м. Полтаві по звітності ТОВ «Контррепост», підприємство було змушене самостійно зробити такий запит та отримати від вказаного контрагента копії його звітності ( додатки 5) з відміткою ДПІ у м. Полтаві про отримання податковим органом 12.11.2008р.

Отримані документи свідчать про те, що податкові зобов'язання по операціях з підприємством позивача за березень-квітень 2008р. ТОВ «Контррепост» були відображені у повному обсязі та своєчасно по рядку «інші», уточненнями від 12.11.2008р. із суми рядка «інші» їх розшифровано з відображенням у гр.2 «Альянс Т 322362020338» з відповідним зменшенням суми по рядку «інші». Тобто, загальна сума податкових зобов'язань після уточнення не змінилася.

За таких обставин, висновки про розбіжності податкового кредиту ПП «Альянс Т» та податкового зобов'язання ТОВ «Контррепост» не відповідають дійсності. Копії вказаних уточнень, наданих до матеріалів справи, надавалися підприємством до матеріалів первинної скарги на адресу ДПІ у Ленінському районі, але не були враховані та не було зроблено додаткових запитів до ДПІ у м. Полтаві з метою перевірки вказаних даних.

З огляду на це, суд дійшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, постанова суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року по справі № 2-а-40292/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01 лютого 2010 року.

Головуючий підпис Сіренко О.І.

Судді підпис Любчич Л.В.

підпис Спаскін О.А.

З оригіналом згідно:

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного суду Сіренко О.І.