Постанова № 9808771, 18.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 р. Справа № АС 17/83/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної ДПІ у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від 25.11.2008р. по справі№АС 17/83/5018

за позовом Приватного підприємства "Великий шлях" <Список ><Текст >

до Кременчуцької об'єднаної ДПІ у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Великий шлях", звернувся до Господарського суду Полтавської областi з позовом до Кременчуцької об'єднаної ДПІ у Полтавській області в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001122301/0/1173 від 07.04.2008 року.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 25.11.2008 року адміністративний позов Приватного підприємства "Великий шлях" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 18 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 14.03.2008р. Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "Великий шлях" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.01.2008р. За результатами перевірки було складено Акт про порушення п.п. 1.3, 1.6, 1.7 ст.1, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) на підставі якого, заступником начальника Кременчуцької ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001122301/0/1173 від 07.04.2008р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 14100,00 грн.

В ході перевірки податковим органом було встановлено недійсність видаткової накладної №17 від 30.05.2006р. на суму 47000,00 грн. (без ПДВ), відсутність договору за яким підприємству було поставлено товар на загальну суму 47000,00 грн. та відсутність оплати за поставлений товар внаслідок чого до бюджету не надійшло 9400,00 грн. ПДВ.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують поставку товару є безпідставними, оскільки в судовому засіданні представник приватного підприємства надав суду документальне підтвердження понесених витрат на закупівлю товарів, а саме: видаткова накладна №17 від 30.05.2006р. та податкова накладна №30 від 30.05.2006р.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Посилання податкового органу в Акті перевірки про нікчемність договору, на думку суду першої інстанції, є безпідставним, оскільки, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ст. 203 ЦК, згідно з якою, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (законом не встановлено обов'язкової письмової форми договору поставки); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем в судовому засіданні на надано суду доказів нікчемності правочину.

Відповідно до п.п. 7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Позивачем факт відвантаження товару доведено наданими видатковою накладною №17 від 30.05.2006р. та податковою накладною №30 від 30.05.2006р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення приватним підприємством "Великий шлях " до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 9400,00 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Великий шлях" підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання відповідачів на заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість як необгрунтовані.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області на підставі направлення від 14.03.08р. № 545/000545 виданого Кременчуцькою ОДПІ проводилась виїзна позапланова перевірка (Акт № 478/23-210/31574362 від 25.03.2008р.) приватного підприємства "Великий шлях" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.01.2008р.

В ході перевірки встановлено, що ПП "Великий шлях" порушено п.1.3 п. 1.6 п.1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1 та п.п 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями.

Так, згідно наведеного Акту, ПП «Великий шлях» до податкового кредиту (рядок 17 Декларацій з податку на додану вартість) неправомірно віднесено суму ПДВ: за травень 2006р. - 9400 грн. (ПП „Альтор", м. Миколаїв, податкова накладна: від 30.05.06р. за № 30 на загальну суму 56400,00 грн., в т.ч. ПДВ 9400,00 грн., за 268000 шт. кришок жерстяних 099, лакованих).

П.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями (далі - Закону № 168), визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку що сплачується покупцем. П. 1.6 ст. 1 Закону №168 визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. П.1.7 ст. Закону №168 визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. На підставі норм п.п 7.2.1, п.7.2, та п.п 7.4.5, п. 7.4, п.п 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 можна зробить висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо такої підстави, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

В травні 2006р. ПП «Великий шлях» віднесло на валові витрати 47000 грн. за 268000 шт. кришок жерстяних 099, лакованих. Видаткова накладна від 30.05.06р. за №17 на суму 56400,00 грн., в т.ч. ПДВ 9400,00 грн. Контрагент ПП "Альтор" з ознаками фіктивності, а саме: за юридичною адресою, особа, що значиться "керівником" вказаного підприємства, за даними ОАДБ УМВС України у Миколаївській області не значиться, а ідентифікаційний номер, що значиться в картці фізичної особи-платника податків, взагалі належать іншій людині. За 2007 рік звітність ПП "Альтор", в АІС "Бест Звіт" Кременчуцької ОДШ відсутня. 09.01.08р. ПП "Альтор" знято з обліку в Кременчуцької ОДПІ. За даними АІС «Бест Звіт» Кременчуцької ОДПІ по ПП «Альтор», м. Миколаїв, код 32860699, яке в 1 півріччі 2006р. було контрагентом ПП «Великий шлях», м. Кременчук, знаходилося на обліку у Кременчуцькій ОДПІ і подавало звіти до Кременчуцької ОДПІ, - в травні 2006р. ПП «Альтор» декларувало незначні обсяги фінансово - господарської діяльності. Задекларовані обсяги перевищують обсяги встановлені по взаємовідносинам ПП "Альтор" з ПП "Великий шлях". З II півріччя 2006р. місцезнаходження ПП "Альтор": м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 25, але звіти ПП "Альтор" в II півріччі 2006р. подавало до Кременчуцької ОДПІ.

На день підписання акту перевірки договір на поставку ПП "Альтор" 268000 шт. кришок жерстяних 099, лакованих ПП "Великий шлях" на загальну суму 56400 грн. в т.ч. ПДВ 9400 грн. був відсутній. Цілком можливо, що товар поставлено на безоплатних умовах і в такому випадку ПП «Великий шлях» повинно було віднести вартість товару в сумі 47000 грн., на валові доходи, як безповоротна фінансова допомога (товаром). На 01.02.08р. оплата за поставлений товар була відсутня.

Таким чином, невідомо яким чином здійснювалася поставка товару, на яких умовах, чи передбачена оплата за поставлений товар. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятої та шостої ст. 203цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто необхідною умовою правочину є єдність волі і волевиявлення. Тому волевиявлення виражене без наміру створити громадянські (цивільні) права і обов'язки, а тільки для вигляду чи для прикриття собою іншого правочину не є вчиненням правочину. Цивільний Кодекс України статтею 216 визначає правові наслідки недійсності правочину. Так ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України обумовлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю. А частиною 2 ст. 216 цього Кодексу визначено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі нанесені збитки чи моральну шкоду то вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, на підставі вищезазначеної інформації щодо ПП «Альтор» та аналізу взаємовідносин між ПП "Великий шлях" та ПП «Альтор» з правової точки зору, надана перевірці ПП "Великий шлях" видаткова накладна від 30.05.06р. за №17 на суму 56400,00 грн., в т.ч. ПДВ 9400,00 грн.) на підтвердження витрат підприємства є недійсною, тобто нікчемною. А понесені третьою особою (Держбюджет України) збитки (в даному випадку недоотриманий податок з прибутку підприємства в результаті завищення валових витрат) повинні бути відшкодовані винною стороною, тобто ПП "Великий шлях".

За змістом Закону № 168, право на включення до податкового кредиту виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що один з постачальників (ПП "Альтор") покупця (ПП „Великий шлях"), який повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, відповідну суму податку на додану вартість до бюджету не сплачував, що свідчить про невідповідність вимогам Закону №168 (а також ст. 203 Цивільного Кодексу України) податкової накладної підприємства - постачальника (яка згідно чинного законодавства є недійсною, тобто нікчемною та безпідставно включена до податкового кредиту покупцем.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач не надав належних доказів того, що угоди між ним та ПП "Альтор" були укладені з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а не лише про людське око та з метою отримання податкової вигоди.

Згідно вимог п. 1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів та є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Між тим, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення та зберігання придбаних товарів, договір на поставку ПП "Альтор" 268000 шт. кришок жерстяних 099, лакованих ПП "Великий шлях", що підтверджують реальність виконання угод та докази використання останніх у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду Полтавської областi від 25.11.2009 року по справі№АС 17/83/5018 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної ДПІ у Полтавській області задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 25.11.2008р. по справі№АС 17/83/5018 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства "Великий шлях" відмовити.

<Текст >

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 23.03.2010 р.